Постанова

від 12.07.2011 по справі 8/173/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/173/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р. Справа № 8/173/10

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Картере В.І.,

суддів:                    Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання –Марінової І.І.

за участю представників:

від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України –не з'явився, належним чином повідомлений,

від ПАТ „Райффайзен банк „Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції –Репченко Д.В.,

від ТОВ „Лінія стилю” –не з'явився, належним чином повідомлений,

від ТОВ „Майнер” –не з'явився, належним чином повідомлений,

від АТ „Миколаївська виробничо-торгова фірма „Евіс” –не з'явився, належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на окрему ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 25.05.2011р.

по справі № 8/173/10

за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен банк „Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лінія стилю”

Товариства з обмеженою відповідальністю „Майнер”

Акціонерного товариства „Миколаївська виробничо-торгова фірма „Евіс”

про стягнення в солідарному порядку коштів у сумі 5 845 844,97 дол. США

ВСТАНОВИВ:

14.12.2010р. до Господарського суду Миколаївської області звернулось Публічне акціонерне товариство „Райффайзен банк „Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі –ТОВ) „Лінія стилю”, ТОВ „Майнер”, Акціонерного товариства „Миколаївська виробничо-торгова фірма „Евіс”, в якому просило стягнуто з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитними договорами №010/01-02/07-059 від 02.10.2007р. та №010/01-02/08-046 від 22.04.2008р., укладених в рамках генерального кредитного договору №010/01-02/07-058 від 02.10.2007р. в сумі 5 845 844,97 дол. США, що за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим Національним банком України станом на 08.12.2010р., було еквівалентно 46 525 910,94 грн., з яких:

- 4 466 414,32 дол. США борг за кредитом;

- 1 031 675,80 дол. США заборгованість за відсотками;

- 347754,85 дол. США пеня за порушення умов кредитного договору.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2011р. (суддя Гриньова-Новицька Т.В.) позов Публічного акціонерного товариства „Райффайзен банк „Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції задоволено в повному обсязі.

На виконання вказаного рішення господарським судом першої інстанції видано наказ від 08.02.2011р.

20.05.2011р. позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою (т.1, а.с.162), в якій просив внести у вказаний наказ доповнення.

Обґрунтовуючи вказане, заявник послався на постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20.04.2011р., якою було відмовлено у прийнятті до провадження наказу Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2011р. з посиланням на те, що пред'явлений наказ не відповідає додатку 13 пп. 3.5.9 пункту 3.5 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75, а саме: в ньому не зазначено, що його видано „про примусове виконання рішення”.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.05.2011р. (т.1, а.с.166) у задоволенні заяви позивача про виправлення наказу господарського суду відмовлено.

Виносячи вказану ухвалу місцевий господарський суд дійшов висновку, що наказ, виданий 25.02.2010р., повністю відповідає вимогам, що пред'являються до виконавчого документа, встановленим ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження”.

Також суд зазначив, що Інструкція з діловодства в господарських судах України, на яку послався державний виконавець у винесеній ним постанові від 20.04.2011р., є підзаконним нормативним актом, а не Законом в розумінні ч. 4 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, а тому не повинна застосовуватись у даному випадку.

25.05.2011р. Господарським судом Миколаївської області (суддя Гриньова-Новицька Т.В.) винесено окрему ухвалу на адресу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до якої суд дійшов висновку, що при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.04.2011р. державний виконавець припустився порушення п.4 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження” та вийшов за межі повноважень, наданих йому Законом України „Про державну виконавчу службу”, що призвело до порушення прав та законних інтересів стягувача, затягування виконання рішення суду, яке підлягає виконанню на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України „Про державну виконавчу службу”.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України оскаржив її до апеляційного господарського суду.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати зазначену ухвалу суду.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає, що зміст оскаржуваної ухвали не відповідає вимогам ст. 86 ГПК України, а саме: ухвала не містить вказівки на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом, в даному випадку –державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Також апелянт зазначає, що виносячи оскаржувану ухвалу господарський суд вийшов за межі заяви позивача щодо виправлення помилки у наказі, оскільки фактично визнав дії державного виконавця не правомірними, не врахувавши при цьому, що оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби здійснюється у встановленому законом порядку, а саме: ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження”, з врахуванням вимог ст.122-1 ГПК України.

Крім того апелянт стверджує, що у державного виконавця були відсутні законні підстави для відкриття виконавчого провадження на підставі наказу господарського суду від 08.02.2011р., оскільки вказаний наказ не відповідав Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75, яка встановлює єдину систему організації діловодства, порядок роботи з процесуальними та іншими документами і носить обов'язковий характер при веденні діловодства в системі господарських судів України відповідно до особливостей структури, з врахуванням штатної чисельності та технічного забезпечення конкретного господарського суду.

ПАТ „Райффайзен банк „Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції надало відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на відповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального та процесуального права, просить її залишити без змін.

Заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до приписів статті 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Згідно із п.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 02.12.1992, № 01-6/1444 „Про практику застосування статті 90 Господарського процесуального кодексу України” в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

В оскаржуваній ухвалі суд зазначив, що при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.04.2011р. державний виконавець припустився порушення п.4 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження” та вийшов за межі повноважень, наданих йому Законом України „Про державну виконавчу службу”.

Апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на таке:

Згідно з ч. 1 ст. 117 ГПК України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі повинні бути зазначені:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч.3 вказаної статті закону виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Наказ Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2011р. відповідає наведеним вимогам Закону України "Про виконавче провадження", оскільки містить усі необхідні реквізити.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну виконавчу службу" правову основу діяльності Державної виконавчої служби становлять Конституція України, Закон України "Про державну виконавчу службу", інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Частина 5 ст. 124 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Крім того, ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачає, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, а відповідно до ст. 4-5 ГПК України рішення, ухвала і постанова суду або судді, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян та підлягають виконанню на всій території України.

Таким чином, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду від 25.02.2011р., державний виконавець припустився порушення п. 4 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” та вийшов за межі повноважень, наданих йому Законом України “Про державну виконавчу службу”, що призвело до порушення прав та законних інтересів стягувача у вигляді затягування виконання рішення суду, яке підлягає виконанню на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Також, апеляційний господарський суд вважає в даному випадку помилковим посилання апелянта на приписи Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75, на яку послався державний виконавець в обґрунтування відсутності підстав для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2011р., оскільки вказана Інструкція не є законом у розумінні п. 4 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження”, а також додаток вказаної Інструкції, на який послався державний виконавець, містить приклади бланків, на яких оформлюються судові документи (рішення, ухвали, постанови, накази, листи, довідки на повернення державного мита та ін.), а не обов'язкові, встановлені законом, форми таких документів.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що зміст оскаржуваної ухвали не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст. 86 ГПК України, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки приписами ст. 90 ГПК України не встановлено, що зміст окремої ухвали повинен містити вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.

Виходячи з наведеного, оскаржувана окрема ухвала місцевого господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-106 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Окрему ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 25.05.2011 р. по справі № 8/173/10 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України –без задоволення.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                            В.І. Картере

Судді:                                                                                В.І. Жеков

                                                                                          В.Т. Пироговський

Повний текст постанови підписаний 14.07.2011р.