Постанова

від 20.05.2008 по справі 11/113-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/113-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 травня 2008 р.                                                                                    № 11/113-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючогоПолянського А.Г.Фролової Г.М.

за участю представників:

позивачаНовікова О.М. –дов. від 08.01.2008 року

відповідачівне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірма Троя"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від19.02.2008 року

у справі№ 11/113-07 господарського суду Харківської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Люботинський сад"

до- Люботинської міської ради Харківської області- Приватного підприємства "Фірма Троя"

третя особаРегіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області

провизнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Люботинський сад" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Люботинської міської ради Харківської області, Приватного підприємства "Фірма Троя" про визнання договору оренди земельної ділянки від 06.11.2001 року № 297 недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Люботинська міська рада Харківської області не мала права укладати з Приватним підприємством "Фірма Троя" спірний договір оренди земельної ділянки від 06.11.2001 року №297, виходячи з того, що він не відповідає, зокрема, вимогам статтей 149, 151 Земельного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.01.2008 року (суддя: Черленяк М.І.) по справі № 11/113-07 господарського суду Харківської області в позові відмовлено.

Мотивуючи судове рішення господарський суд зазначає, зокрема, про те, що посилання позивача на Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий у 1981 році радгоспу "Люботинський", на підтвердження належності йому права користування спірною земельною ділянкою позбавлено правового обґрунтування, оскільки позивач мав можливість після перетворення у відкрите акціонерне товариство оформити належним чином необхідні документи на право користування земельною ділянкою, але, як свідчать матеріали справи, не вчинив жодної дії для їх отримання.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2008 року (судді: Олійник В.Ф. –головуючий, Гончар Т.В., Кравець Т.В.) рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2008 року по справі № 11/113-07 господарського суду Харківської області скасовано та прийнято нове рішення. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 06.11.2001 року № 297, укладений між Люботинською міською радою Харківської області та Приватним підприємством "Фірма Троя". Стягнуто солідарно з Люботинської міської ради Харківської області та Приватного підприємства "Фірма Троя" на користь Відкритого акціонерного товариства "Люботинський сад" 127, 50 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Мотивуючи постанову, апеляційний господарський суд, зокрема, зазначає про те, що в порушення вимог статті 19 Земельного кодексу України (в ред. 1991 року), відповідно до якої відведення земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок,  Люботинською міською радою Харківської області було передано згідно договору в оренду Приватному підприємству "Фірма Троя" водоймища №№ 4, 5, 6 без проекту відведення земельної ділянки.

Не погоджуючиcь з постановою суду, Приватне підприємство "Фірма Троя" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2008 року по справі № 11/113-07 господарського суду Харківської області, в якій просить постанову у справі скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2008 року, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні", статті 27 Земельного кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про те, що апеляційний господарський суд, порушивши норми матеріального права, помилково прийняв до уваги доводи позивача, які суперечать нормам чинного законодавства України.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, в судовому засіданні представник позивача проти задоволення касаційної скарги заперечував.

Відповідач-1 та третя особа відзиви на касаційну скаргу не надали, явку представників у судове засідання не забезпечили.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника позивача, присутнього  у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий  господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 28.12.1999 року №1704-П радгосп "Люботинський" було перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Люботинський сад". Згідно зазначеного наказу позивач є правонаступником радгоспу "Люботинський".

Згідно пункту 4 Плану приватизації цілісного майнового комплексу радгосп "Люботинський", затвердженого начальником  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, водосховища №3,4,5,6 не підлягали приватизації до вирішення питання щодо способу управління та були передані у тимчасове користування товариству, що було створено на базі радгоспу.

Судом апеляційної інстанції також зазначено, що знаходження водосховища №3,4,5,6 на балансі позивача підтверджується актом регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області №359 від 07.05.2007 року перевірки забезпечення збереження та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Люботинський сад" в процесі приватизації, але перебуває на його балансі.

06.11.2001 року між виконавчим комітетом Люботинської міської ради та Приватним підприємством "Фірма Троя" було укладено договір оренди земельної ділянки.

Пунктом 1.1 зазначеного договору передбачено, що орендодавець, на підставі рішення виконкому Люботинської міської ради від 12.06.2001 року №661 надає, а орендар приймає у тимчасове користування земельну ділянку за адресою Люботинська міська рада, ставок №4, ставок №5, ставок №6, загальною площею 57,344 га, у тому числі під водою  - 43,8051 га, під гідротехнічними спорудами –1,6159 га, під болотами –0,7003 га, під деревно-чагарниковою рослинністю –4,8039 га, пасовищі –6,4188 га, згідно з планом землекористування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка була надана у безстрокове та безоплатне користування радгоспу "Люботинський", а Відкрите акціонерне товариство "Люботинський сад", є його правонаступником, спірна земельна ділянка ні у радгоспу "Люботинський" ні у Відкритого акціонерного товариства "Люботинський сад" в установленому порядку не вилучалась.  

Відповідно   до   Роз'яснень   Пленуму   Верховного Суду   України,    викладених пунктах 1, 6 постанови від 29.12.1976 року №11 "Про судове рішення",  рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства   і   всебічно   перевіривши всі обставини справи;   вирішив   справу у відповідності з нормами  матеріального   права,   що  підлягають  застосуванню  до  даних правовідносин, а за їх відсутності —на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2001 року Люботинська міська рада передала Приватному підприємству "Фірма Троя" згідно договору оренди земельної ділянки у тимчасове користування земельну ділянку за адресою Люботинська міська рада, ставок №4, ставок №5, ставок №6, загальною площею 57,344 га, у тому числі під водою  - 43,8051 га, під гідротехнічними спорудами –1,6159 га, під болотами –0,7003 га, під деревно-чагарниковою рослинністю –4,8039 га, пасовищі –6,4188 га, згідно з планом землекористування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ставок №4, ставок №5, ставок №6 знаходяться на балансі Відкритого акціонерного товариства "Люботинський сад".

Однак, доказів знаходження зазначених ставків на балансі Відкритого акціонерного товариства "Люботинський сад", крім наданої позивачем незасвідченої належним чином ксерокопії акта (а.с. 21-25) перевірки забезпечення збереження та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Люботинський сад" в процесі приватизації, але перебуває на його балансі, в якому не визначено розмір земельних ділянок, до матеріалів справи надано не було.

Відомості щодо знаходження на балансі позивача інших об'єктів, зокрема, пасовищ, переданих в оренду Приватному підприємству "Фірма Троя" згідно спірного договору, в матеріалах справи відсутні.

Однак зазначені обставини залишені судом поза увагою.

Крім того, згідно із статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.   

Згідно частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Однак судами не звернуто уваги на те, що докази, що подані та знаходяться у матеріалах справи, зокрема, а.с. 14-28, 96-97 не відповідають вимогам частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом апеляційної інстанції не зазначено, на підставі якої норми матеріального права спірний договір визнано недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 11110  Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарськими судами  порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України  щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова суду підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду  Харківської області.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірма Троя" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2008 року по справі № 11/113-07 господарського суду Харківської області та рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий                                                                              О. Муравйов

Судді                                                                                          А. Полянський

                                                                                                   Г. Фролова