Рішення

від 07.07.2011 по справі 5020-843/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-843/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

07 липня 2011 року справа № 5020-843/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Заступника Генерального прокурора України

(вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

(пр-кт Повітрофлотський, б.6, м. Київ, 03168)

Державного підприємства «Укрконверсбуд»

(вул. Мельникова, б.81, корп.20,  м. Київ, 04050)

до Закритого акціонерного товариства «Аеровіль»

(пл. Повсталих, б. 6, м. Севастополь, 99008)  

про стягнення 7 006 950,19 грн., у тому числі: 5 601 079,29 грн. –збитки, 392 075,55 грн. –штраф та 1 013 795,35 грн. –пеня,

за участю представників сторін:

позивача (Міністерства оборони України) –не з'явився;

позивача (ДП «Укрконверсбуд») –не з'явився;

відповідача –не з'явився;

прокурора –Бучка Р.В., посвідчення №299 від 28.09.2007.

Заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі –Позивач 1) та Державного підприємства «Укрконверсбуд» (далі –Позивач 2) з позовом до Закритого акціонерного товариства «Аеровіль»(далі –Відповідач) про стягнення 7 006 950,19 грн., у тому числі: збитки у розмірі 5 601 079,29 грн., штраф у розмірі 392 075,55 грн. та 1 013 795,35 грн. пеня.

Позовні вимоги з посиланням на вимоги статей 610, 611, 612, 623 ЦК України та статті 231 ГК України обґрунтовані вимогою до Відповідача відшкодувати збитки, завданні невиконанням ним умов угоди №3УД від 19.02.2007 про відступлення права вимоги боргу, угоди про розрахунки до нього від 27.02.2007 та додаткової угоди №1 від 28.04.2009 відносно виконання зобов'язання щодо передачі Позивачу 2 нерухомого майна у вигляді квартир, розташованих у регіонах України на суму боргу у розмірі 5 601 079,29 грн.   

          Позивач 1 явку уповноваженого представника у судове засідання 07.07.2011 не забезпечив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, до початку розгляду справи у засіданні суду надав клопотання від 01.07.2011, відповідно до якого позовні вимоги прокурора підтримує, та просить розглянути справу  у відсутність його представника (вх. №7114/11 від 04.07.2011).

          Позивач 2 без поважних причин не виконав вимоги ухвал суду від 03.06.2011, 21.06.2011, у судові засідання 21.06.2011, 07.07.2011 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.06.2011, 04.07.2011 /а.с.28, 59/).

          Відповідач без поважних причин не виконав вимоги ухвал суду від 03.06.2011, 21.06.2011, у судові засідання 21.06.2011, 07.07.2011 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (повернення поштового відправлення від 07.06.2011, 29.06.2011 /а.с.22-25, 52-55/).

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

          Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора,  суд –

ВСТАНОВИВ:

                    19.02.2007 між Державним підприємством «Кримський регіональний центр адаптування та конверсії», правонаступником якого є Державне підприємство «Укрконверсбуд»(далі - Кредитор), та Закритим акціонерним товариством «Аеровіль»(далі –Новий кредитор) укладена угода №3УД про відступлення права вимоги боргу (далі –Угода), відповідно до пункту 1 якої Кредитор відступає Новому кредитору право вимоги боргу, який виник з Додаткової угоди №1 від 30.06.2006 до угоди від 30.06.2006 від Боржника –Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД»щодо передачі боргу у сумі 5 601 079,29 грн.

                    Пунктом 2 Угоди передбачено, що до Нового кредитора переходить право вимоги боргу до Боржника.

                    Відповідно до пункту 5 Угоди придбання Новим кредитором права вимоги по цій Угоді компенсується Кредитору шляхом перерахування Новим кредитором Кредитору грошових коштів у сумі 5 601 079,29 грн. За угодою сторін  замість перерахування грошових коштів Новий кредитор може передати Кредитору на цю суму цінні папери, продукцію, нерухоме майно, надати послуги або іншим засобом, не забороненим законодавством.

                    27.02.2007 між Закритим акціонерним товариством «Аеровіль»(далі –Боржник) та Державним підприємством «Кримський регіональний центр адаптування та конверсії», правонаступником якого є Державне підприємство «Укрконверсбуд»(далі - Кредитор), укладена угода про розрахунки (далі - Угода про розрахунки), відповідно до якої Боржник на виконання зобов'язання за Угодою №3УД від 19.02.2007 про відступлення права вимоги боргу відповідно пункту 5 вищевказаної угоди в рахунок розрахунку зобов'язується передати Кредитору нерухоме майно у вигляді квартир, розташованих у регіонах України, на суму боргу 5 601 079,29 грн. Вартість 1 м2 квартир, що передаються, буде визначена на момент передачі нерухомого майна.

                    Передача квартир має бути здійснена у строк до 29.12.2008 (п.1.2 Угоди про розрахунки).

                    Передача нерухомого майна Боржником та приймання його Кредитором здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується сторонами (п.2.1 Угоди про розрахунки).

                    28.04.2009 між Закритим акціонерним товариством «Аеровіль»(далі –Боржник) та Державним підприємством «Укрконверсбуд»(далі - Кредитор), укладена Додаткова угода №1 (далі –Додаткова угода №1), відповідно до якої, пункт 1.2 Угоди про розрахунки від 27.02.2007 змінено та визначено вважати: «п.1.2 Передача квартир повинна бути здійснена у строк до 01.11.2010».

                    Відповідач зобов'язання за Угодою та Угодою про розрахунки, з урахуванням змін до неї, належним чином не виконав, нерухоме майно у вигляді квартир, розташованих у регіонах України, у строк до 01.11.2010 на суму боргу 5 601 079,29 грн. Позивачу 2 не передав.

                    Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором відступлення права вимоги.

                    Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином -  відступлення права вимоги.

                    Відповідно до частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

                    Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в часині першій статті 193 ГК України.

          Відповідно до статті 610, статті 611 ЦК України,  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

                    Частиною другою статті 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

                    Судом встановлено, що Відповідач зобов'язання за Угодою та Угодою про розрахунки, з урахуванням змін до неї, у встановлений строк до 01.11.2010 не виконав, нерухоме майно у вигляді квартир, розташованих у регіонах України, на суму боргу 5 601 079,29 грн. Позивачу 2 не передав.

                    У зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань Позивач 2 просить суд стягнути з Відповідача пеню за період з 01.11.2010 по 30.04.2011 у розмірі 1 013 795,35 грн. та штраф у розмірі 392 075,55 грн.

                    Перевіривши розрахунок пені за період з 01.11.2010 по 30.04.2011 у розмірі 1 013 795,35 грн. та штраф у розмірі 392 075,55 грн. /а.с.5/, суд визнав їх правильними, вимоги щодо стягнення пені та штрафу обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства, тому пеня у сумі 1 013 795,35 грн. та штраф у сумі 392 075,55 грн. підлягають стягненню.

За твердженням Прокурора, у зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язань щодо, передачі нерухомого майна у вигляді квартир, розташованих у регіонах України, в Позивача 2 виникло право відповідно до частини першої статі 623 ЦК України вимагати відшкодування збитків на суму боргу 5 601 079,29 грн.

За загальним правилом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК України).

При цьому частиною другою статті 22 ЦК встановлено, що збитками є: втрати, яких   особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи,  які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, є наявність цивільного правопорушення із наступним складом: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог зазначив, що право вимагати відшкодування збитків у Позивача 2 виникло внаслідок прострочення боржника і втратою у кредитора інтересу до зобов'язання та на підставі частини третьої статті 612 ЦК України.

Відповідно до зазначеної статті ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Проте, судом встановлено, що Прокурором не надано належних та допустимих доказів відмови Позивача 2 від прийняття виконання за зобов'язанням та його волевиявлення щодо втрати інтересу до виконання зобов'язання. Крім того, Прокурором не викладено у позовній заяві обґрунтування наявності у поведінці Відповідача цивільного правопорушення із визначенням його складу.

У той час як згідно зі статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 7 Угоди вона діє з моменту підписання її сторонами. При цьому строк дії Угоди певною датою не визначений, тобто, нею не встановлений.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за Угодою та Угодою про розрахунки, з урахуванням змін до неї, не припинено, оскільки Відповідачем воно не виконане, договір не розірваний. Угода та Угода про розрахунки, з урахуванням змін до неї, недійсною не визнана.

                    Крім того, Угодою та Угодою про розрахунки, з урахуванням змін до неї, встановлено зобов'язання Відповідача передати Позивачу 2 нерухоме майно у вигляді квартир, а не грошове зобов'язання Відповідача в розмірі 5 601 079,29 грн. Зміни до Угоди відносно виконання зобов'язання шляхом перерахування грошових коштів сторонами не вносились.                    

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог відносно стягнення з Відповідача збитків у розмірі 5 601 079,29 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується  з  відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених  вимог.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.   Позов задовольнити частково.

                    2.  Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Аеровіль»(пл. Повсталих,             б. 6, м. Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 24861111, р/р 26006060039274 у АКБ «Приватбанк», МФО 324935) на користь Державного підприємства «Укрконверсбуд»(вул. Мельникова, б.81, корп.20,  м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 30726539,  р/р 20000027795811 у АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) 1 405 870,90 грн. (один мільйон чотириста п'ять тисяч вісімсот сімдесят грн. 90 коп.), з яких: 1 013 795,35 грн. –пеня, 392 075,55 грн. –штраф.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Аеровіль»(пл. Повсталих, б. 6,                  м. Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 24861111, р/р 26006060039274 у АКБ «Приватбанк», МФО 324935) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31113095700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, код ЕДРПОУ 24035598)  6 400,50 грн. (шість тисяч чотириста грн. 50 коп.) державного мита.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Аеровіль»(пл. Повсталих, б. 6,                  м. Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 24861111, р/р 26006060039274 у АКБ «Приватбанк», МФО 324935) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31212264700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, ЕДРПОУ 24035598, за кодом бюджетної класифікації 22050003) 59,24 грн. (п'ятдесят дев'ять грн. 24 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    5. В інший частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                    підпис                                                   О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 12.07.2011.