Постанова

від 03.06.2008 по справі 20-11/215-5/377-11/366

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-11/215-5/377-11/366

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

28 травня 2008 року   Справа № 20-11/215-5/377-11/366

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гоголя Ю.М.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Фрідман Володимир Олександрович, довіреність №  2   від 14.01.08,  Відкрите акціонерне товариство "Морський індустріальний комплекс";

відповідача: Ізмоденов Дмитро Вікторович, довіреність №  02/155   від 03.01.08,  Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарку "Корабел";

третьої особи: не з'явився, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в місті Севастополі;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарку "Корабел" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 02.04.2008 у справі № 20-11/215-5/377-11/366

за позовом           Відкритого акціонерного товариства "Морський індустріальний комплекс" (вул. Приморська, 2-г,Севастополь,99016)

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарку "Корабел" (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99001)

3-тя особа  Державне управління охорони навколишнього природного середовища в місті Севастополі  (вул. Совєтська, 61,Севастополь,99011)

про спонукання виконати дії;

за зустрічним позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарку "Корабел" до Відкритого акціонерного товариства "Морський індустріальний комплекс"

про зобов'язання виконати певні дії

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 02.04.2008 у справі № 20-11/215-5/377-11/366 первісний позов задоволено в повному обсязі, в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено в повному обсязі.   

Рішення суду мотивовано доведеністю факту невиконання відповідачем за первісним позовом умов пунктів 5.3.2., 5.3.4. укладеного між сторонами Договору оренди № 4 від 21.12.2004, що виразилося у невиконанні обов'язку з вивезення відходів абразивного порошку, об'ємом 11741 т, з накопичувача відходів абразивного порошку (інв. № 70591), який розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Приморська, 2.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарку "Корабел" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, в первісному позові відмовити.

Заявник апеляційної скарги вказує, що рішення суду першої інстанції винесене при неповному дослідженні обставин справи, порушенні норм матеріального та процесуального права, та просить його скасувати з підстав, вказаних в апеляційній скарзі.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2008 суддів Голика В.С. та Горошко Н.П. замінено на суддів Волкова К.В. та Плута В.М.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.05.2008, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача проти скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Судова колегія вважає матеріали, що є у справі, достатніми та  можливим розглянути справу без участі представника третьої особи.  

Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія  встановила наступні обставини справи.

Відповідач –товариство з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство технопарку “Корабел”, є засновником товариства з обмеженою відповідальністю “Морський індустріальний комплекс”, що у подальшому було перетворено у відкрите акціонерне товариство “Морський індустріальний комплекс”. У якості внеску до статутного фонду останнього відповідачем було внесено накопичувач відходів абразивного порошку (інв. № 70591, а.с. 63).

Як стверджує позивач, на момент передачі накопичувача відходів абразивного порошку до статутного фонду позивача, на ньому знаходились відходи абразивного порошку, власником яких є відповідач.

Цей факт був підтвердженій відповідачем, та документами, одержаними від Нахімовської районної  санітарно-епідеміологічної станції міста Севастополя, Держаного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Севастополя, та був підтвердженій представником відповідача у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами  були укладені договори оренди № 1 від 12.03.2004 та № 4 від 21.12.2004 накопичувача абразивного порошку, що належить позивачу.

Під час дії цих договорів відповідач продовжував вивозити відходи абразивного порошку на належний позивачу накопичувач відходів абразивного порошку, що підтверджується листом № 1321 від 06.06.2005 товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство технопарку “Корабел” до Нахімовської районної  санітарно-епідеміологічної станції міста Севастополя, та додатками до нього, листом № 344-к від 01.07.2005 відповідача на адресу відкритого акціонерного товариства “Морський індустріальний комплекс”.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 16.08.2005 за вих. 179/мик, 16.03.2006 за вих. 512/мик, 26.01.2006 за вих. 167/мик, 16.03.2006 за вих. 508/мик та 30.11.2006 за вих. 3106/мик звертався до відповідача, та пропонував йому вивезти відходи абразивного порошку. Разом з тим, позивач вказував, що відсутність контролю за відходами, з боку відповідача, може привести до погіршення екологічного стану, що утворює загрозу небезпеки пошкодження майна позивача.

У зустрічній позовній заяві та у засіданні суду апеляційної інстанції,  представник відповідача вказав на те, що відходи абразивного порошку були передані позивачу разом з накопичувачем відходів. Крім того, у зустрічному позові відповідач вказує, що він передав до уставного фонду позивача накопичувач відходів абразивного порошку (інв. № 70591), як місце видалення відходів разом з відходами. Разом з тим, у доповнені до зустрічного позову ТОВ “Спільне підприємство технопарку “Корабел”, вказує, що воно відмовилось від права власності на відходи, а ВАТ “Морський індустріальний комплекс” придбало це право на підставі статті 336 Цивільного Кодексу України (заволодіння рухомою річчю, від якої власник відмовився).

Відповідач –ТОВ “Спільне підприємство технопарку “Корабел” також наполягає на тому, що накопичувач відходів абразивного порошку був розташованій на земельної ділянці наданої в оренду Закритому акціонерному товариству “Стівідорна компанія “Авліта” і на теперішній час зруйнований.

Згідно з висновком ГГП “Кримгеологія”, що наданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища, накопичувач відходів абразивного порошку є площадкою з утрамбованим ґрунтом та обвалуванням.

Відкритим акціонерним товариством “Морський індустріальний комплекс” надані документі, які свідчать про наявність накопичувача відходів абразивного порошку в натурі (висновок технічної комісії –арк. с. 127-127, т. 3). Разом з цим, будь-яких доказів, які свідчать про передачу відходів від відповідача до позивача,  ТОВ “Спільне підприємство технопарку “Корабел” не надало.

Як вбачається з матеріалів, що надані Нахімовською районною  санітарно-епідеміологічною станцією міста Севастополя (довідка про наявність об`єкту розташування відходів, довідка про відходах, накопичених за 2005 рік –арк. с. 146-146, т. 1), на кінець 2005 року, товариством з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство технопарку “Корабел” на накопичувачі відходів абразивного порошку було розміщено 11741 тонн відходів абразивного порошку.

Також, в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що складений Державною екологічною інспекцією в м. Севастополі вказано, що на момент перевірки (з 25.01.2008 по 07.02.2008) було встановлено розміщення на накопичувачі 11741 тонн відходів, що утворені товариством з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство технопарку “Корабел”.

Статтею 316 Цивільного Кодексу України встановлено, що правом  власності  є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від  волі інших осіб.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про відходи” № 187/98 від 05.03.1998, з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон № 187/98), відходи є об'єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом.

Згідно з п. 9 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого Постановою від 03.08.1998 № 1218 Кабінету Міністрів України, передача накопичених за попередні роки відходів іншому власнику здійснюється за окремим дозволом органів Мінекоресурсів на місцях.

Таким чином, законодавством України встановлений певний порядок передачі  відходів від одного власника іншому. Документів, які свідчать про надання дозволу на передачу відходів і підтверджуючих передачу відходів судовій колегії не надано.

Враховуючи звернення ВАТ “Морський індустріальній комплекс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство технопарку “Корабел” з вимогами вивезти відходи з накопичувача, а також звернення до суду з вимогами про усунення перешкод здійснення права власності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неспроможність доводів товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство технопарку “Корабел” про придбання відкритим акціонерним товариством “Морський індустріальній комплекс” права власності на відходи з підстав статті 336 Цивільного Кодексу України.

Частиною 1 статті 17 Закону України “Про відходи” передбачений обов'язок власника відходів, щодо забезпечення повного зберігання відходів, здійснення організаційних, науково-технічних та технологічних заходів для максимальної утилізації відходів, здійснення контролю за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів, та інше.

Відсутність, з боку відповідача, належного контролю за власними відходами, а також не прийняття відповідачем заходів для максимальної утилізації відходів, спричинили загрозу екологічної небезпеки, а також порушення прав позивача щодо можливості користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України 14 серпня 1999 р. № 12, до місць видалення відходів прирівнюються місця довгострокового (понад 2 роки) зберігання відходів.

Розділом 3 Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1216, встановлено, що власник місць (чи об'єктів) видалення відходів –будь-яка фізична або юридична особа, що здійснює видалення відходів на законних підставах, у тому числі виробник відходів.

Судовою колегією встановлено, що виробником 11741 тонни відходів, розміщених на накопичувачі відходів абразивного порошку (інв. № 70591), є Товариство з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство технопарку “Корабел”. Будь-які докази, що свідчили б про надання відкритим акціонерним товариством “Морський індустріальний комплекс” послуг з розміщення відходів, судовій колегії не надано.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на накопичувачі відходів абразивного порошку відходи, власником яких є ВАТ “Морський індустріальний комплекс – відсутні.

Пунктами "д", "ї" частини 1 статті 23 Закону України “Про відходи” встановлено, що здійснення контролю за веденням суб'єктами підприємницької діяльності первинного обліку утворення, зберігання, оброблення, утилізації та видалення відходів і їх паспортизацією, а також здійснення контролю за складанням і веденням реєстру об'єктів утворення відходів та реєстру місць видалення відходів входить до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами та його органів на місцях.

Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство технопарку “Корабел” не надало доказів порушення його прав, внаслідок відсутності у  відкритого акціонерного товариства “Морський індустріальний комплекс” паспорта місця видалення відходів.

Таким чином, судова колегія вважає, що зустрічній позов не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1163 ЦК України передбачено, що юридична особа, майну якої загрожує небезпека, має право вимагати її усунення від того, хто її створює. Зважаючи на те, що має місце порушення прав відкритого акціонерного товариства “Морський індустріальній комплекс”, як власника накопичувача відходів абразивного порошку, судова колегія вважає недоцільним визначення користувача земельної ділянки.

Посилання заявника скарги на незастосування судом першої інстанції позовної давності судова колегія не бере до уваги.

Стаття 256 ЦК України встановлює, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Для вимог, що заявлені у цій справі, спеціальна позовна давність не встановлена та не змінена за домовленістю сторін, тому до них застосовуються правила ст. 257 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, строк договору оренди № 1 від 12.03.2004 закінчується 31.12.2004, договору № 4 від 21.12.2004 –30.11.2005. Позивач звернувся до суду з позовними вимогами 18.05.2007 (а.с. 21, т.1). Таким чином, у будь-якому випадку, строк позовної давності позивачем не пропущений.

Інші доводи заявника апеляційної скарги стосуються оцінки доказів та спростовуються матеріалами справи, тому судова колегія не бере їх до уваги.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції також відсутні.

Керуючись статтями 101, 103 (частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарку "Корабел" залишити без задоволення.

          2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 02.04.2008 у справі № 20-11/215-5/377-11/366 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  Ю.М. Гоголь

Судді                                                                                К.В. Волков

                                                                                В.М. Плут