Постанова

від 08.06.2011 по справі 5020-11/163

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛ ЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2011 року Справа № 5020-11/163

Севастопольсь кий апеляційний господарськ ий суд у складі колегії судді в:

головуючого судді Проце нко О.І.,

суддів Ткаче нка М.І.,

Фен ько Т.П.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, фі зична особа-підприємець ОС ОБА_1;

відповідача: ОСОБА_2 , довіреність № 2100 від 02.08.2010, фізи чна особа-підприємець ОСОБ А_3;

третьої особи: явку упов новаженого представника не з абезпечив, відкрите акціонер не товариство "Мусон";

розглянувши апеляційну ск аргу фізичної особи-підпр иємця ОСОБА_3 на рішення г осподарського суду міста Сев астополя (суддя Дмитрієв В.Є. ) від 03 листопада 2010 року у справ і №5020-11/163

за позовом фізичн ої особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (АДРЕ СА_2)

за участю третьої особи, як а не заявляє самостійних вим ог на предмет спору, на сторон і відповідача: відкритого акціонерного товариства "Му сон" (АДРЕСА_3,Севастополь ,99053)

про визнання договору неді йсним

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-під приємець ОСОБА_1, звернувс я до господарського суду міс та Севастополя з позовом до в ідповідача, фізичної особи-п ідприємця ОСОБА_3, про виз нання недійсним договору №1 в ід 14 січня 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтова ні тим, що вказаний договір не відповідає положенням Прави л зберігання транспортних за собів на автостоянках, та фак тично не є договором про нада ння послуг по зберіганню тра нспортних засобів на автосто янках, оскільки зміст і суть п равовідносин, яки склалися м іж сторонами зводяться до на йму.

Ухвалою господарського су ду міста Севастополя від 27 вер есня 2010 року порушено провадж ення по справі, до участі у спр аві в якості третьої особи, як а не заявляє самостійних вим ог на предмет спору, на сторон і відповідача, залучено відк рите акціонерне товариство „ Мусон".

Відповідач проти позову за перечував, оскільки вважав д оговір №1 від 14 січня 2010 року таким, що відповідає вимогам закону і волі сторін договор у. На підставі вказаного дого вору позивачеві була надана територія на платній нічній стоянці, де він здійснював пі дприємницьку діяльність, пов 'язану з мийкою автомобілів і розмішував на шістьох парко вочних місцях автостоянки на лежне йому майно автомийки.

Рішенням господарського с уду міста Севастополя від 03 ли стопада 2010 року у справі №502 0-11/163 у задоволенні позову ОСО БА_1 відмовлено.

Приймаючи рішення, господ арський суд першої інстанції виходив з того, що договір №1 в ід 14 січня 2010 року є удаваною уг одою, при цьому фактично стор онами виконувались умови дог овору суборенди, також суд пе ршої інстанції дійшов виснов ку, що сторони не дійшли згоди стосовно предмету договору від 14 січня 2010 року, таким чином договір відповідно до статт і 638 Цивільного кодексу Україн и та статей 180-181 Господарського кодексу України є неукладен им.

Не погодившись із постанов леним судовим актом, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Севастопольсь кого апеляційного господарс ького суду з апеляційною ска ргою, в якій просить скасуват и рішення господарського суд у першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у позові ві дмовити з інших підстав.

Підставою для скасування зазначеного судового акту з аявник апеляційної скарги вв ажає неповне з' ясування суд ом першої інстанції усіх обс тавин справи, що призвело до п омилкових висновків та невір ного застосування норм матер іального та процесуального п рава.

Свої доводи заявник апеляц ійної скарги обґрунтовує тим , що спірний договір є договор ом про надання послуг, який мі стить також умови, характерн і для договору майнового най му. Також зазначав, що майно по зивача було розташоване на т ериторії автостоянки під охо роною працівників відповіда ча, тому позивач отримував ві дповідні послуги. Таким чино м, договір був укладений нале жним чином, виконаний сторон ами, а відтак не може бути визн аний неукладеним. Інші довод и та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольсько го апеляційного господарськ ого суду від 14 квітня 2011 ро ку апеляційна скарга фізично ї особи-підприємця ОСОБА_3 прийнята до провадження у ск ладі колегії: головуючого су дді Проценко О.І., судді Фенько Т.П., судді Ткаченка М.І. та приз начена до розгляду.

Розпорядженням керівництв а суду від 18 травня 2011 року у спр аві №5020-11/163 суддю Фенько Т.П. замі нено на суддю Градову О.Г. та с уддю Ткаченка М.І. замінено на суддю Маслову З.Д.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарськог о суду від 18 травня 2011 рок у відкладений розгляд апеляц ійної скарги на 08 червня 2011 ро ку.

Розпорядженням керівництв а суду від 08 червня 2011 року у спр аві №5020-11/163 суддю Градову О.Г. зам інено на суддю Ткаченка М.І. та суддю Маслову З.Д. замінено на суддю Фенько Т.П.

08 червня 2011 року у засідання с уду апеляційної інстанції з' явився представник відповід ача, який підтримав доводи ап еляційної скарги та наполяга в на її задоволенні.

Позивач та третя особа явку уповноважених представникі в у судове засідання не забез печили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до приписів чинн ого законодавства, письмовог о відзиву на апеляційну скар гу не надали.

Стаття 22 Господарського п роцесуального кодексу Украї ни зобов'язує сторони доброс овісно користуватися належн ими їм процесуальними правам и. Оскільки явка в судове засі дання представників сторін - це право, а не обов'язок, справ а може розглядатись без їх уч асті, якщо нез'явлення цих пре дставників не перешкоджає ви рішенню спору.

Відкладення розгляду спра ви є правом суду, основною умо вою для якого є не відсутніст ь у судовому засіданні предс тавників сторін, а неможливі сть вирішення спору у відпов ідному судовому засіданні. З азначена правова позиція вис ловлена у постанові Вищого г осподарського суду України в ід 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників п роцесу обов'язковою не визна валась, а матеріали справи до статньо характеризують спір ні правовідносини, судова ко легія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляц ійної скарги відсутні.

На підставі вищевикладено го, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляцій ну скаргу у відсутності пред ставників позивача та третьо ї особи.

Розглянувши справу повтор но в порядку статті 101 Господа рського процесуального коде ксу України судова колегія в становила наступне.

Судом першої інстанції вс тановлено, що 25 травня 2009 року м іж відкритим акціонерним тов ариством „Мусон" (орендодаве ць) та фізичною особою-підпри ємцем ОСОБА_3 (орендар) укл адений договір оренди приміщ ень, відшкодування витрат та надання послуг №827-А (далі - До говір оренди, а.с.27-31), відповідн о до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у т имчасове користування части ну асфальтобетонного майдан чика розташованого в районі корп.№9, іменованого у подальш ому майданчик, площею 1446,0 кв.м.

Згідно пункту 1.2 Договору о ренди майданчик знаходиться у власності відкритого акці онерного товариства „Мусон" та розташований за адресою: АДРЕСА_3. Вартість визначен а відповідно до бухгалтерськ ого обліку та на момент перед ання складає 7750,93 грн.

14 січня 2010 року між фізичною о собою-підприємцем ОСОБА_1 (клієнт) та фізичною особою-п ідприємцем ОСОБА_3 укладе ний Договір №1 (далі - Договір , а.с.9).

Відповідно до розділу 1 Дого вору його предметом є наданн я клієнту місця на платній ст оянці автомобілів, яка належ ить фізичній особі-підприємц ю ОСОБА_3, і розташована за адресою: АДРЕСА_3.

Пунктом 2.1.1 Договору передб ачено, що відповідачем надаю ться шість парковочних місць відповідно до Правил зберіг ання транспортних засобів на автостоянках.

Згідно пункту 2.2.2 Договору кл ієнт здійснює оплату у строк з 5-го та 20-го числа поточного м ісяця з розрахунку місячної суми за встановленим тарифом добової оплати 60,00 грн.

Пунктом 4.1 Договору визначе но, що строк дії договору вста новлюється з моменту його пі дписання і до 01 липня 2010 року.

За твердженням позивача, н им здійснювалося користуван ня частиною території автост оянки, яку обслуговує відпов ідач, для підприємницької ді яльності з розміщенням на те риторії стоянки автомийного комплексу, тобто, між сторона ми склалися відносини оренди (суборенди).

Однак, позивач посилається на те, що територія, якою кори стується відповідач, перебув ає у останнього в оренді, а оре ндодавець - відкрите акціоне рне товариство „Мусон" -не над авав згоди на суборенду, як то го вимагав основний договір оренди, у зв'язку з чим, спірни й договір є недійсним.

Вищевикладене стало підст авою для звернення позивача до суду з вимогою про визнанн я договору №1 від 14 січня 2010 року недійсним.

Дослідивши матеріали спра ви, заслухавши представника відповідача, обговоривши дов оди апеляційної скарги, пере віривши правильність застос ування судом першої інстанці ї норм матеріального права т а відповідність висновків су ду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав дл я скасування рішення суду пе ршої інстанції, проте судова колегія вважає за необхідне в мотивувальній частині заз начити власну правову кваліф ікацію спірних правовідноси н та правову оцінку обставин ам справи, у зв' язку з наступ ним.

Відповідно до пункту 1 Прав ил зберігання транспортних з асобів на автостоянках, затв ерджених Постановою Кабінет ів Міністрів України від 22.01.1996 № 115 ці Правила регламентують організацію та порядок н адання послуг щодо збер ігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мото циклів, моторолерів, мотокол ясок, мопедів, причепів), що на лежать громадянам, а також тр анзитних транспортних засоб ів, що здійснюють міжнародні та міжміські перевезення, і п оширюються на всі автостоянк и (крім автостоянок -гаражних кооперативів), що охороняють ся, незалежно від форм власно сті, які є суб'єктами господар ської діяльності, чи належат ь цим суб'єктам.

На підставі даних Правил ві дповідач стверджує, що між ст оронами склались правовідно сини надання послуг, які регу люються положеннями глави 63 Ц ивільного кодексу України.

Відповідно до статті 235 Ци вільного кодексу України уда ваним є правочин, який вчинен о сторонами для приховання і ншого правочину, який вони на справді вчинили. Якщо буде вс тановлено, що правочин був вч инений сторонами для прихова ння іншого правочину, який во ни насправді вчинили, віднос ини сторін регулюються прави лами щодо правочину, який сто рони насправді вчинили.

Згідно пункту 25 постанови П ленуму Верховного Сулу Украї ни від 06.11.2009 № 9 „Про судову практ ику розгляду цивільних справ про визнання правочинів нед ійсними" за удаваним правочи ном (стаття 235 ЦК) сторони умисн о оформляють один правочин, а ле між ними насправді встано влюються інші правовідносин и. На відміну від фіктивного п равочину, за удаваним правоч ином права та обов'язки сторі н виникають, але не ті, що випл ивають зі змісту правочину. В становивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший право чин, суд на підставі статті 235 Ц К має визнати, що сторонами вч инено саме цей правочин та ви рішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правоч ин. Якщо правочин, який наспра вді вчинено, суперечить зако ну, суд ухвалює рішення про вс тановлення його нікчемності або про визнання його недійс ним.

Матеріалами справи підт верджено, що договір №1 від 14 сі чня 2010 року є удаваною угодою, п ри цьому фактично сторонами укладався договір суборенди майна.

Дані обставини підтверджу ються тим, що на вказаній земе льній ділянці позивачем розт ашований автомийний комплек с, який використовувався поз ивачем для здійснення його г осподарської діяльності, про що свідчать фототаблиця (а.с. 16-17) та витяг з книги обліку дох одів і витрат відповідача (а.с . 39-47).

Таким чином, довід заявни ка апеляційної скарги стосов но того, що договір №1 від 14 січн я 2010 року є змішаним спростову ються матеріалами справи та суперечить фактичним обстав инам справи.

Зобов' язання виникають з підстав, встановлених статт ею 11 Цивільного кодексу Украї ни та статтею 174 Господарськог о кодексу України, зокрема, з д оговорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних факт ів, а також безпосередньо з ак тів цивільного законодавств а.

Як встановлено судом, спір ні правовідносини виникли з приводу виконання сторонами договору суборенди оренди м айна, у зв' язку з чим, регулюю ться нормами Цивільного коде ксу України та Господарськог о кодексу України.

Частиною першою статті 759 Ци вільного кодексу України пер едбачено, що за договором най му (оренди) наймодавець перед ає або зобов'язується переда ти наймачеві майно у користу вання за плату на певний стро к.

До договору суборенди заст осовуються положення про дог овір оренди.

Згідно частини першої стат ті 202 Цивільного кодексу Украї ни, правочином є дія особи, спр ямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав т а обов'язків.

Стаття 203 Цивільного кодекс у України встановлює умови ч инності правочинів, а саме: за конність змісту правочину, н аявність у сторін необхідно го обсягу цивільної дієздатн ості, наявність об' єктивно вираженого волевиявлення у часника правочину, його адек ватність внутрішній волі, в ідповідність форми вчиненог о правочину вимогам закону, с прямованість волі учасників правочину на реальне досягн ення обумовленого ним юридич ного результату.

Відповідно до статті 204 Циві льного кодексу України, прав очин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встано влена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 215 Ци вільного кодексу України пер едбачено, що підставою недій сності правочину є недодержа ння в момент вчинення правоч ину стороною (сторонами) вимо г, які встановлені частинами першою - третьою, п' ятою та шостою статті 203 цього Кодекс у, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодек су, іншим актам цивільного за конодавства, а також моральн им засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє прав очин, повинна мати необхідни й обсяг цивільної дієздатнос ті;

- волевиявлення учасн ика правочину має бути вільн им і відповідати його внутрі шній волі;

- правочин має бути спр ямований на реальне настання правових наслідків, що обумо влені ним;

- правочин, що вчиняєть ся батьками (усиновителями), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацезда тних дітей.

Враховуючи наведене, суд ова колегія звертає увагу на те, що докази наявності підст ав, передбачених частиною пе ршою статті 215 Цивільного коде ксу України, у позивача відсу тні, протягом розгляду справ и позивачем, всупереч вимог с татей 33, 34 Господарського проц есуального кодексу України с уду не надані.

Відповідно до статті 628 Циві льного кодексу України зміст договору становлять умови (п ункти), визначені на розсуд ст орін і погоджені ними, та умов и, які є обов'язковими відпові дно до актів цивільного зако нодавства.

Закріплення поняття „неук ладений договір" у статті 181 Го сподарського кодексу Україн и, яка має назву „Загальний по рядок укладання господарськ их договорів", свідчить про те , що вказані положення можлив о застосувати до спірних пра вовідносин, лише на стадії ук ладання господарського дого вору у разі, якщо сторони не до сягли згоди з усіх істотних й ого умов, а не за наслідками ви конання цього договору сторо нами.

Ця правова позиція закріпл ена у частині другій статті 640 Цивільного кодексу України, де вказується, якщо відповід но до акта цивільного законо давства для укладення догово ру необхідні також передання майна або вчинення іншої дії , договір є укладеним з момент у передання відповідного май на або вчинення певної дії та у постанові Верховного Суду України №10/33/08 від 10 лютого 2009 рок у та постановах Вищого госпо дарського суду України №2/237 ві д 25 травня 2010 року та №8/221/09-4/285/09 від 0 4 березня 2010 року.

Таким чином, з аналізу вищез азначених норм та матеріалів справи, суд робить висновок, щ о договір №1 від 14 січня 2010 року є укладеним між позивачем та в ідповідачем, як договір орен ди майна, був укладений сторо нами належним чином та при на явності згоди по всіх істотн их умовах договору, зазначен і висновки судової колегії п ідтверджуються копією книги обліку доходів і витрат відп овідача, відповідно до якої п озивач проводив оплату за до говором, а також копією листа ОСОБА_3 на ім' я головног о енергетика відкритого акці онерного товариства „Мусон” , відповідно до якого він, як в ласник автомийки, просить на дати дозвіл на проведення ел ектричних робіт, що свідчить про фактичне здійснення поз ивачем підприємницької діял ьності на території майданчи ку, який за спірним договором був переданий йому в оренду.

З огляду на викладене, суд ова колегія дійшла висновку, що визнання договору неукла деним може мати місце на стад ії його укладення, а не за насл ідками виконання договору ст оронами. В даному випадку вик онання договору вже свідчить про те, що дії сторін направле ні на настання реальних прав ових наслідків. Адже, виконую чи договір, сторони вважали й ого таким, що відбувся.

Водночас, судова колегія зв ертає увагу на те, що позивач з вернувся до суду з відповідн им позовом лише 24 вересня 2010 ро ку, в той час як договір №1 від 14 січня 2010 року, відповідно до пу нкту 4.1, припинив свою дію 01 лип ня 2010 року.

У статті 763 Цивільного коде ксу України закріплено, що до говір найму укладається на с трок, встановлений договором .

Даний договір укладений на строк до 01 липня 2010 року.

Таким чином, судова колег ія дійшла висновку, що спірни й договір сторонами виконува вся, що не дає підстав вважати його неукладеним.

Додатково колегія суду апе ляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статей 5, 16 Циві льного кодексу України та ст атті 20 Господарського кодекс у України кожна особа має пра во на захист свого цивільног о права у разі його порушення , невизнання або оспорювання .

Кожна особа має право на зах ист свого інтересу, який не су перечить загальним засадам ц ивільного законодавства.

Кожна особа має право зверн утися до суду за захистом сво го особистого немайнового аб о майнового права та інтерес у.

Позивач просить визнати не дійсним договір № 14 січня 2010 ро ку, який є за своєю правовою пр иродою договором суборенди.

При цьому позивач не вказує , які саме його права та законн і інтереси порушені при укла денні вказаного договору, по силаючись лише на те, що відкр ите акціонерне товариство „М усон” не узгодило спірний до говір.

Дійсно, орендодавцем за дог овором оренди №827-А від 25 травня 2009 року є відкрите акціон ерне товариство „Мусон”, яки й передав відповідачу частин у асфальтобетонного майданч ику розташованого в районі к орп.№9, площею 1446,0 кв.м., а тому укл адання спірного договору без погодження його із відкрити м акціонерним товариством „М усон” могло порушити його пр ава та інтереси, проте третя о соба із відповідним позовом до суду не зверталася, доказі в наявності повноважень на п редставництво інтересів від критого акціонерного товари ства „Мусон” у позивача відс утні, тобто в даному випадку право вимоги визнання зазнач еного договору недійсним, по заявлених у позові підстава х саме у фізичної особи-підпр иємця ОСОБА_1 відсутнє.

Отже, встановивши виконан ня сторонами умов договору № 1 віл 14 січня 2010 року, судова коле гія не погоджується з позиці єю місцевого господарського суду щодо його неукладеност і.

Інші доводи, викладені в а пеляційній скарзі, відхиляют ься судовою колегією, оскіль ки не підтверджені матеріала ми справи, не стосуються обст авин спору та не є належними д оказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуаль ного кодексу України.

Таким чином, судова колегі я, перевіряючи рішення суду п ершої інстанції, дійшла висн овку, що посилання суду першо ї інстанції на те, що договір № 1 від 14 січня 2010 року є неукладен им, є невірним, тому колегія су ду погоджується у цієї части ні із доводами апеляційної с карги.

В пункті 32 Інформаційного л иста Вищого господарського с уду України від 13 серпня 2008 рок у зазначено, якщо помилка міс цевого господарського суду у застосуванні норм матеріаль ного права не вплинула на заг альну правову оцінку обстави н справи та на правильність с удового висновку що вирішенн я спору, то у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування відповідного суд ового рішення. Водночас апел яційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну пра вову кваліфікацію спірних ві дносин та правову оцінку обс тавин справи.

На підставі вищевикладено го, судова колегія дійшла вис новку, що судом першої інстан ції помилково зроблені висно вки стосовно неукладеності с пірного договору, з чим погод жується з заявником апеляцій ної скарги.

Враховуючи викладене, під став для задоволення апеляці йної скарги фізичної особи-п ідприємця ОСОБА_3 судовою колегією не вбачається.

Таким чином, судова колегія вважає оскаржуване рішення господарського суду міста Се вастополя від 03 листопада 2010 ро ку законним та обґрунтованим , визнає, що підстави для його скасування відсутні, апеляці йна скарга задоволенню не пі длягає.

Керуючись статтями 101, 103-105 Го сподарського процесуальног о кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задово лення.

2. Рішення господарськ ого суду міста Севастополя в ід 03 листопада 2010 року у спр аві №5020-11/163 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І . Проценко

Судді М.І. Ткаченко

Т.П. Ф енько