Рішення

від 04.07.2011 по справі 9/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/112

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.07.11 р.                                                                                 Справа № 9/112                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О. А.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Екоіллічпродукт”, м. Маріуполь

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Діаріс”, м. Маріуполь

про стягнення 1 677 458 грн.19коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з`явився.

З 04.07.2011р. о 16год.20хв. по 04.07.2011р. о 16год.55хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Екоіллічпродукт”, м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Діаріс”, м. Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 1 677 458 грн.19коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки товару №183 від 20.06.2010р., акти звіряння взаєморозрахунків за період з 01.04.2011р. по 20.04.2011р., за березень 2011р., за квітень 2011р., претензії №687 від 19.11.2010р., №99 від 20.01.2011р., №177 від 02.02.2011р., товарно-транспортні накладні, накладні –повернення товарів від покупця, податкові накладні, замовлення, платіжні доручення,

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду Донецької області, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

01.07.2011р. позивачем через канцелярію суду надані письмові пояснення №593 від 23.06.2011р., відповідно зі змісту яких вбачається, що останній підтримує позовні вимоги.

Позивач 04.07.2011р. надав заяву б/н та дати, відповідно до якої останній зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 1 675 358грн.19коп.

Суд розглядає позов з урахуванням наведеної заяви.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №10289050 Товариство з обмеженою відповідальністю „Діаріс”, м. Маріуполь станом на 21.06.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

20.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Екоіллічпродукт”, м. Маріуполь та Товариством з обмеженою відповідальністю „Діаріс”, м. Маріуполь укладений договір поставки товару №183, відповідно з п.1.1 якого постачальник (позивач) постачає та передає у власність покупця (відповідача) товар, а покупець приймає та своєчасно оплачує товар на умовах та у порядку, визначених даним договором, у асортименті та кількості згідно заявки на поставку.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Покупець набуває право власності на товар та несе всі пов'язані з цим ризики з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка підтверджує момент передання товару (п.1.2 договору).

Пунктами 5.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на протязі дії даного договору на умовах самовивозу або центрузавозу на підприємство покупця згідно поданої заявки.

За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім за період з 20.06.2010р. по 06.05.2011р. на адресу відповідача здійснена поставка товару, що підтверджує наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Наразі, наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні не містять безпосереднього посилання на договір поставки товару №183 від 20.06.2010р., проте суд вважає, що поставка товарно-матеріальних цінностей за наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними здійснювалась на підставі договору поставки товару №183 від 20.06.2010р., оскільки, як зазначено вище, п.1.2 договору визначено, що покупець набуває право власності на товар та несе всі пов'язані з цим ризики з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка підтверджує момент передання товару; сума даного договору визначається загальною сумою товарних (товарно-транспортних) накладних, переданих покупцеві у період його дії (п.2.1 договору); акти звіряння взаєморозрахунків за березень 2011р., за квітень 2011р., які мають посилання на відповідну дату та суму поставки товару, підписані сторонами на підставі спірного договору; позивачем надані письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що інших правовідносин між сторонами, крім як за договором поставки товару №183 від 20.06.2010р., не існує.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених накладних та на актах звіряння взаєморозрахунків за березень 2011р., за квітень 2011р., а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

Відповідно до п.3.1 договору, розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється на умовах 100% передоплати згідно виставленого рахунку.

Наразі, до матеріалів справи сторонами не представлено відповідних рахунків.

Також, виходячи з матеріалів справи, сторони своїми діями щодо поставки та оплати товарно-матеріальних цінностей змінили порядок оплати поставленої продукції.

28.04.2011р. на адресу відповідача позивач направив претензію №177 від 02.02.2011р. про сплату заборгованості в розмірі 2 302 374грн.00коп. на протязі 5 днів з моменту отримання даної претензії (докази направлення наведеної претензії наявні в матеріалах справи). За твердженням позивача, наведена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами змінений, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги.

Таким чином, строк оплати заборгованості відповідачем за зазначеними вище накладними настав.

За твердженням позивача, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково та здійснив часткове повернення продукції, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 1 675 358грн.19коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 1 675 358грн.19коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 1 675 358грн.19коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Екоіллічпродукт”, м. Маріуполь щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 1 675 358грн.19коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

                                                               ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Екоіллічпродукт”, м. Маріуполь до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Діаріс”, м. Маріуполь, про стягнення заборгованості у розмірі 1 675 358грн.19коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Діаріс” (за адресою: площа. Лепсе, б.4, кв.6, м. Маріуполь, Донецька область, 87507, код ЄДРПОУ 35214212) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Екоіллічпродукт” (за адресою: вул. Свободи, 20, м. Маріуполь, Донецька область, 87506, р/р 26008301543361 у Філії Іллічівського ГВ ПАТ Промінвестбанку м.Маріуполя, МФО 334442; р/р 26004900178896 у Філії ПАТ „Перший Український Міжнародний Банк” (ПУМБ) м.Маріуполя, МФО 335742, код ЄДРПОУ 37121709) суму заборгованості у розмірі 1 675 358грн.19коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 16 753грн.58коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.70коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 04.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.           

Повне рішення складено 05.07.2011р.