Постанова

від 12.07.2011 по справі 5024/401/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5024/401/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р. Справа № 5024/401/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                     суддів Сидоренка М.В.

                              Будішевської

(Склад судової колегії змінений розпорядженнями в.о. голови суду №387 від 24.06.2011р., голови суду №408 від 11.07.2011р.)

при секретарі судового засідання Ярошенко О.А.

за участю представників сторін:

від ДПІ у м. Херсоні —не з'явився;

від ПП „Неохеджис” —не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 17 травня 2011р.

по справі № 5024/401/2011

за заявою  Державної податкової інспекції у м. Херсоні

до Приватного підприємства „Неохеджис”

про визнання банкрутом

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

          У судовому засіданні 12.07.2011р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 11.03.2011р. за заявою Державної податкової інспекції у м. Херсоні було порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства „Неохеджис” (надалі –боржник, ПП) в порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі –Закон про банкрутство); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим заборонено  органам стягнення  та  органам  державної виконавчої служби стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; зобов'язано ДПІ у м. Херсоні представити суду адресну довідку на керівника боржника –Іванова Олега Володимировича,  інформаційну  довідку БТІ  про наявність або відсутність  відомостей  про нерухомість боржника у Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, письмову згоду бути ліквідатором (враховуючи, що активи відсутні і нічого продавати  ДПІ  не  буде )  або  кандидатуру  та  заяву  від арбітражного керуючого.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 17.05.2011р. заяву Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання банкрутом ПП „Неохеджис” залишено без розгляду на підставі п.5 ст. 81 ГПК України; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, арешти майна боржника, всі заборони  та обмеження, застосовані господарським судом Херсонської області під час провадження у даній справі.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтована посиланнями на положення ст.ст. 17, 18, 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п.5 ст. 81 ГПК України та вмотивована тим, що згідно наданого ДПІ у м. Херсоні витягу з Єдиного державного реєстру, статус  відомостей про боржника -  “не  підтверджено”, запису  про відсутність боржника за місцезнаходженням  кредитором  не вносилась; заявником станом на день розгляду справи не надано до суду відомості про відсутність боржника за його місцезнаходженням у Єдиному державному реєстрі, а тому це не може свідчити про наявність ознак статті 52 Закону про банкрутство.

Не погодившись з ухвалою суду від 17.05.2011р., ДПІ у м. Херсоні подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким визнати ПП „Неохеджис” банкрутом, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невірне застосування норм матеріального права, а саме ст. 52 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 104 Постанови Пленуму Верховного  суду України від 18.12.2009р. №15 „Про судову практику в справах про банкрутство”

Вимоги скаржника обґрунтовані посиланням на положення  ч.1 ст. 52 ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.2, п.1 ст. 10 ЗУ „Про державну податкову службу в Україні” та вмотивовані наступним: борг боржника перед бюджетом складає 2 392,18грн.,  ПП „Неохеджис” не подає звіти до ДПІ у м. Херсоні з 24.09.2008р., що свідчить про припинення підприємницької діяльності; боржник відсутній за юридичною адресою, про що свідчать акти перевірок ДПІ у м. Херсоні від 17.03.2008р. №135, від 26.05.2008р. №273 та довідка ГВПМ  ДПІ у м. Херсоні від 14.04.2008р. №979/26-805 про не встановлення місцезнаходження ПП „Неохеджис”; відповідно до постанови від 31.08.2010р.  ВДВС Суворовського РУЮ м .Херсона про повернення виконавчого документа стягувачеві –„неможливо з'ясувати місце знаходження боржника юридичної особи”.

В засідання суду апеляційної інстанції представники сторін не з'явились, незважаючи на належне повідомлення про час і місце розгляду апеляційної скарги, строк розгляду якої відповідно до ч.2 ст. 102 ГПК України закінчується 15.07.2011р.

У зв'язку з цим, колегія суддів ухвалила розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників в судовому засіданні 12.07.2011р.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі —Закон про банкрутство). Згідно ч.1 ст.5 цього Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

          Отже, господарський суд, розглядаючи справу про банкрутство, повинен керуватись нормами Закону про банкрутство і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей Господарського процесуального кодексу України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

          Згідно ч.1 ст.4-7 ГПК України судове рішення (яким у розумінні ч.1 ст.4-5 ГПК України, ст.22 Закону про банкрутство є оскаржувана постанова) приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а за ст.43 ГПК України суд повинен оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” відповідно до частини першої статті 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або в разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.  

Згідно п. 105 цієї постанови згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної ухвали, на час винесення останньої ДПІ у м.Херсоні були надані докази, що в ЄДР юридичних осіб та ФО-П відсутні відомості про відсутність керівних органів боржника –юридичної особи за її місцезнаходженням, з врахуванням чого місцевий господарський суд вказав на відсутність ознак відсутнього боржника за ст. 52 Закону про банкрутство.

Протетакий висновок не є підставою для залишення заяви ДПІ у м.Херсон без розгляду за п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України, оскільки в межах провадження у справі про банкрутство такі обставини є підставою для припинення в ній провадження згідно з п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до пункту 36 Постанови пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Положення ст. 81 ГПК України не застосовуються при розгляді справ про банкрутство, провадження в яких завершується виключно згідно з положеннями ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з прийняття відповідного процесуального документа.

Таким чином, встановивши відсутність ознак відсутнього боржника за ст. 52 Закону про банкрутство, суд першої інстанції повинен був припинити провадження у справі за п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, а не залишати заяву кредитора без розгляду на загальних підставах, визначених для позовного провадження.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок про відсутність ознак за ст. 52 Закону про банкрутство є передчасним, оскільки судом першої інстанції не надана оцінка твердженням ДПІ у м. Херсоні стосовно неподання ТОВ „Неохеджис” податкової звітності з 24.09.2008р. та припинення підприємницької діяльності та наданим доказам в підтвердження цього. Між тим, за змістом ч.1 ст. 52 Закону про банкрутство та з врахуванням п. 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 „Про судову практику в справах про банкрутство”, ненадання боржником протягом року до органів ДПС згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності є самостійною підставою для порушення справи про  банкрутство відсутнього боржника в порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

З огляду наведеного, оскаржувана ухвала від 17.05.2011р. підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального  права з передачею справи №5024/401/2011 на розгляд господарського суду Херсонської області.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 ГПК України, колегія суддів,

Постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 17.05.2011р. скасувати.

Справу №5024/401/2011 передати на розгляд господарського суду Херсонської області.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                        М.А. Мишкіна    

Суддя                                                                                           М.В. Сидоренко

          Суддя                                                                                                      Л.О. Будішевська