Ухвала

від 14.02.2011 по справі 2-1763/11

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

 Справа № 2-1763/11

У Х В А Л А

іменем України

14.02.2011   Суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Леонов А.А., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” про забезпечення позову до ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю „Українське Фінансове Агентство „Верус” у Кіровському районі м. Дніпропетровська, Товариства з обмеженою відповідальністю „Віват-2002”, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк” (далі –ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК”) звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю „Українське Фінансове Агентство „Верус” у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі –ОСОБА_1 ТОВ „УФА „Верус” у Кіровському районі м. Дніпропетровська), Товариства з обмеженою відповідальністю „Віват-2002” (далі –ТОВ „Віват-2002”), ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 11.02.2011 року відкрито провадження у справі.

Позивач у поданій до суду заяві просить прийняти заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ТОВ „Віват-2002”, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в межах суми стягнення; обмежити ОСОБА_2, ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання ними своїх зобов’язань.   

Вивчивши матеріали справи, а також підстави заяви, суд вважає, що заява ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.   

Відповідно до положень ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути  співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.2006 року, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” звернувся до суду з позовною заявою, просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів ТОВ „Віват-2002”, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно заборгованість у розмірі 657433,28 гривень; з відповідачів ОСОБА_1 ТОВ „УФА „Верус” у Кіровському районі м. Дніпропетровська, ТОВ „Віват-2002”, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно 200,00 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що відповідно до укладеного договору № 2007-056-М від 25.06.2007 року ТОВ „Віват-2002” отримало від позивача кредит у розмірі 961800,00 гривень, однак свої зобов’язання по виконанню умов зазначеного кредитного договору не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість.

Оскільки з метою забезпечення виконання зобов’язань ТОВ „Віват-2002” за кредитним договором № 2007-056-М були укладені договори поруки, згідно з умовами яких поручителі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, які являються відповідачами по справі, поручилися перед банком за виконання ТОВ „Віват-2002” своїх зобов’язань, позивач змушений був звернутись з даним позовом до суду та просити забезпечити позов.   

Таким чином, дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, у зв’язку з чим заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ „Віват-2002”, ОСОБА_2, ОСОБА_3  в межах суми позовних вимог підлягає задоволенню.

Щодо вимог ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” про обмеження відносно відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3  права виїзду за межі України до виконання ними своїх зобов’язань, то в цій частині суд вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки нормами ЦПК України не передбачена можливість застосування такого заходу забезпечення позову як обмеження у праві виїзду за межі України до виконання відповідачем своїх зобов’язань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) про забезпечення позову до ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю „Українське Фінансове Агентство „Верус” у Кіровському районі м. Дніпропетровська, Товариства з обмеженою відповідальністю „Віват-2002”, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості –задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Віват-2002” (49055, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33274565), ОСОБА_2 (49000, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_3 (49000, м. Дніпропетровськ, б-р. ЗорянийАДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_2), на загальну суму 657433 (шістсот п’ятдесят сім тисяч чотириста тридцять три) гривень 28 копійок шляхом заборони укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

В задоволенні іншої частини заяви –відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Строк пред’явлення ухвали до виконання –протягом 3 (трьох) років з дня постановлення.

          Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в п’ятиденний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

          Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.