Постанова

від 04.07.2011 по справі 21/247-10(25/8-10)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2011 року                                                         Справа №  21/247-10(25/8-10)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. – доповідача

суддів: Голяшкіна О.В., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.,

за участю представників сторін:

від відповідача - 2: ОСОБА_1, довіреність №149  від 19.01.11,  представник ;

від позивача та відповідача - 1 представники у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги селянського фермерського господарства “Прогрес”, с.Хуторо-Чаплино Васильківського району Дніпропетровської області, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  12.05.2011р. у справі №21/247-10(25/8-10)

за позовом              селянського фермерського господарства “Прогрес”,

                                с.Хуторо-Чаплино Васильківського району Дніпропетровської області

до відповідача 1    товариства з обмеженою відповідальністю “Центторг-Агро”,

                                с.Орловщина Новомосковського району Дніпропетровської області

до відповідача 2    публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-

                                інвестиційний банк”, в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанку

                                в м.Дніпропетровськ”, м.Дніпропетровськ

про                           визнання договору відступлення права вимоги №292а/26-08 від 23.05.2008р.

                                недійсним та стягнення 10 000,00 грн. моральної шкоди,  

  ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2011р. у справі №21/247-10(25/8-10) (суддя Назаренко Н.Г.) в задоволенні позову СФГ “Прогрес” - відмовлено повністю.

Приймаючи вищезгадане рішення, господарський суд виходив з відсутності передбачених чинним законодавством України підстав для визнання недійсним з моменту укладення договору відступлення права вимоги від 23.05.2008р. за №292а/26-08.

 Зокрема, в мотивувальній частині рішення зазначено, що оспорюваний договір повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема, ст.203 Цивільного кодексу, якою передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Жодних ознак фіктивного договору, на думку місцевого господарського суду, вищезгаданий договір відступлення права вимоги не містить. Навпаки, останній обома сторонами виконувався належним чином, що спричинило настання для обох контрагентів відповідних правових наслідків.

Не погодившись з даним рішенням, скаржник /позивач/ звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з’ясування при його прийнятті обставин, що мають значення для справи, недоведеність матеріалами справи обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, просить вищезгадане рішення скасувати та прийняти у справі нове рішення, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі заперечень скаржник зауважує на тому, що господарським судом першої інстанції помилково зазначено, що фіктивність оспорюваного правочину виключається вже самим здійсненням, зокрема,  відповідачем-1 юридично значимих дій після його укладення, оскільки зазначені дії останнього були спрямовані лише на зменшення заборгованості перед позивачем за поставлений товар.  

Окрім того, апелянт наголошує на неотриманні ним повідомлення про укладений між відповідачами договір відступлення права вимоги. Відповідно, наявну в матеріалах справи копію поштового відправлення вважає неналежним доказом зазначеного вище факту.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а, отже, такою, що задоволенню не підлягає, зважаючи на викладене нижче.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 23.05.2008р. між Акціонерним комерційним промислово–інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (далі–відповідач-2, первісний кредитор) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Центрторг-Агро" (відповідач-1, новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №292а/26-08 (далі–договір), відповідно до п.1.1 якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії №957/02-07 від 29.05.2007р., укладений між первісним кредитором та Селянським фермерським господарством "Прогрес" (далі–боржник, позивач), за умовами якого боржник зобов’язаний повернути первісному кредитору кредит у розмірі 2 500 000 грн. 00 коп., сплатити проценти за користування ним у розмірі 18% річних, плату за надання послуг з управління кредитною лінією у розмірі 1% річних від ліміту кредитної лінії, сплатити неустойку, штрафи, пеню, а також, відшкодувати всі збитки понесені первісним кредитором внаслідок невиконання боржником умов кредитного договору у розмірі і у випадках передбачених кредитним договором.

Згодом СФГ “Прогрес” звернулося до господарського суду з позовом про визнання договору відступлення права вимоги №292а/26-08 від 23.05.2008р. недійсним та стягнення з СТОВ "Центрторг – Агро" на свою користь 10 000,00 грн.  моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що оспорюваний договір є фіктивним, адже його вчинено сторонами без наміру створення відповідних правових наслідків, які обумовлюються даним правочином, що є підставою для визнання його недійсним за ч.ч.1,2 ст.234 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач зазначає, що укладенням та подальшою реалізацією умов вказаного договору йому нанесено моральну шкоду у вигляді негативних наслідків, спричинених його діловій репутації. Розмір моральної шкоди позивачем оцінено у 10 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, при розгляді справи місцевим господарським судом було вірно встановлено, що спірний договір відповідає вимогам чинного законодавства України і будь-які підстави для визнання його недійсним, зокрема, з огляду на його фіктивність, відсутні.

Згідно приписам ч.ч.1,2 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

В Узагальнені Верховного Суду України від 24.11.2008р. «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зазначено, що позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто, тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно.

Верховний Суд України наголошує, що при розгляді справ судді мають врахувати, що ознака фіктивності властива діям обох сторін правочину. Якщо хоча б одна зі сторін намагалася досягти правового результату, то такий правочин фіктивним не визнається.

З цього приводу слід зазначити, що обома сторонами оспорюваного договору, /жодною з яких доречи скаржник не являється/, досягнуті правові наслідки, які полягають у вчиненні юридично значимих дій. Зокрема, СТОВ «Центрторг-Агро»здійснило в повному обсязі оплату ПАТ Промінвестбанк відшкодування за відступлення права вимоги та отримання у зв'язку з цим всіх прав кредитора у відношенні скаржника за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №957/02-07 від 29.05.2007р. з моменту зарахування суми відшкодування на рахунок ПАТ Промінвестбанк, а ПАТ Промінвестбанк, в свою чергу, передав СТОВ «Центрторг-Агро»всі наявні документи на підтвердження права вимоги за зазначеним вище кредитним договором та договором застави. Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою. /а.с.52, том 1/.

Окрім того, на виконання п.3.1.2 договору про відступлення права вимоги, ПАТ Промінвестбанк направив на адресу скаржника /позивача/ відповідне повідомлення №09-08/1451 від 27.05.2008р., що отримано скаржником 28.05.2008р. /а.с.49-50 том 1/.

Таким чином, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок з приводу того, що оспорюваний договір укладався з наміром сторін /ПАТ Промінвестбанк та СТОВ «Центрторг-Агро»/ створити правові наслідки та, відповідно, такі наслідки породив.

Натомість скаржник, всупереч вимогам ст.33 ГПК України, жодних доказів на підтвердження викладених в апеляційній скарзі заперечень суду не надав. Так, відсутні докази того, що в момент вчинення оспорюваного правочину сторонами не було дотримано загальних вимог, що є необхідними для його чинності, а також, докази того факту, що договір укладений без наміру створення правових наслідків.

Відсутнє й документальне підтвердження порушення шляхом вчинення даного правочину прав та охоронюваних законом інтересів позивача /апелянта/.

Що ж до вимог позивача про відшкодування йому 10 000,00 грн. моральної шкоди, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на недоведеності факту заподіяння йому моральної шкоди.

Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд, саме лише посилання на те, що відповідач-1, укладаючи вказану угоду, тиснув на нього в частині купівлі його бізнесу за безцінь, що спричинило певні негативні чутки серед бізнес кіл, що займаються агропромисловим бізнесом, та, як наслідок, потягло за собою кілька відмов в укладенні  господарських договорів, є лише припущенням останнього, недостатнім для здійснення судом висновку про приниження ділової репутації позивача.

Згідно пункту 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної та юридичної особи», позовна заява має містити відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача, яка саме інформація поширена відповідачем, із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин, а також, зазначення способу захисту, в який позивач бажає захистити своє порушене право.

Проте, позовна заява зазначених вище відомостей не містить. Не надано скаржником й жодного належного доказу заподіяння йому моральної шкоди шляхом укладанням між ПАТ Промінвестбанк та СТОВ «Центрторг-Агро»договору про відступлення права вимоги. Зокрема, позивачем не зазначено чи є наявність самої шкоди, протиправність діяння СТОВ «Центрторг-Агро», причинний зв'язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Наразі, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, як-то, рекомендованим поштовим повідомленням від 28.05.2008р. №17582556, твердження СФГ “Прогрес” /позивача/ про неотримання ним листа №09-08/1451 від 27.05.2008р. про укладення між відповідачами оспорюваного договору про відступлення права вимоги. /а.с.49-50 том 1/.

           Отже, за результатами апеляційного перегляду судова колегія прийшла до висновку, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності з нормами Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі», Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про судове рішення», місцевим господарським судом повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, щодо відносин, які склалися між сторонами справи  правильно застосовані норми матеріального права, у зв’язку з чим останнє є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на відмову в позові, судові витрати у справі, у тому числі витрати на апеляційне оскарження,  покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2011р. у справі №21/247-10(25/8-10) –залишити без змін, а апеляційну скаргу селянського фермерського господарства “Прогрес”, с.Хуторо-Чаплино Васильківського району Дніпропетровської області –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку  протягом двадцяти  днів до Вищого господарського суду України.

           Головуючий  суддя                                                                 І.М. Науменко

           Суддя                                                                                        О.В. Голяшкін

           Суддя                                                                                В.Ф. Мороз