Рішення

від 11.07.2011 по справі 16/98/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.11                                                                                 Справа № 16/98/2011

          За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Валес Груп”, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Содружество”,   м. Луганськ

про стягнення 144979 грн. 10 коп.

                                                                                                         Суддя   Фонова О.С.                                                

                                                     Представники:                                                                             від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 22.06.2011, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 02.04.09 Ленінським РВ УМВС України в Луганській області;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 116 від 07.07.11, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 29.04.99 Ленінським РВ УМВС України в Луганській області.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 94999,96 грн., пені у сумі 2470,40 грн. та штрафу у сумі 47499,98 грн., всього –144970,34 грн. за договором про постачання товару з відстрочкою платежу №ВГ-3097/11 від 10.03.2011.

01.07.2011 позивачем суду надано заяву про збільшення суми позову (а.с.39,44), згідно якої він просить стягнути з відповідача основний боргу у сумі 94999,96 грн., пеню в сумі 2479,16 грн. та штраф у сумі 47499,98 грн., всього –144979,10 грн.

Позивачем надані пояснення, що за період з 14.03.2011 ТОВ «ТК «Содружество»отримало від ТОВ «Валес груп» товар на загальну суму 138380,92 грн. Станом на 29.06.2011 повернуто товару на загальну суму 1141,19 грн. та оплачено згідно банківських виписок 42239,77 грн.  Всього на суму 43380,96 грн.

Ціна позову складається з: суми основного боргу 94999,96 грн., суми штрафу 47499,98 грн. та  суми  нарахованої   пені  2479,16 грн.

Відповідач здійснював розрахунок частковими платежами за весь отриманий товар на підставі договору, без визначення в призначенні платежу  конкретної накладної та окремої поставки. Позивач послідовно, з часу першої поставки зараховував  оплати відповідача в погашення  боргу по кожній наступній накладній.

Так, 21.03.2011 згідно накладної № ВГп 0321046 було поставлено товар на суму 18330,58 грн. Сума непогашеної частини боргу за цією накладною станом на 29.06.2011 складає 11872,77 грн. З залишку неоплаченої суми за накладною № ВГп 0321046 та всіма накладними послідовно до останньої накладної від 25.04.2011 проведено нарахування пені та штрафу.

Загальна ціна позову складає 144979,10 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, збільшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Від представника позивача в судовому засіданні 11.04.2011 надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу з підстав не допуску представників позивача на територію відповідача; у зв’язку з намірами керівництва відповідача про ліквідацію товариства, а також у зв’язку з тим, що суддею Пономаренко Є.Ю. слухається справа, де відповідачем є також ТОВ «ТК «Содружество».

Відповідно до ст. 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п.3 Роз’яснення Вищого господарського суду від 23.08.1994  №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Суд застосовує заходи забезпечення позову тільки у разі наявності обґрунтованих припущень та підтверджених фактів, що невжиття заявлених заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. Невиконання стороною зобов‘язання за договором не є підставою вважати, що в майбутньому стане неможливим виконання рішення у справі.

Проте,  позивачем таких припущень та фактів суду не надано, його обґрунтування необхідності забезпечення позову базується на приведенні таких обставин, які жодним чином не підтверджені або не можуть вплинути та унеможливити подальше виконання рішення.   

Відповідач у відзиві на позовну заяву, зданому у судовому засіданні 11.07.2011, проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, у зв’язку з тим, що в товарно-транспортних накладних, доданих до позовної на підтвердженню поставки товару, міститься підпис невідомої особи, не зазначено посаду, прізвищ, ініціали, в матеріалах справи відсутня довіреність на особу, уповноважену на отримання товару.

А отже, відповідачем не підтверджено факт отримання товару за вищезгаданими товарно-транспортними накладними.

Окрім того, у деяких з вищезгаданих товарно-транспортних накладних відсутні підпис посадової особи, та відсутня печатка підприємства, а саме:

ТТН №ВГп0418033 від 19.04.2011 відсутній підпис, печатка;ТТН №ВГп406033    від 06.04.2011 - відсутній підпис, неможливо роздивитися печатку; ТТН №ВГп0425002   від  25.04.2011  -  відсутній   підпис, на другому екземплярі відсутня печатка.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули  у судове  засідання, суд

   в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Валес груп»(позивач у справі), як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Содружество» (відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір постачання товару з відстрочкою платежу № ВГ-3097/11 від 10.03.2011 (далі –Договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Постачальник зобов’язується продати, а покупець прийняти продукти харчування в обсягах і за ціною згідно товарно-транспортних накладних на одержання товару, що є невід’ємним додатком до договору.

Пунктом 3.3 Договору, встановлено форму та порядок розрахунку – готівкою, безготівкова з відстрочкою платежу на 7 календарних днів з моменту одержання товару. Товар вважається одержаним Покупцем з моменту підписання товарно-транспортних накладних. Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок Постачальника або внесення готівки в касу Постачальника.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від неоплаченої суми отриманого товару.

Пунктом 5.2 Договору також передбачено, що за прострочення платежу понад 30 днів Покупець крім пені сплачує Постачальнику штраф в розмірі 50 % від неоплаченої суми отриманого товару.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві товар  на загальну суму 138380,92 грн.

Однак, відповідачем в порушення умов Договору поставлений товар в повному обсязі оплачений не був. Сплачено частково 43380,96 грн.,  з яких 1141,19 грн. вартість повернутого відповідачем товару, та 42239,77 грн. –оплата за поставлений товар.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 94999,96 грн., які позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Крім того позивачем також заявлені вимоги про стягнення пені в сумі 2479,16 грн. за загальний період з 28.03.2011 по 10.06.2011 та штрафу у сумі 47499,98 грн.

Відповідач позов не визнає з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається  зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені  договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець  (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 138380,92 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № ВГп0311023 від 14.03.2011, № ВГп0311024 від 14.03.2011, № ВГп0311025 від 14.03.2011, № ВГп0316030 від 16.03.2011, № ВГп0318011 від 18.03.2011, № ВГп0321046 від 21.03.2011, № ВГп0322027 від 21.03.2011, № ВГп0328044 від 28.03.2011, № ВГп0328003 від 28.03.2011, № ВГп0330020 від 30.03.2011, № ВГп0331026 від 31.03.2011, № ВГп0331018 від 31.03.2011, № ВГп0401002 від 01.04.2011, № ВГп0404014 від 04.04.2011, № ВГп0406035 від 06.04.2011, № ВГп0411002 від 11.04.2011, № ВГп0413011 від 13.04.2011, № ВГп0419033 від 19.04.2011, № ВГп0425002 від 25.04.2011. (а.с.13-14,16-18,20-28, 63-67).

За накладними на повернення товару №№ було повернуто товару на загальну суму 1141,19 грн., сплачено відповідачем боргу на суму 42239,77 грн. згідно виписок банку по рахунку позивача (а.с.51-54). Таким чином,  борг складає 94999,96 грн.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності довіреностей на осіб, що уповноважені на отримання товару, та що на накладних містяться підписи невідомих  осіб, оскільки згідно частини 3 пункту 13  Інструкції про  порядок  реєстрації  виданих,  повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей,  затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99, при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками  може  здійснюватися  без довіреності, якщо одержувач цінностей за  підписом  керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив  постачальника  про  зразок печатки (штампу),  якою матеріально відповідальна особа,  що  буде приймати  цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Повноваження осіб, підписи яких містяться в вищезазначених накладних  встановлені судом відповідно до повідомлення постачальника, виданого відповідачем (підписаного директором відповідача та його головним бухгалтером),  про  зразок печатки (штампу),  якою матеріально відповідальна особа,  що  буде приймати  цінності,  завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей  (а.с.55-56)

Вказані накладні скріплені печатками обох юридичних осіб та підписані їх повноважними представниками. Крім того, відповідач не заперечив сам факт отримання ним товару.

Посилання відповідача на те, що в ТНН №ВГп0411833 від 19.04.2011, №ВГп406033 від 06.04.2011, відсутні підписи та печатки його підприємства, є безпідставними, оскільки таких накладних взагалі немає в матеріалах справи.

Таким чином, судом встановлено факт невиконання відповідачем грошового зобов’язання в сумі 94999,96 грн. За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення суми основного боргу 94999,96 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем  також заявлено вимогу про стягнення з відповідача  пені у сумі 2479,16 грн. за загальний період, згідно наданого позивачем пояснення, з 28.03.2011 по 10.06.2011, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку (а.с.45) та штраф у сумі 47499,98 грн.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 5.1 Договору, де встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від неоплаченої суми отриманого товару.

Пунктом 5.2 Договору також передбачено, що за прострочення платежу понад 30 днів Покупець крім пені сплачує Постачальнику штраф в розмірі 50 % від неоплаченої суми отриманого товару.

У зв’язку з викладеним, вимоги про стягнення пені та штрафу є обґрунтовано заявленими, вірно обрахованими з  урахуванням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 94999,96 грн., пені у сумі 2479,16 грн. та штрафу у сумі 47499,98 грн., є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд    

       в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія" Содружество", м. Луганськ, вул. "2-га Краснознаменна", буд.16 "в", ідентифікаційний код 37234547, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Валес Груп”, м. Луганськ, смт. Ювілейний, пр. Будівельний,  буд. 2а, ідентифікаційний код 34525341, основний боргу у сумі 94999,96 грн., пеню в сумі 2479,16 грн. та штраф у сумі 47499,98 грн., витрати по оплаті держмита у сумі 1449,79 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено:  18.07.2011.

             Суддя                                                                                     О.С. Фонова