Постанова

від 20.07.2011 по справі б24/276/05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "20" липня 2011 р.                                                                                    

Справа № Б24/276/05  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. –головуючого(доповідач у справі),

Короткевича О.Є.,

Міщенка П.К.,

розглянувши касаційну скаргу

публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

на ухвалу

від 10.05.2011 р.  Дніпропетровського апеляційного господарського суду (щодо оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2006 р.)

у справі

№ Б24/276/05 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою

товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок ДПЗ", м. Маріуполь Дніпропетровської області

до

товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Південінтех", м. Дніпропетровськ

про

визнання банкрутом

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2005 року порушено провадження у справі № Б24/276/05 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Південінтех" (далі –Боржник, Товариство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок ДПЗ" (далі - Кредитор) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2006 року (суддя - Калиниченко Л.М.) визнані вимоги кредиторів до Товариства у відповідних сумах та встановленням черговістю їх задоволення тощо.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі-Банк) звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2006 року, додавши до визнаних вимог кредиторів до Товариства також вимоги публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" в сумі 2 850 920 грн. 52 коп. як такі, що відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів; та змінити загальну суму реєстру вимог кредиторів на суму, що дорівнює 10 797 592 грн. 24 коп. Крім цього, скаржник просив суд апеляційної інстанції відновити строк подачі апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2006 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 року (головуючий суддя –Виноградник О.М., судді: Лисенко О.М., Джихур О.В.) відмовлено Банку в задоволенні клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2006 року, а апеляційну скаргу –залишено без розгляду.

Не погоджуючись з цією ухвалою суду апеляційної інстанції, публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 року скасувати та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, норм  п. 2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також норм процесуального права, зокрема ст.ст. 91, 93 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,  виходячи з наступного.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що Банк звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, якою визнано вимоги кредиторів до Товариства, з пропуском трьохмісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 93 ГПК України. Також, суд апеляційної інстанції послався на норми абзацу 7 п. 2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо строків на апеляційне оскарження судових рішень, які були прийняті до набрання чинності вказаним Законом. На цих підставах суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги та залишення апеляційної скарги Банку без розгляду.

Заперечуючи ці висновки суду апеляційної інстанції, заявник касаційної скарги зазначає про порушення апеляційним судом права Банку на апеляційне оскарження, встановлене Конституцією України. При цьому, на думку скаржника, відновлення процесуальних строків має здійснюватись відповідно до положень ГПК України (із змінами від 07.07.2010 року) –без обмеження трьохмісячним строком.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із мотивами, викладеними в касаційній скарзі, оскільки апеляційна скарга була повернута Банку з посиланням на  норми ст. 93 ГПК України в редакції із змінами та доповненнями станом на 01.06.2010 року –до внесення змін згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року, –у зв'язку з пропуском встановленого ГПК України граничного строку, протягом якого допускається відновлення пропущеного строку звернення із апеляційною скаргою у господарській справі.

Крім цього, Банком невірно застосовані норми ГПК України щодо строків на апеляційне оскарження судових рішень, прийнятих до набрання чинності норм Закону України "Про судоустрій і статус суддів" –без врахування положень абзацу 7 п. 2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Так, відповідно до норм абзацу 7 п. 2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, прийняті судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цим Законом. Отже, щодо судових рішень судів першої інстанції, які були прийняті до набрання чинності змін до ГПК України, внесених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", та щодо строків їх оскарження (у тому числі, що стосуються граничності цих строків та порядку їх відновлення) діють норми, які встановлені ГПК України (в редакції із змінами та доповненнями станом на 01.06.2010 року).

В свою чергу, нормами статті 93 ГПК України у вказаній редакції був передбачений десятиденний строк подання апеляційної скарги (внесення апеляційного подання) з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення –з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього кодексу. Цей строк не є присічним, оскільки відповідно до ч. 2 вказаної статті можливе його відновлення у разі пропуску, але лише протягом трьох місяців. Отже, саме вказаний трьохмісячний строк був визнаний законодавцем як граничний.

Аналогічна позиція знайшла своє відображення в п. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" в якому вказано, що господарським судам необхідно мати на увазі, що з урахуванням припису абзацу сьомого пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, застосовуються, зокрема, правила частини другої статті 93 ГПК (у редакції, яка була чинною на час прийняття таких рішень) щодо можливості відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги лише протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного судового рішення.

При цьому, слід наголосити на тому, що Банк не звернув уваги, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 106 ГПК України (в редакції станом на 01.06.2010 року) та ч. 5 ст. 106 ГПК України із змінами від 07.07.2010 року (тобто у старій та новій редакції ГПК України) апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Отже, і умови щодо строків на апеляційне оскарження та граничності строку, протягом якого допускається його відновлення, визначені в ст. 93 ГПК України, також розповсюджуються на судові рішення у вигляді ухвал господарського суду.

Саме тому, в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції встановив, що Банк звернувся з апеляційною скаргою після спливу встановленого строку її подання, а також після спливу встановленого законом трьохмісячного строку, протягом якого допускається відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, та на цих підставах правомірно відмовив у відновленні пропущеного строку подання апеляційної скарги  та повернув її.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції також враховує, що клопотання про ознайомлення з матеріалами справи Банком було подано 23.12.2010 року (т. 2 а.с. 157), представник Банку ознайомився зі справою 21.01.2011 року (т. 2 а.с. 16), тоді як апеляційна скарга на оскаржувану ухвалу суду першої інстанції була подана Банком тільки наприкінці квітня 2011 року (т. 2 а.с. 60-63), про що обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі.  

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому оскаржувана ухвала цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", абзацу 7 п. 2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 86, 93, 97, 106, 1115, 1117, 1119 –11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на 01.06.2010 року) та із змінами,  внесеними Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2.          Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 р. у справі  Б24/276/05 залишити без змін.

Головуючий                                                                    В.М. Коваленко

Судді                                                                                 О.Є. Короткевич

                                                                                          П.К. Міщенко

Постанова виготовлена та підписана 20.07.2011 року.