Рішення

від 15.04.2008 по справі 12/40

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

15.04.2008                                                                                               

Справа  № 12/40

за

позовом приватного

підприємця ОСОБА_1, с. Широке Виноградівського району

до

відповідача товариства

з обмеженою відповідальністю „Комора ЛТД”,                м. Ужгород

про стягнення суми 3 252 грн. -основного

боргу; 419 грн. -інфляційних збитків та 585 грн. -втраченої вигоди.

                                                                                                       Суддя    Тисянчин 

В. М.

                      Представники:

Від

позивача -ОСОБА_1.,

приватний підприємець

Від

відповідача -

Сердюкова Т. М., (представник за довіреністю від 05.12.2007 року)

СУТЬ

СПОРУ: заявлено

позов приватним підприємцем ОСОБА_1, с. Широке Виноградівського району до

товариства з обмеженою відповідальністю „Комора ЛТД”,  м. Ужгород про стягнення суми 3 252 грн.

-основного боргу; 419 грн. -інфляційних збитків та 585 грн. -втраченої вигоди.

      Представникам сторін роз'яснено права і

обов'язки передбачені                 

ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання

про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

          Позивач підтримує позовні вимоги

посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Представник

відповідача визнав основний борг, а решту позову заперечив з обставин

необґрунтованості вимог в цих частинах позову, про що надав суду письмовий

відзив на позов (вх. № 4089 від 15.04.2008 року).

          Вивчивши доводи позовної заяви та

матеріали справи, дослідивши їх, 

заслухавши пояснення представників 

кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 3 252 грн.  -основного боргу щодо оплати за поставлений,

згідно договору № 159 від 01.03.2007 року, товар підтверджується матеріалами

справи, зокрема:

          -  

накладними за березень, квітень, травень, червень та липень  2007 року;

        - 

розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню

примусово.

         Заявлені вимоги позивача про

добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11;

526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме

ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною

позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України

майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських

відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей

передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у

суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду

на правила ЦК та ГК України.

Відповідно

до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в

установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи

вимог, що звичайно ставляться.

У

відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання -кредитор вправі

вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх

зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

Між

тим, за   договором  поставки 

продавець  (постачальник),  який здійснює 

підприємницьку  діяльність,

зобов'язується  передати  у встановлений   строк (строки)  товар 

у  власність  покупця 

для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним, домашнім або іншим подібним

використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього

певну грошову суму (ч.1        ст. 712 ЦК

України).

В

даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли

зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка товару (ст. 11 ЦК України).

Отже,

обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого товару є безспірним.

Одностороння

відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Крім

цього, позивачем заявлено до стягнення суму 419 грн. -інфляційних збитків

нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України. При оцінці правильності нарахування

вимог в цій частині позову судом визнано їх такими, що не стверджені

обґрунтованим розрахунком у відповідності до Роз'яснення Верховного Суду

України від 03.04.1997 року № 62-97 щодо рекомендацій порядку застосування

індексів інфляції при розгляді судових справ, а тому вимоги в цій частині

позову задоволенню не підлягають.

Відтак,

позивачем заявлено до стягнення суму 585 грн. -втраченої вигоди. Однак, судом

визнано необґрунтованими і неправомірними вимоги в цій частині позову та

такими, що не підтверджені документально, а тому задоволенню не підлягають.

Позаяк, законність кредиторських вимог має бути підтверджена оригіналами

документів (Постанова ВСУ від 08.06.2004 року).

При

постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його

невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно - державну

значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на

неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі

здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії

особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання

правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення

фінансово -майнового стану сторони у спорі.

За

ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є

припинення дії, яка порушує право.

Отже,

із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно -правової

відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини

справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими

доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а

перевіряються на достовірність.

Досліджуючи

критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд

притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних

відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних

велінь вочевидь, що має визначатися 

колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно -правової

відповідальності.

Позак,

невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння

учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може

призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на

використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його

правового становища.

                   Таким чином, позивачем

доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування

судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини

у виникненні спору.

Виходячи

з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів,

проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору,

керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій

України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44,

49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити 

частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю

„Комора ЛТД”                (м.

Ужгород, вул. Українська, 58; код 34547276) на користь приватного

підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) суму  3 252 (три тисячі двісті п'ятдесят дві грн.)

-основного боргу та 102 (сто дві грн.) - 

у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.)

-у відшкодування витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового

процесу. Видати наказ.

    3. 

В решті позову -відмовити.

Дане

рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального

кодексу України.

   Суддя                                                                      

              Тисянчин В. М.