Постанова

від 02.04.2014 по справі б24/276/05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року Справа № Б24/276/05 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ на ухвалу від 19.02.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ Б24/276/05 господарського суду Дніпропетровської області за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок ДПЗ", м. Маріуполь Дніпропетровської області дотовариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Південінтех", м. Дніпропетровськ провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Талан Р.Г.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2005 року порушено провадження у справі № Б24/276/05 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Південінтех" (далі - Боржник, Товариство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок ДПЗ" (далі - Кредитор) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2006 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Талана Р.Г., якого зобов'язано виконати дії та заходи у ліквідаційній процедурі, передбачені нормами Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2007 року (суддя - Калиниченко Л.М.) затверджені ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства - арбітражного керуючого Талана Р.Г., ухвалено ліквідувати юридичну особу Боржника, а провадження у справі припинено.

Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі-Банк) звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило "відновити" строк подачі апеляційної скарги, скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2007 року та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 року (головуючий суддя - Науменко І.М., судді: Кузнецов В.О., Кощеєв І.М.) в задоволенні клопотання Банку на відновлення процесуального строку оскарження в апеляційному порядку ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2007 року відмовлено та ухвалено повернути апеляційну скаргу скаржникові без розгляду .

Не погоджуючись з цією ухвалою суду апеляційної інстанції, публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 року та направити справу для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема ст.ст. 43, 93 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відмовляючи Банку у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 27.12.2007 року, апеляційний суд встановив, що апеляційна скарга була подана майже через шість років після винесення місцевим судом оскаржуваної ухвали. При цьому апеляційний суд врахував, що була здійснена офіційна публікація оголошення про порушення справи про банкрутство Боржника, а матеріали справи містять докази ознайомлення представника Банку з матеріалами справи ще у 2010 році. Також, відповідно до матеріалів справи представники Банку неодноразово брали участь у справі, а скаржник був обізнаний про оскаржувану ухвалу місцевого суду.

Заперечуючи такі висновки суду, скаржник зазначив, що представник Банку участі у справі не брав, має кредиторські вимоги до Боржника, як до майнового поручителя за договором застави; нормами ж ГПК України не обмежується період, протягом якого допускається відновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.

Однак касаційний суд не погоджується із вказаними запереченнями, оскільки вони викладені всупереч встановлених апеляційним судом обставин справи, не відповідають матеріалам справи та нормам процесуального законодавства.

Так, виходячи з положень ст. 53 та ч. 2 ст. 93 ГПК України, апеляційний суд при розгляді клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги має враховувати, що відповідно до норм ст. 53 ГПК України суд може відновити пропущений строк у разі наявності поважних причин пропуску цього строку.

Приймаючи до уваги, що Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, доводи та обставини, що наведені в обґрунтування клопотання про відновлення строку, мають бути підтверджені належними доказами відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України та оцінюються судом відповідно до норм ст. 43 ГПК України.

Вказуючи про те, що представник Банку не брав участі у справі, скаржник між тим не спростував встановлені апеляційним судом на підставі доказів у справі факти та обставини щодо ознайомлення представника Банку ще у 2010 році із матеріалами справи та щодо неодноразового звернення, зокрема у квітні 2011 року, із апеляційними скаргами у даній справі (т. 2 а.с. 7, 21-24, 60-63).

При цьому, колегія суддів також звертає увагу на здійснення під час провадження у даній справі про банкрутство Боржника публікації в офіційних друкованих органах - газеті "Голос України", оголошень і про порушення провадження у даній справі про банкрутство - 13.12.2005 (№ 236 (3736)), і про визнання Товариства банкрутом - 23.03.2006 (№ 53 (3803)) - т. 1 а.с. 24, 62.

У зв'язку із вищевикладеним касаційній суд підтримує, як правомірні, висновки апеляційного суду щодо недоведенності Банком поважності причин пропуску встановленого ст. 93 ГПК України строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 27.12.2007 року.

Стосовно ж доводів скаржника про необмежений нормами ст. 93 ГПК України період, протягом якого господарський суд має право поновити строк на апеляційне оскарження, колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційному порядку Банк оскаржує ухвалу від 27.12.2007 року про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу Боржника та припинення провадження у справі про банкрутство. В останньому абзаці резолютивної частини цієї ухвали місцевий суд вказав, з посиланням на норми ч. 2 ст. 32 Закону про банкрутство, про необхідність направлення копії цієї ухвали, зокрема органам державної статистики для виключення юридичної особи Боржника з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України .

Звертаючись із апеляційною скаргою, Банк не спростував інформацію щодо виключення юридичної особи Боржника із вказаного реєстру.

Виключення ж юридичної особи Боржника з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виходячи з приписів ст. 1 ГПК України, ст. 1 Закону про банкрутство та положень ст.ст. 1, 35, 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", має незворотні наслідки, які полягають, зокрема у позбавленні такої особи статусу та прав сторони та учасника провадження у господарській справі про банкрутство.

Виходячи ж з встановлених нормами ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" порядку та строків державної реєстрації припинення юридичної особи та встановленого апеляційним судом факту звернення Банку із апеляційною скаргою на згадану ухвалу місцевого суду від 27.12.2007 року лише в лютому 2014 року (тобто більше ніж через шість років) необхідність з'ясування та підтвердження Банком обставин щодо включення підприємства Боржника до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців України має значення для справи, у тому числі для вирішення питання щодо процесуальної можливості здійснення апеляційного провадження з перегляду будь-якого рішення у даній справі.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційні вимоги публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків апеляційного суду, а тому оскаржувана ухвала цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін), ст.ст. 1, 35, 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та ст.ст. 1, 86, 53, 93, 97, 106, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 р. у справі № Б24/276/05 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 03.04.2014 року.