Постанова

від 11.07.2011 по справі 5010/625/2011-26/28

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5010/625/2011-26/28

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

11.07.11                                                                                           Справа  № 5010/625/2011-26/28

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                         Зварич О.В.,

                                                    Юрченка Я.О.,

при секретарі   Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача –Кульчицька Л.О.

від відповідача –Кривоніс Р.Б.

Розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Автомобільні дороги України», вих.№06-2/841 від 16.05.2011 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2011 року, суддя Кобрин О.М.

у справі № 5010/625/2011-26/28

за позовом  Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Автомобільні дороги України», м.Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТО», м.Івано-Франківськ

про визнання договорів недійсними

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2011 року по справі №5010/625/2011-26/28 відмовлено в позові ДП «Тернопільський облавтодор»ВАТ «Державне акціонерне товариство «Автомобільні дороги України»про визнання недійсними договорів поставки від 03.07.2008 року та від 04.08.2008 року, укладених між ДП «Тернопільський облавтодор»ВАТ «Державне акціонерне товариство «Автомобільні дороги України»та ТзОВ «Варто».

Суд відмовляючи у визнанні недійсним договору поставки від 03.07.2008 року зазначає, що умовами такого не передбачено, що товар повинен належати на праві власності відповідачу, а відтак посилання позивача на те, що його введено в оману стосовно факту належності товару поставки на праві власності відповідачу не може слугувати підставою для визнання недійсним вказаного договору. Стосовно вимог позивача щодо визнання недійсним договору від 04.08.2008 року, суд зазначає, що відповідачем частково поставлено щебень по даному договору, а питання невиконання замовлення позивача в повному обсязі було предметом судового розгляду по справі №15/67-1306, яка розглядалась господарським судом Тернопільської області. Поряд з цим, судом відзначено, що оспорюваний позивачем пункт 1.2 договору поставки від 04.08.2008 року стосується повноважень власника у відповідача на момент укладення даного договору, однак, на момент поставки товару, відповідачу належав останній на праві власності. Таким чином, суд  посилаючись на положення ст.ст.204, 230, 712 ЦК України, прийшов до висновку про відсутність в діях відповідача ознак обману при укладенні оспорюваних договорів та відсутність підстав для визнання таких недійсними.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДП «Тернопільський облавтодор»ВАТ «Державне акціонерне товариство «Автомобільні дороги України»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2011 року по справі №5010/625/2011-26/28, прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилаючись на положення п.1.2 спірних договорів зазначає, що станом на момент підписання спірних договорів відповідач гарантував своє право власності на товар, проте не був власником товару (щебеню), що підтверджується матеріалами справи №15/67-1306. Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем недопоставлявся щебень. Таким чином, на думку позивача, відповідач укладаючи спірні договори поставки замовчував існування обставин, які перешкоджали вчиненню правочину - відсутність у нього права власності на товар, чим ввів позивача в оману, з огляду на що та положення ст.ст.202, 203, 215, 229, 230, 658, 712 ЦК України наявні підстави для визнання недійсними договорів поставки від 03.07.2008 року та від 04.08.2008 року.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні вимог апелянта, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення залишити без змін. Зокрема, звертав увагу суду на те, що договір поставки від 03.07.2008 року не містить вимог стосовно того, що товар повинен належати постачальнику (відповідачу) на праві власності. Поряд з цим, звертав увагу суду на те, що фактичне виконання спірних договорів сторонами спростовує твердження позивача про те, що у відповідача на момент укладення спірних договорів була відсутня реальна можливість виконати його умови, в даному випадку поставити товар в обсягах та строки передбачені договорами.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, з наступних підстав:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 03.07.2008 року між Філією "Деренівський асфальтнобетонний завод" Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»(в тексті договору –покупець) та ТзОВ «Варто»(в тексті договору –постачальник) укладено договір поставки продукції, а 04.08.2008 року між ТзОВ «Варто»та Філією "Тернопільський доркомплект»ДП «Тернопільський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»укладено договір поставки.

Відповідно до п.1.1 договору від 03.07.2008 року, відповідач зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити, а позивач прийняти та оплатити наступну продукцію –щебінь фракції 5-10 в кількості 750 м3 загальною вартістю 97500 грн.

Пунктом 1.1 договору від 04.08.2008 року встановлено, що відповідач зобов'язується передати у встановлений строк у власність відповідача товар, в асортименті, кількості та за цінами, що надається до цього договору (додаток №1) і є його невід'ємною частиною, а позивач зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його.

Позивач (скаржник) просячи визнати недійсними вказані договори зазначає, що положеннями пункту 1.2 вказаних договорів встановлено, що постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває  під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим способом забезпечення  виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством.

Однак, як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, у пункті 1.2. договору поставки продукції від 03.07.2008 року зазначено наступне «1.2. Загальна вартість продукції, що передбачається до постачання складає грн. з урахуванням ПДВ»(арк. справи 7). Разом з тим, слід зазначити що умовами інших пунктів договору від 03.07.2008 року не встановлено вимог щодо належності постачальнику товару на праві власності.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що посилання позивача на введення його в оману стосовно факту належності товару поставки на праві власності відповідачу, не може бути підставою для визнання недійсним договору поставки продукції від 03.07.2008 року.

Щодо договору укладеного між сторонами 04.08.2008 року слід зазначити наступне:

Відповідно до п.1.2 договору поставки від 04.08.2008 року постачальник (відповідач) гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває  під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим способом забезпечення  виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством (арк. справи 9).

Пунктом 2.5 договору встановлено, що постачальник відвантажує товар на адресу покупця за цінами, що визначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Згідно із п.4.1 договору поставка здійснюється протягом 7-ми календарних днів з дня заявки покупця.  Згідно з п.4.3. договору поставка товару здійснюється  згідно письмового замовлення покупця. Письмове замовлення дається постачальнику факсимільним зв'язком. Відповідно до п.5.3 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника на підставі документів, підтверджуючих отримання товару. Згідно з п.5.2 договору датою отримання товару вважається дата фактичної поставки товару за місцем вказівки покупця, що підтверджується штемпелем покупця на відповідній накладній.

До матеріалів справи долучено специфікацію до договору від 04.08.2008 року  (арк. справи 84), згідно якої відповідач зобов'язався поставити філії "Тернопільський доркомплект"  ДП «Тернопільський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»щебінь фракції 5-10 в кількості 1250 куб.м та щебінь фракції 10-20 в кількості 1250 куб.м. Згідно замовлення філії "Тернопільський доркомплект" від 15.08.08р., що отримано відповідачем факсимільним зв'язком, мало бути відвантажено 25 вагонів щебеню фракції 5-10 та 25 вагонів фракції 10-20;  станція призначення Деренівка, Львівської залізниці; одержувачі: філія "Деренівський АБЗ" ДП "Тернопільський облавтодор" (арк. справи 89).

Слід зазначити, що відповідачем вказане замовлення виконано частково, шляхом поставки щебеню, придбаного ним у ТзОВ "Київбудпроект" згідно договору купівлі-продажу щебеню №05/06-1 від 05.06.08 (а.с.43-46), специфікації №ТР-02 від 04.08.2008 року (арк. справи 48). Відповідно до п.2 даної специфікації вантожоодержувачем значиться ДП "Тернопільский облавтодор".

Видаткові накладні на щебень, в яких постачальником зазначено ТзОВ «Будівельна фірма «Київбудпроект», а одержувачем ТзОВ «Варто», виписані на підставі замовлення по договору №05/06-1 від 05.08.2008 року –08.08.2008 року, 13.08.2008 року, 15.08.2008 року, 26.08.2008 року, 31.08.2008 року (арк. справи 31 –36), тобто уже після підписання між сторонами договору поставки –04.08.2008 року.

Згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину умисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як уже зазначено вище, в даному випадку договір поставки щебеню сторони підписали 04.08.2008 року, а пунктом 1.2 договору погодили, що постачальник (відповідач) гарантує, що товар належить йому на праві власності.

Проте, як зазначає позивач, вказана умова договору є неправдивою, оскільки відповідач  не був власником товару, зобов'язання по поставці якого взяв на себе, підписуючи вказаний договір.

          Відповідно до ст.334 ГПК України  - право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином,  ствердження стороною про наявність у неї  права власності на товар, як це зробив відповідач відповідно до  редакції п.1.2 договору, передбачаючи виникнення такого права в майбутньому -  є дією, яка  діючим законодавством не передбачена.

Згідно із ст.230 ЦК України самостійною підставою для визнання того, що  обман має місце є заперечення стороною або замовчування - про обставини, які можуть перешкодити вчиненню правочину. В спірному випадку  відповідач не повідомив позивача про той факт, що він не є власником щебеню фракції 5-10 в кількості 1250 куб.м та щебеню фракції 10-20 в кількості 1250 куб.м. на момент підписання договору. Таким чином, він не володів повноваженнями власника майна, а відповідно відсутні підстави стверджувати, що обставини, які могли перешкодити виконанню зобов'язання відсутні.

          З огляду на викладені обставини, докази та доводи в їх обґрунтування - суд прийшов до висновку про наявність  факту  обману  щодо  наявності у постачальника права власності на  предмет договору від 04.08.2008 року, що має  істотне значення - а тому такий договір в  силу ст. ст. 203, 215, 230 ЦК підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду слід скасувати в частині відмови в позові  ДП «Тернопільський облавтодор»ВАТ «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»щодо визнання недійсним договору поставки від 04.08.2008 року, який укладено між ТзОВ «Варто»та Філією "Тернопільський доркомплект»Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор»ВАТ «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України». В решті оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В зв'язку з частковим скасуванням рішення господарського суду, апеляційний господарський суд з урахуванням ст.ст.44, 49 ГПК України, проводить розподіл судових витрат, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 42,50 грн. –державного мита та 118 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Поряд з цим, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 21,25 грн. –в відшкодування витрат по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.103, 104, 105 ГПК України, суд,                                                         

                                                      постановив:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Автомобільні дороги України»задоволити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2011 року по справі №5010/625/2011-26/28 скасувати в частині відмови в позові про визнання недійсним договору поставки від 04.08.2008 року, укладеного між ТзОВ «Варто»та Філією "Тернопільський доркомплект»Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор»ВАТ «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Визнати недійсним договір поставки від 04.08.2008 року, укладений між ТзОВ «Варто»та Філією "Тернопільський доркомплект»Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор»ВАТ «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Варто»(вул.Старозамкова,2 м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 31790542) на користь Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Автомобільні дороги України»(вул.О.Кульчицької,8 м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 31995099): 63,75 грн. державного мита (з яких 42,50 грн. –по сплаті державного мита за подання позовної заяви та 21,25 грн. –по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги) і 118 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                                                                   Якімець Г.Г.

Судді:                                                                                                           Зварич О.В.

             Юрченко Я.О.