Рішення

від 01.10.2009 по справі 5020-11/163

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-11/163

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2009 р. справа № 5020-11/163

За позовом:           Приватного підприємства „Вопак”

(99022, м. Севастополь, вул. Кронштадтська, 2-В)

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Севхозстрой”

(99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 8)

про                     стягнення заборгованості у розмірі 82255,12 грн.,

                                                                                                                                            Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача - Кисельов В.В., директор, протокол № 1 від 10.02.2006, ПП „Вопак”;

відповідач - не з'явився, ТОВ Фірма „Севхозстрой”.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство „Вопак” (далі –позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Севхозстрой” (далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 82255,12 грн., з яких основна заборгованість - 62919,44 грн., пеня –7633,53 грн., 3% річних –1949,64 грн., збитки від інфляції –9752,51 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались зобов'язання за договором підряду № 10/04/07 від 10.04.2007.

Крім того, при поданні позову позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 26.08.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/163, у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Відповідач у судове засідання 08.08.2009 не з'явився, до початку судового засідання подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом вказане клопотання задоволено, розгляд справи відкладений на 01.10.2009.

У судове засідання 01.10.2009 відповідач повторно не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання 08.09.2009 повідомлявся належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43) та клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 30).

У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі  матеріалами.

Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2007 між приватним підприємством „Вопак” (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Севхозстрой” (Замовник) укладений договір № 10/04/07 (далі - Договір) (а.с. 15).

Відповідно до розділу 1 Договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується виготовити та встановити вироби з профілю ПВХ згідно з технічним завданням та кресленням.

Згідно з пунктом 2.3 Договору передання виробів від виконавця замовнику здійснюється відповідно до актів виконаних робіт.

Відповідно до пункту 2.6 Договору в редакції додаткової угоди № 1 (а.с.16) загальна вартість замови складає 241652,64 грн.

Згідно з пунктом 4.1 Договору строк його дії встановлений сторонами з моменту його підписання сторонами до повного виконання ними своїх зобов'язань.

Позивачем зобов'язання за Договором виконані належним чином, про що свідчать акти приймання-передачі робіт (надання послуг) (а.с. 17-24).

Проте, зобов'язання з оплати отриманого товару відповідачем виконувались неналежним чином, у зв'язку з чим станом на момент вирішення спору у нього не оплачена заборгованість перед позивачем у розмірі 62919,44 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2.5 Договору остаточний розрахунок здійснюється замовником в день отримання готових виробів.

Згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) відповідач прийняв роботи позивача 17.11.2007.

Таким чином, строк виконання зобов'язань відповідача з оплати за Договором настав 17.11.2007.

Докази погашення відповідачем заборгованості у розмірі 62919,44 грн. відсутні.

З урахуванням викладеного, а також того, що відповідач визнав наявну заборгованість у розмірі 62919,44 грн., що підтверджується актом звірення взаєморозрахунків (а.с. 25), суд вважає вимоги про стягнення вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України (далі –Кодексу) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7633,53 грн.

Частиною першою статті 546 Кодексу передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 Кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 Кодексу).

Відповідно до частини другої статті 551 Кодексу якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 №543/96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки договір № 10/04/07 від 10.04.2007, укладений між сторонами спору, не містить положення відносно відповідальності сторін у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення ними правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, а також договором не встановлений розмір неустойки і іншої угоди з цього приводу сторонами не укладалося, вимога позивача відносно стягнення суми пені у розмірі 7633,53 грн. задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ані три проценти річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції за несвоєчасну оплату за Договором у розмірі 9752,51 грн. та 3% річних у розмірі 1949,64 грн.

Проте, судом встановлено, що розрахунок збитків від інфляції має певні недоліки, у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції частково, у розмірі 9563,75 грн. за наступним розрахунком:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

10.08.2008 - 21.08.200962919.441.1529563.7572483.19

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 1949,64 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИ Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Севхозстрой” (99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 8 код ЄДРПОУ 32213229, р/р 26007021874001 у АКБ „Імексбанк” м.Одеса, МФО 328384) на користь Приватного підприємства „Вопак” (99022, м. Севастополь, вул. Кронштадтська, 2-В, код ЄДРПОУ 34192489, р/р 26009054803190 в СФ КБ „ПриватБанк”, МФО 324935) основну заборгованість у розмірі 62919,44 грн., збитки від інфляції у розмірі 9563,75 грн., 3% річних у розмірі 1949,64 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 744,33 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 213,56 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                                                               В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 02.10.2009

Розсилка:

1.          ПП „Вопак”

(99022, м. Севастополь, вул. Кронштадтська, 2-В)

2.          ТОВ Фірма „Севхозстрой”

(99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 8)

3.          Справа