Рішення

від 21.06.2011 по справі 10/202-10/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" червня 2011 р.                                                                  Справа № 10/202-10/16

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув

позов

Прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Обухівської

районної державної адміністрації, м. Обухів

до       

1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Обухів,

2. Верем‘яцької сільської ради, с. Верем‘я, Обухівський район

про

визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду та

повернення земельної ділянки

за участю представників сторін:

від прокуратури -

від позивача -

 не з‘явився;

 не з‘явився;

від відповідача 1

від відповідача 2

-  ОСОБА_1 особисто,

  ОСОБА_2, посвідчення № 287 від 31.12.2009 р., ордер № 23

  від 23.05.2011 р., адвокат;

- ОСОБА_3, довіреність від 23.05.2011 р., представник

Суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № суду 4267 від 20.09.2010 р.) Прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації (далі – позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Верем‘яцької сільської ради (далі –відповідач 1 та відповідач 2 відповідно) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду від 28.12.2002 р. та повернення земельної ділянки.

   Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір оренди земельної ділянки водного фонду від 28.12.2002 р., укладений не уповноваженим на вчинення таких дій органом зі сторони орендодавця, у зв‘язку з чим прокурор просить визнати зазначений договір недійсним та повернути земельну ділянку.

   Рішенням господарського суду Київської області від 07.12.2010 р. у справі № 10/202-10 (суддя Привалов А.І.) позов задоволено повністю, визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки водного фонду від 28.12.2002 р., укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Верем‘яцькою сільською радою, зобов‘язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути державі в особі Обухівської районної державної адміністрації земельну ділянку площею 17,5 га.

  Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р. рішення господарського суду Київської області від 07.12.2010 р. у справі № 10/202-10  залишено без змін.

   Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р. та рішення господарського суду Київської області від 07.12.2010 р. у справі № 10/202-10 скасовано повністю, справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

  Відповідно до протоколу розподілу справ (автоматизована система розподілу справ між суддями) від 13.05.2011 р. справу № 10/202-10 передано до розгляду судді Христенко О.О.

  Ухвалою від 16.05.2011 р. справу № 10/202-10 прийнято до свого провадження суддею Христенко О.О. та присвоєно справі № 10/202-10/16.

В судове засідання 24.05.2011 р. представник прокуратури не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законодавством порядку ухвалою суду від 16.05.2011 р.        

  Представник позивача в судовому засіданні 24.05.2011 р. надав письмові пояснення по справі, в яких просить суд задовольнити позов прокурора Обухівського району в повному обсязі з підстав, викладених у позові та письмових поясненнях.

В судовому засіданні 24.05.2011 р. відповідач 1 надав відзив на позовну заяву та письмові пояснення, в яких просить в позові відмовити з підстав, викладених у відзиві та поясненнях, а саме, що укладений Договір від 28.12.2002 р. відповідає нормам чинного законодавства, оскільки надана в оренду земельна ділянка належить до земель водного фонду, що розташовані на території Верем’яцької сільської ради, а отже розпорядження зазначеною ділянкою належить до повноважень саме Верем’яцької сільської ради.

В судовому засіданні 24.05.2011 р. відповідач 2 надав письмові пояснення на позов, в яких просить в позові відмовити повністю, з підстав, викладених у письмових поясненнях.

В судовому засіданні 07.06.2011 р. представник прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач 2 в судове засідання 07.06.2011 р. не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законодавством порядку ухвалою суду від 24.05.2011 р.

В судове засідання 21.06.2011 р. представники прокуратури та позивача не з‘явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законодавством порядку ухвалою суду від 07.06.2011 р.

В судовому засіданні 21.06.2011 р відповідач 1 надав письмові пояснення, по справі, в яких просить в позові відмовити повністю.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без участі представників прокуратури та позивача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки прокурор та позивач були належним чином повідомлені про місце і час судового засідання ухвалою суду від 07.06.2011 р. Неявка в судове засідання представників прокуратури та позивача не перешкоджає розгляду спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача, відповідача 1 та відповідача 2, присутніх в судових засіданнях, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

встановив:

10.10.2002 р. рішенням Верем’яцької сільської ради Обухівського району Київської області № 11 "Про надання в користування на умовах оренди земель водного фонду та водного об'єкту загальною площею 17,5 га в селі Верем'я приватному підприємцю ОСОБА_1" надано в тимчасове користування приватному підприємцю ОСОБА_1 на умовах оренди водний об’єкт та землі водного фонду загальною площею 17,5 га, у тому числі: водне дзеркало 16,2 га, сіножатей 0,6 га, пасовищ 0,6 га, гідроспоруд 0,1 га, строком на 15 років, які знаходяться на території села Верем’я Обухівського району Київської області, для ведення рибного господарства зі сплатою орендної плати у розмірі 416,67 грн. на місяць, що складає 5 000,00 грн. за рік.

          28.12.2002 р. між Верем’яцькою сільською радою («орендодавець», надалі –відповідач 2) та суб'єктом підприємницької діяльності–фізичною особою ОСОБА_1 («орендар», надалі –відповідач 1) укладено Договір оренди земельної ділянки водного фонду, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 4369 (надалі –Договір). 15.01.2003 р. Договір зареєстрований в районному відділі земельних ресурсів за № 2.

За умовами зазначеного Договору відповідач 2 на підставі рішення Верем’яцької сільської ради № 11 від 10.10.2002 р. надав в оренду, а відповідач 1 прийняв у довгострокове (на 15 років), платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 17,5 га.

          Згідно з п. 1.2 Договору земельна ділянка виділена на місцевості у відповідності з планом (схемою) земелекористування у встановленому законом порядку для ведення рибного господарства.

          Актом прийому–передачі від 28.12.2002 р. відповідач 2 передав, а відповідач 1 прийняв об'єкт оренди у незадовільному технічному стані.

29.12.2007 р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладений Договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду, яким сторони визначили строк оренди –25 років з дня його реєстрації та погодили орендну плату в розмірі 8 000,00 грн. за рік.

Згідно ст. 3 Водного кодексу України від 06.06.95 р. усі води (водні об‘єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать в тому числі і поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об‘єкти.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Згідно ст. 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами, не зайнята ми лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 ЗК України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Водного кодексу України, до водних об'єктів загальнодержавного значення належать поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків. До водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об‘єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання (ч. 2 ст. 5 Водного кодексу України).

Пунктом г) ч. 3 ст. 84 ЗК України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі під водними об'єктами загальнодержавного значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Згідно п. б) ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Частиною третьою ст. 5 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на момент укладання оскаржуваного договору) визначено, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень. Рішення про надання в оренду земельних ділянок зазначені органи державної влади приймають при попередньому погодженні цих питань на сесіях відповідних рад.

       Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент укладення оскаржуваного договору), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

 Згідно з листом Обухівського міжрайонного управління водного господарства Державного комітету України по водному господарству від 02.12.2010 р. № 06-449, ставок, який знаходиться на земельній ділянці, яку орендує відповідач 1, як водний об‘єкт відноситься до водних об’єктів загальнодержавного значення та розташований в басейні р. Бобриця, яка є притокою першого порядку р. Дніпро.

         Також, згідно з листом Київського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства Державного комітету України по водному господарству від 21.12.2008 р. № 1224, наданому у відповідь на запит Генеральної прокуратури України, всі річки та водойми Київської області мають статус водних об’єктів загальнодержавного значення, бо майже всі належать до басейну р. Дніпро, і жоден з них не входить до переліку річок та водойм, що віднесені до водних об’єктів місцевого значення.

Однак, відповідно до оскаржуваного Договору в оренду передано саме земельну ділянку водного фонду, яка регулюється нормами ЗК України. Відповідно до норм ЗК України відповідач 2 –Верем‘яцька сільська рада мала повноваження щодо надання в оренду земельних ділянок водного фонду, які знаходяться в межах с. Верем‘я Обухівського району Київської області.

          В постанові Вищого господарського суду України від 27.04.2011 р., якою скасовано рішення господарського суду Київської області від 07.12.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р. у справі № 10/202-10, зазначено, що суди залишили поза увагою те, що підставою виникнення права користування землею є рішення відповідного органу самоврядування чи органу виконавчої влади та не з‘ясували чи визнано недійсним в судовому порядку, чи скасовано сесією ради рішення Верем‘яцької сільської ради № 11від 10.10.2002 р.

Прокурор Обухівського району вніс протест вих. № 3442 від 24.05.2011 р. на рішення Верем‘яцької сільської ради № 11 від 10.10.2002 р.

Рішенням Верем‘яцької сільської ради № 58 від 16.06.2011 р. протест прокурора Обухівського району від 24.05.2011 р. № 3442 з вимогою скасувати рішення Верем‘яцької сільської ради № 11 від 10.10.2002 р. відхилено.

Доказів того, що рішення Верем‘яцької сільської ради № 11 від 10.10.2002 р. визнано недійсним в судовому порядку до суду не надано. Тобто, на момент розгляду справи № 10/202-10/16 рішення Верем‘яцької сільської ради № 11 від 10.10.2002 р. про надання відповідачу 2 в оренду земельної ділянки водного фонду є чинним та ніким не скасоване.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов‘язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

 Приписами частини 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

 Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов‘язок доказування та заперечування покладається на сторони.

Таким чином, позовні вимоги прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Верем‘яцької сільської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду та повернення земельної ділянки є необґрунтованими, недоведеними, та такими, що задоволенню не підлягають.

 Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

 На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

             Суддя                                                                                                  Христенко О. О.