Постанова

від 19.07.2011 по справі 52/431

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "19" липня 2011 р.                                                                                    

Справа № 52/431  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.  

розглянув касаційну скаргу представництва “Оукшотт Іншуренс Консалтантс Лімітед”, м. Київ (далі –Представництво)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011

зі справи  № 52/431

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Телефонна                компанія УТЛ”, м. Київ (далі –Товариство)

до  Представництва

про стягнення 23 717, 81 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –Бень В.Е.,

відповідача –Тучіної О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення з Представництва 23 717, 81 грн. заборгованості в зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором (з юридичною особою) про надання послуг від 07.05.2010 № 193/05/10 (далі –Договір № 193/05/10).

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2010 (суддя Чебикіна С.О.) позов задоволено: з Представництва стягнуто на користь Товариства заборгованість у сумі 23 717, 81 грн., а також 237, 18 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 (колегія суддів у складі: Борисенко І.В. –головуючий, судді Новіков М.М. та Шипко В.В.) апеляційну скаргу Представництва задоволено частково; зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, згідно з яким: позов задоволено; з Представництва стягнуто на користь Товариства: 23 717, 18 грн. основної заборгованості; 237, 18 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; з Товариства стягнуто на користь Представництва                    59, 30 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги. У прийнятті постанови суд апеляційної інстанції з посиланням на норми Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) виходив з обґрунтованості позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України (з урахуванням її зміни) Представництво просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2011 і передати справу на новий розгляд до господарського суду “в іншому составі”. Скаргу з посиланням на Закон України “Про телекомунікації”, норми ГПК України та роз’яснення Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 31.05.2002 № 04-5/609 мотивовано прийняттям оскаржуваної постанови з порушеннями норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 07.05.2010 Представництвом (як абонентом) і Товариством (як оператором) було укладено Договір № 193/05/10;

- згідно з цим Договором:

оператор надає послуги електрозв’язку, безкоштовні послуги та перелік телефонних номерів, наданих абонентові; згадані послуги та перелік телефонних номерів зазначені у відповідних додатках до згаданого Договору №№ 1, 2 і 3;

Договір № 193/05/10 діє з дня його підписання (07.05.2010) до 31.12.2010 та вважається продовженим на наступний календарний рік у разі, якщо жодна із сторін не заявила про намір його припинити не пізніше, ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору (пункт 9.1);

розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться абонентом протягом десяти днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку знімається додаткова плата у розмірі двох відсотків від вартості наданих послуг (пункт 6.4);

нарахування плати за користування телефоном та іншими абонентськими пристроями здійснюється з дня їх включення, що підтверджується підписанням акта здачі-приймання робіт; припинення надання послуг за Договором № 193/05/10 та його розірвання не звільняє абонента від оплати заборгованості (пункти 6.6, 6.9);

абонент зобов’язаний: своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські і міжнародні телефонні розмови та інші телефонні послуги, надані в кредит; повідомляти оператору дані, необхідні для розрахункових документів; забезпечувати збереженість абонентської лінії (абонентського обладнання), яке знаходиться на території (в приміщенні) абонента та не допускати до неї самовільного підключення будь-яких пристроїв (пункти 4.5–4.7);

- Договір № 193/05/10 підписано уповноваженими представниками сторін; доказів його припинення суду надано не було;

- згідно з актом здачі-приймання робіт від 07.05.2010:

відповідачеві було надано телефонний номер –380442388456;

вартість надання одного телефонного номера становить 864 грн. (з урахуванням ПДВ 20%);

з моменту підписання цього акта абонент (Представництво) сплачує щомісячну абонентну плату, плату за створюваний вихідний трафік у межах Києва, міжміські і міжнародні розмови відповідно до Граничних тарифів на основні послуги електрозв’язку;

- відповідачем у період з 02.08.2010 по 16.08.2010 за номером                (044) 2388456 було використано для здійснення міжнародних та міжміських дзвінків телефонний трафік обсягом 98 год. 51 хв. 41с. на загальну суму              23 717, 81 грн.;

- Товариство факсом направило Представництву рахунок від 17.08.2010 № 081yt142/10 на суму заборгованості, що виникла (23 717, 81 грн.), який останнім сплачено не було; факт отримання цього рахунка відповідачем не заперечується.

Апеляційним господарським судом додатково встановлено:

- 07.05.2010 Товариством з обмеженою відповідальністю “Тетраком” (як виконавцем; далі –ТОВ “Тетраком”) і Представництвом (як замовником) було укладено договір № 72/10АО про надання інформаційно-комутаційних послуг “Автоматичний офіс”, згідно з яким виконавець зобов’язався надавати замовникові послуги 24 години на добу 7 днів на тиждень (пункт 2.1.2);

- цей договір на час апеляційного розгляду розірвано не було,           будь-яких претензій щодо якості наданих ТОВ “Тетраком” послуг відповідачем не заявлялося, докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України зобов’язання виникають, зокрема, з договорів.

Частиною першою статті 901 ЦК України зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 названого Кодексу).

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України також передбачено, зокрема, що:

- суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та з урахуванням наведених законодавчих приписів апеляційна інстанція (так само як і місцевий господарський суд), з’ясувавши наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у спірній сумі, дійшла обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

Що ж до твердження скаржника про, як підставу припинення провадження у справі, те, що належним відповідачем у даній справі має бути ТОВ “Тетраком”, оскільки, на думку Представництва, саме з вини згаданого товариства відбувся несанкціонований доступ до системи “Автоматичний офіс”, що дало можливість стороннім особам скористатися послугами електрозв’язку та внаслідок чого утворилася заборгованість перед Товариством за послуги, які відповідач “не замовляв”, то з цього приводу слід зазначити таке.

В даному разі йдеться про належне виконання зобов’язань за Договором № 193/05/10 –оплату наданих послуг, який, як встановлено попередніми судовими інстанціями, не був припинений або розірваний сторонами, а також жодної претензії щодо належної якості наданих послуг за цим договором відповідачем не заявлялось. Тому в зв’язку з питанням  щодо вини будь-яких інших осіб, у тому числі й ТОВ “Тетраком”, відповідач не звільняється від зобов’язання оплатити заборгованість за спожиті послуги електрозв’язку надані Представництву згідно з Договором № 193/05/10, та розгляд відповідного питання знаходиться поза межами даного спору. До того ж зазначені питання, за наявності належних підстав, можуть бути предметом окремого судового розгляду.

Вищим господарським судом України також не можуть бути прийняті доводи скаржника стосовно порушення апеляційною інстанцією норм процесуального права, а саме статті 104 ГПК України, оскільки згаданою інстанцією правомірно було скасовано рішення місцевого господарського суду з даної справи з посиланням на пункт 2 частини другої згаданої статті ГПК внаслідок розгляду цієї справи за відсутності однієї з сторін (відповідача), не повідомленої належним чином про місце засідання суду України, та з урахуванням приписів статті 103 ГПК України прийнято нове рішення.

За іншими доводами касаційної скарги про порушення апеляційною інстанцією норм матеріального і процесуального права, скаржник фактично вдається до заперечення обставин, установлених цією судовою інстанцією, та спростування здійсненої нею оцінки доказів у справі. Однак згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених законом підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 зі справи № 52/431 залишити без змін, а касаційну скаргу представництва “Оукшотт Іншуренс Консалтантс Лімітед” –без задоволення.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов