Постанова

від 30.06.2011 по справі 5020-425/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-425/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 04 липня 2011 року   Справа № 5020-425/2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гонтаря В.І.,

суддів                                                                      Плута В.М.,

                                                                                          Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача, не з'явився, обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив 46";

відповідача, не з'явився, приватне підприємство "Технополіс";

розглянувши апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив 46" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 23 травня 2011 року у справі № 5020-425/2011;

за позовом           обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив 46" (вул. Хрустальова, 79  кв.89, Севастополь, 99040)

до           приватного підприємства "Технополіс" (вул. Хрустальова, 79 кв. 72, Севастополь, 99040)  

про стягнення 14456,00 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивач, обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив 46" звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, приватного підприємства "Технополіс" про стягнення 14456,00 грн.

                    Позовні вимоги, з посиланням на норми статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що безпідставне користування нерухомим майном - нежитловим підвальним приміщенням, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Хрустальова, 79 з боку відповідача спричинило власнику означеного майна (позивачу) збитків у вигляді не отриманого доходу - упущеної вигоди з 05 жовтня 2009 року по 12 липня 2010 року.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23 травня 2011 року у справі № 5020-425/2011 (суддя О.С. Погребняк) у задоволенні позову  обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив 46" відмовлено у повному обсязі.

                    Не погодившись з рішення місцевого суду, обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив 46" звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду міста Севастополя скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

                    Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

                    Так, заявник апеляційної скарги не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності вини відповідача, оскільки це не відповідає тексту рішення місцевого суду. Крім того, позивач зазначив, що не відповідає дійсності також висновок господарського суду міста Севастополя щодо недоведеності позивачем обставин, які свідчать про невиконання договору оренди від 05 жовтня 2009 року саме з вини відповідача.

                    Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

                    Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 червня 2011 року апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив 46" було прийнято до провадження.

          У судове засідання призначене на 04 липня 2011 року представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

                    Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути  рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

                    Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України  судова колегія встановила наступне.

          Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2007 року між обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив 46" (орендодавець) та приватним підприємством "Технополіс" (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 2 (далі - договір) (а. с. 8-13).

          Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове підвальне приміщення в будинку № 79 по вул. Хрустальова, площею 43,6 кв.м. для розміщення майстерні по ремонту копіювальної техніки.

          Згідно пункту 2.1 договору, орендар вступає в строкове платне користування приміщенням на строк, вказаний у договорі в момент підписання акту прийому-передачі приміщення, який є невід'ємною частиною договору.

          Пунктом 2.3 договору передбачено, що майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

          Пунктом 3.1 договору сторони встановили орендну плату за користування нерухомим майном у розмірі 400,00 грн. на місяць.

          Відповідно пункту 4.2 договору відповідач зобов'язався не пізніше 15-го числа поточного місяця сплачувати у повному обсязі орендну плату за наступний місяць.

                    Згідно пункту 8.1 договору, договір укладено на сім місяців та діє з моменту його підписання. Договір укладено на строк до 31 грудня 2007 року.

                    Пунктом 8.2 договору передбачено, що зміни, доповнення до договору можливі лише за письмовою згодою сторін та повинні бути розглянуті в тижневий строк.

                    Актом прийому - передачі № 2 від 01 червня 2007 року підтверджується передача орендодавцем орендарю в тимчасове платне користування нежитлового майна, площею 43,6 кв.м по вул. Хрустальова, будинок 79 (а. с. 12).

                    З матеріалів справи вбачається, що договір оренди було пролонговано з 01 січня 2008 року по 31 липня 2008 року, з 01 серпня 2008 року по 28 лютого 2009 року та з 01 березня 2009 року по 30 вересня 2009 року.

                    20 квітня 2009 року, позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення наявної суми заборгованості по орендній платі за договором та повідомив про закінчення строку дії договору та про необхідність звільнення об'єкту оренди.

Листом від 28 вересня 2009 року обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив 46" повідомив приватне підприємство "Технополіс" про те, що 30 вересня 2009 року договір оренди нежитлових приміщень № 2 від 01 червня 2007 року припинив свою дію, у зв'язку з чим просив повернути орендоване майно у 5-ти денний строк за актом прийому-передачі (а. с. 13).

          Як вбачається з матеріалів справи, 05 жовтня 2009 року між обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив 46" та товариством з обмеженою відповідальністю "Асоціація розвитку та керування справами" був укладений договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове підвальне приміщення площею 43,6 кв.м, яке розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. Хрустальова 79.

          Відповідно пункту 3.3 вищевказаному договору, орендна плата складає 1560,00 грн. на місяць,  у тому числі і за неповний місяць жовтень 2009 року.

          Згідно пункту 7.1, договір діє протягом 2 років та 364 днів з моменту його підписання (тобто з 05 жовтня 2009 року).

          Як вбачається з прибуткового касового ордеру № 17 від 05 жовтня 2009 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Асоціація розвитку та керування справами" внесло на рахунок позивача грошову суму у розмірі 1560,00 грн. за оренду приміщення за період з 05 жовтня 2009 року по 05 листопада 2009 року відповідно умовам договору (а. с. 32).

          Однак, як зазначено позивачем, акт прийому-передачі нерухомого майна сторонами договору підписаний не був, враховуючи те, що майно станом на означену дату відповідачем звільнено не було.

          З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було виконано вимогу позивача щодо повернення орендованого майна за договором № 2 від 01 червня 2007 року, що і стало підставою для звернення до господарського суду міста Севастополя з даним позовом.

          Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для  скасування рішення суду виходячи з наступного.

          Відповідно пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

          Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2007 року між обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив 46" (орендодавець) та приватним підприємством "Технополіс" (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 2 (далі - договір) (а. с. 8-13).

          Згідно пункту 1 статті 763 Цивільного кодексу, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

          Пунктом 8.1 договору оренди передбачено, що договір укладено на строк до 31 грудня 2007 року. З матеріалів справи вбачається, що договір оренди було пролонговано кілька разів. Так, останній раз договір було пролонговано з 01 березня 2009 року по 30 вересня 2009 року.

          Пунктом 2 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

          Стаття 785 Цивільного кодексу України визначає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

          З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство "Технополіс" займало орендоване приміщення з 01 жовтня 2009 року по 12 липня 2010 року.

          Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Відповідно пунктам 1, 2  статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

          За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Відповідно статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

          Пунктом 1 статті 225 цього Кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного зобов'язання другою стороною.

          Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як - то:

          - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

          - шкідливий результат такої поведінки (збитки);

          - причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;

          - вина правопорушника.

          Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, виключає настання відповідальності, а відтак встановлення наявності всіх елементів складу правопорушення є предметом доказування у даній справі.

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем дійсно були порушені умови договору оренди нежитлових приміщень № 2 від 01 червня 2007 року частині несвоєчасного звільнення, однак, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

                    Договір оренди нерухомого майна від 05 жовтня 2009 року було укладено між обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив 46" та товариством з обмеженою відповідальністю "Асоціація розвитку та керування справами". Проте, з матеріалів справи вбачається, що зазначений договір було укладено у той самий час, коли між обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив 46" та приватним підприємством "Технополіс"  існував спір щодо звільнення приміщення чи наявності підстав для продовження строку дії договору з 01 жовтня 2009 року по 11 травня 2010 року. Таким чином, відсутній такий елемент складу правопорушення, який є необхідним для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, а саме вина відповідача.

          Крім того, необхідно зазначити, що приватним підприємством "Технополіс" у добровільному порядку 2 грудня 2009 року платіжним дорученням №100 було перераховано плату за оренду приміщення позивачу у сумі 800 грн., яку була повернуто 11 грудня 2009 року.

          Також, 30 грудня 2009 року відповідачем була перерахована на рахунок позивача сума 800 грн. , яка також була повернута у той же день 30 грудня  2009 року.

          Також, відповідач намагався сплатити вказану суму, оплатив її готівкою, однак, 05 січня 2010 року сума 800 грн. була повернута приватному підприємству "Технополіс".

          Отже, відповідачем неодноразово вчинялись дії, які були напрямлені на оплату користування орендованим приміщенням, що свідчить про відсутність у даній ситуації усіх необхідних елементів складу правопорушення, як необхідних умов для застосування такої міри відповідальності, як збитки.

                    Як вже було зазначено, відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Матеріали справи не містять достатніх доказів наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення.

                    Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаного прибутку.

                    Відповідно до вимог частини 1 статі 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

                    Частиною 2 статті 34 зазначеного Кодексу встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

                    Заявник апеляційної скарги не довів обставин на які посилався, а саме те, що виконання договору оренди нерухомого майна з товариством з обмеженою відповідальністю "Асоціація розвитку та керування справами" з'явилось неможливим через дії відповідача, а не через інші, не пов'язані з діями відповідача, подіями.

                    Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення та виніс окрему ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх  обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судових рішень відсутні.          

                    Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив 46" залишити без задоволення.

                    2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 23 травня 2011 року у справі № 5020-425/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  В.І. Гонтар

Судді                                                                                В.М. Плут

                                                                                Ю.В. Борисова

Розсилка:  

1.  Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив 46" (вул. Хрустальова, 79 кв.89,Севастополь,99040)

2.  Приватне підприємство "Технополіс" (вул. Хрустальова, 79-72,Севастополь,99040)

3. Господарському суду міста Севастополя (вул. Павличенко, 5,  Севастополь, 99011)