Постанова

від 22.06.2011 по справі 0670/1133/11

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 справа №  0670/1133/11  

категорія  8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2011 р.                                                                                  м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді   Семенюк М.М. ,

при секретарі -       Корольовій О.С., Шиндарівській В.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Промконтракт ЛТД"   

до   Державної податкової інспекції у м. Житомирі    

про  визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі № НОМЕР_1 від 24.01.2011 року, яким йому визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 3920,00 грн. за основним платежем та 980,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обгрунтування позову зазначає, що підставою донарахування відповідачем податкових зобов"язань стала наявність рішення Богунського районного суду м.Житомира, яким визнано недійсними з 14.11.2007 року установчих документів ТОВ "Полі-Трейдінг", в зв"язку з чим відповідач вважає, що ТОВ "Промконтракт ЛТД" порушено ст.ст.203,215,216 ЦК України.

Однак позивач не погоджується з такими висновками податкового органу, вважаючи, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не можуть призвести до недійсності угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру та не позбавляє правового значення, виданих за цими господарськими операціями, податкових накладних.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначив, що на час вчинення господарських операцій ТОВ "Полі-Трейдінг" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ, в зв"язку з чим покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, вказавши на те, що враховуючи факти встановлені Богунським районним судом м.Житоира та викладені в рішенні від 29.03.2010 року по справі № 2-3136/10, а саме: визнання недійсними з 14.11.2007 року установчих документів ТОВ "Полі-Трейдінг", податковим органом зроблено висновок про те, що договори купівлі-продажу, укладені ТОВ "Промконтракт ЛТД" з покупцями товару отриманого від  ТОВ "Полі-Трейдинг", не відповідають вимогам встановленим ст.203 ЦК України та відповідно до ст.215 ЦК України є нікчемними. При цьому доказів на підтвердження того, що вищезгадане рішення Богунського районного суду м. Житомира, відповідачем в судове засідання не надано.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі до кази, приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

У період з 29.11.2010 року, терміном 10 робочих днів, посадовими особами ДПІ у м.Житомирі проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Промконтракт ЛТД"  щодо правовідносин з платником податків ТОВ "Полі-Трейдінг" за період з 14.11.2007 року по 01.07.2010 року, про що складено акт №9391/23-1/31538562/0100 від 15.12.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення ст.ст.203, 215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Промконтракт ЛТД" при придбанні товарів (послуг) у ТОВ "Полі-Трейдінг", та встановлено відсутність об"єктів оподаткування при придбанні у ТОВ "Промконтракт ЛТД" товарів (послуг) та наступного продажу останніх за період з 14.11.2007 року по 01.07.2010 року, які підпадають під визначення ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за №168/97-ВР.

За результатами перевірки ДПІ у м.Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.01.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 3920,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 980,00грн.

Як встановлено судом, підставою для донарахування податку на додану вартість слугувало рішення Богунського районного суду м.Житомира від 29.03.2010 року по справі № 2-3136/10, яким визнано недійсними з 14.11.2007 року установчі документи ТОВ "Полі-Трейдінг", а саме: свідоцтво про державну реєстрацію серії НБ №164010 видане 03.12.2007 року та статут (код ЄДРПОУ 35545945), свідоцтво платника ПДВ №100080511 від 03.12.2007 року.

З матеріалів вказаної справи та з висновків акту перевірки податкового органу вбачається, що засновником ТОВ "Полі-Трейдінг" є ОСОБА_1, який з його пояснень не приймав участі у діяльності підприємства, звітні документи не підписував та будь-якої участі в укладені угод, будучи керівником ТОВ "Полі-Трейдінг" не приймав, що на думку податкового органу свідчить про те, що укладені угоди між ТОВ "Полі-Трейдінг" та позивачем по справі не укладалися.

З висновками податкового органу суд не може погодитися з огляду на слідуюче.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Полі-Трейдінг" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними ДПІ у м.Житомирі нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагент ТОВ "Полі-Трейдінг" виконав повністю взяті на себе зобов’язання по продажу матеріальних цінностей, а позивач в свою чергу провів повний розрахунок за товар, про що свідчать накладна РН-0000011 від 04.03.2008 року на суму 9733,12грн., накладна РН-0000011 від 03.03.2008 року на суму 9914,88грн., накладна РН-0000014 від 10.03.2008 року на суму 9928,38грн., накладна РН0000013 від 07.03.2008 року на суму 9968,15грн., накладна РН0000012 від 05.03.2008 року на суму 9764,91грн., накладна РН00000121 від 30.09.2008 року на суму 6000,00грн., накладна РН00000107 від 29.08.2008 року на суму 7920,00грн., накладна РН 0000099 від 30.07.2008 року на суму 6000,00грн. Оплата була здійснена після отримання товару шляхом списання коштів у касу товариства, що підтверджується відповідними квітанціями.

На час вчинення договорів купівлі-продажу ТОВ "Полі-Трейдінг" був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.   

Крім того, згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України  №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ТОВ Промконтракт ЛТД" та ТОВ «Полі-Трейдінг» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою  протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Для підтвердження права на включення сплаченої (нарахованої) суми ПДВ до податкового кредиту платник податку має отримати від постачальника товарів (робіт, послуг) належним чином складену податкову накладну.

Податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Із досліджених у судовому засіданні накладних, виписаних позивачу вбачається, що вони складені та підписані директором ТОВ "Полі-Трейдінг" та засвідчені печаткою цього підприємства.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України  від 30 травня 1997 р. N 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037 встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, позивач виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ТОВ «Полі-Трейдінг» який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства видавши ТОВ "Промконтракт ЛТД" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Пунктом 7.5. ст.7 Закону України №168-97/ВР встановлено, що  датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім цього суд зазначає, що податкові накладні виписані ТОВ «Полі-Трейдінг», копії яких міститься в матеріалах справи, є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму податку на додану вартість.

Крім того, відповідач не спростовує доводи позивача про знаходження ТОВ "Полі-Трейдінг"  в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та на обліку в ДПІ як платника податків на час укладення з ним угод позивачем. Відповідно ж до ч.2 ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Жодного доказу про те, що позивач знав про недостовірність відомостей, які внесені в ЄДР про ТОВ "Полі-Трейдінг", відповідач суду не надав.

При цьому суд також враховує, що в силу статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначені в акті договори між позивачем та ТОВ "Полі-Трейдінг" недійсними в установленому законом порядку не визнані.       

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в їх обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 24.01.2011 року № НОМЕР_1.  

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

      Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:                                                                                М.М. Семенюк

 Повний текст постанови виготовлено: 29 червня 2011 р.