Постанова

від 29.05.2008 по справі 34/570

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

34/570

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 травня 2008 р.                                                                                    № 34/570  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Дерепи В.І.

суддів                                                           Грека Б.М.                                                                      Стратієнко Л.В.

з участю представників:позивача: відповідача:

Насвіщук Л.А.Алмакаєв П.С.

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенерготранс"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11 березня 2008 р.

у справі№34/570

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенерготранс"

докомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва  

про стягнення 50 018,2 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2007 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані з договором про надання послуг із вивозу та знешкодження твердих побутових відходів  від 21.03.2007 р. послуги у розмірі 47 689,13 грн., а також 1 944,93 грн. інфляційних нарахувань та 384,14 грн. 3% річних від простроченої суми.  

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.12.2007 р. (суддя Сташків Р.Б.) позов задоволено.

Стягнуто з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва  на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенерготранс" 47 689,13 грн. боргу, 1 944,93 грн. інфляційних нарахувань, 384,14 грн. 3% річних та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 р. (головуючий –Шипко В.В., судді –Борисенко І.В., Розваляєва Т.С.) рішення господарського суду м. Києва від 06.12.2007 р.  скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 р., залишивши в силі рішення господарського суду м. Києва від 06.12.2007 р.  

У відгуку на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 р. –без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, між товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпроенерготранс” та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва  був укладений договір від 21.03.2007 року про надання послуг із вивозу та знешкодження твердих побутових відходів за умовами якого відповідач (замовник) доручає, а позивач (перевізник) бере на себе виконання робіт по перевезенню та знешкодженню твердих побутових відходів (ТПВ) відповідно до адрес об'єктів і періодичності вивозу, заявлених в довідці –дислокації, яка є невід'ємною частиною договору.

Загальний обсяг перевезень за кожний місяць підтверджується актом виконаних робіт, підписаним та узгодженим обома сторонами.

Оплату за послуги проводити згідно фактично вивезеному обсягу побутових відходів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору товариство здійснило вивезення та знешкодження твердих побутових відходів на загальну суму 255 523,46 грн.

Доказами отримання відповідачем передбачених договором послуг є підписані відповідачем акти виконаних послуг з перевезення та термічної обробки (ТВП) та видаткові накладні з відбитками печатки підприємства, та підписом уповноваженої особи.

Крім того, наявність боргу підтверджується також складеними сторонами актами звірки станом на 04.07.2007 р. та 01.12.2007 р.

Відповідач свої зобов'язання за договором від 21.03.2007 року виконав частково, здійснивши оплату наданих послуг лише в сумі 207 834,33 грн., що підтверджується відомостями розщеплення сплати, наданими КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр".   

Залишок заборгованості, яку відповідач не сплатив за надані послуги складає 47 689,13 грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Посилання апеляційної інстанції про відсутність в матеріалах справи беззаперечних доказів про надання позивачем послуг  саме на підставі договору від 21.03.2007 року та відмову у задоволенні позову у зв'язку з його недоведеністю колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки докази про те, що між сторонами укладались будь-які інші договори окрім вищезазначеного, відсутні, а тому послуги надавались саме за договором від 21.03.2007 року.

Доводи суду апеляційної інстанції про те, що наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі виконаних робіт та видаткові накладні не можуть бути розцінені як докази у справі, оскільки в них відсутнє посилання на реквізити договору від 21.03.2007р., а деякі з них містять посилання на інші договори.

Проте, погодитись з такими висновками неможливо, оскільки вказані документи містять передбачені абзацом 1 пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства  фінансів України №88 від 24.05.1995 р. реквізити, зокрема зміст господарської операції –надання послуг.

Абзац 2 цього ж пункту Положення передбачає зазначення  підстави для здійснення операції як додатковий реквізит документу.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, керуючись законом.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що послуги були надані в меншому обсязі, чи оплачені в більшому розмірі, ніж вказано позивачем або ж укладення між сторонами інших  договорів про надання послуг із вивозу та знешкодження твердих побутових відходів, на які є помилкове посилання  в актах приймання –передачі виконаних робіт.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 47 689,13 грн. боргу, 1 944,93 грн. інфляційних нарахувань, 384,14 грн. 3% річних за невиконання зобов'язань з оплати наданих послуг за договором від 21.03.2007 р.

За цих обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду від 11 березня 2008 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду м. Києва від 06 грудня 2007 року  - залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

     ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенерготранс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 березня 2008 року  у справі за  № 34/570 скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 06 грудня 2007 року залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                 В.І.Дерепа                                                                            

Суддя                                                Б.М.Грек  

            Суддя                                                   Л.В.Стратієнко