Рішення

від 15.07.2011 по справі 5023/5594/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2011 р.                                                            Справа № 5023/5594/11

вх. № 5594/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В. 

при секретарі судового засідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився,  відповідача - ОСОБА_1, за дорученням від 07.07.2011 року, 3-ї особи - ОСОБА_2, в.о. директора,

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_3, м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АСС", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Водтехконтроль Харківського району", смт. Пісочин  

про відшкодування моральної шкоди та визнання недійсним договору

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АСС", м. Харків

3-я особа ,  яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Водтехконтроль Харківського району", смт. Пісочин

до ФОП ОСОБА_3, м. Харків

про визнання дійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач по первісному позову звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідача відшкодувати заподіяну моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. та визнати недійсним договір оренди майна № 1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі) від 22 вересня 2010 року, укладений між ТОВ “Торговий дім “АСС” та КП “Водтехконтроль Харківського району.

12.07.2011 року до господарського суду від ТОВ "Торговий дім "АСС" надійшла зустрічна позовна заява, в якій позивач за зустрічним позовом просить суд визнати дійсним договір оренди майна № 1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі) від 22 вересня 2010 року, укладений між ТОВ “Торговий дім “АСС” та КП “Водтехконтроль Харківського району.

Відповідно до частини 1 статті 60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Розглянувши матеріали зустрічного позову, суд визнав їх такими, які відповідають вимогам статей 1, 2, 12, 21, 45, 54-57, 60 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, а також враховуючи те, що зустрічний позов взаємно пов'язаний з первісним позовом, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття зустрічного позову до розгляду разом з первісним позовом.

12.07.2011 року до господарського суду від позивача по первісному позову надійшла заява, в якій він підтримує первісний позов у повному обсязі, просить суд розглядати справу без участі його представника у судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 ГПК України, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, а не обов’язком, знаходить правові підстави для задоволення заяви позивача за первісним позовом як такої, що не суперечить нормам діючого законодавства.

До початку судового засідання позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява розглянута та задоволена судом як така, що  відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом зустрічний позов підтримує повністю, проти задоволення первісного позову заперечує.

Враховуючи те, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійсненні всі необхідні щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

22 вересня 2010 року між Комунальним підприємством “Водтехконтроль Харківського району”(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “АСС”(Орендар) було укладено договір оренди майна №1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі).

Згідно до умов Договору оренди, Відповідачу було передано в строкове платне користування гідротехнічну споруду водного об'єкту (земляну греблю), яка належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківського району, розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, північно-західна околиця м. Південне. Виходячи з положень договору, вказана гребля перебуває на балансі КП “Водтехконтроль Харківського району”.

Зазначений договір оренди було складено та підписано сторонами у простій письмовій формі. Договір оренди, за домовленістю сторін, діє з 22 вересня 2010 року до 22 вересня 2059 року.

Об'єктом оренди є гідротехнічна споруда водного об'єкту (земляна гребля), площа ділянки під водою 7,8 га, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, північно-західна околиця м. Південне.

Згідно до п. 3.1. Договору оренди, вартість об'єкта на час його укладення склала 32 310,00 гривень

Відповідно до п. 11.1. Договору, визначено термін його дії, а саме з 22 вересня 2010 до 22 вересня 2059 року.

Вартість оренди згідно із Договором склала 8 077,50 грн.

Окрім того, п. З.2., 3.3. Договору визначено порядок індексації орендної плати.

Порядок використання та нарахування амортизаційних відрахувань встановлено п. 4.1. Договору.

Позивач по первісному позову просить суд визнати спірний договір недійсним, обґрунтовуючи позов тим, що експлуатація такого об'єкту має здійснюватись виключно спеціалізованими підприємствами, створеними відповідними органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Крім того, спірний договір оренди укладений без дотримання вимог ЦК України щодо нотаріального посвідчення. Також просить суд стягнути з відповідача 3000,00 грн. моральної шкоди.

Позивач за зустрічним позовом просить суд визнати спірний договір дійсним.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського Кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити кошти, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (п. 1 ст.626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 статті 180 ГК України також передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 10 ЗУ “Про оренду державного та комунального майна”, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Таким чином, цивільним законодавством передбачено можливість підтвердження в судовому порядку дійсності договору, укладеного з порушенням вимог щодо нотаріального посвідчення.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Матеріали справи та пояснення представників сторін у судовому засіданні свідчать, що позивач і відповідач як юридичні особи мають цивільну право - та дієздатність; договір був підписаний сторонами в силу вільного волевиявлення учасників договору відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору, договір сторонами виконувався згідно з його умовами.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, з якими закон пов’язує недійсність правочину, зокрема: невідповідності змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутності право - дієздатності сторін правочину; відсутності свободи волевиявлення учасників правочину та невідповідності волевиявлення їх внутрішній волі; не спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; дійсність договору позивачем за первісним позовом, всупереч вимог ст. 4-3, 33, 44 ГПК України, не спростована.

З огляду на наведене, первісні позовні вимоги є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

Щодо можливості захисту оспорюваних прав відповідача за первісним позовом шляхом визнання договору дійсним, суд зазначає наступне.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п’ята статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту повинен відповідати правовідносинам, що склалися між сторонами та призводити до відновлення порушеного (оспорюваного) права, оскільки саме відновлення такого права є метою захисту та одночасно і його призначенням.

З огляду на наведене вище, суд вважає за можливе захистити цивільне право та інтерес відповідача за первісним позовом шляхом визнання договору № 1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі) від 22 вересня 2010 року, укладений між ТОВ “Торговий дім “АСС” та КП “Водтехконтроль Харківського району дійсним.

Враховуючи викладене, суд вважає договір № 1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі) від 22 вересня 2010 року, укладений між ТОВ “Торговий дім “АСС” та КП “Водтехконтроль Харківського району, таким, що відповідає вимогам діючого законодавства України, у зв’язку з чим зустрічні позовні вимоги вважає законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволення.

Розглядаючи вимоги позивача по первісному позову про відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн. суд приходить до висновку, що вони задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено суду те, що саме дії відповідача спричинили моральну шкоду позивачу, у чому це виражалось, наявність  причинно-наслідкового зв’язку між діями чи бездіяльністю відповідача та наслідками, тобто спричиненням відповідачем моральної шкоди позивачу, обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення моральної шкоди, докази наявності такої шкоди для позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі слід покласти на позивача по первісному позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 60, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

ВИРІШИВ:

Прийняти зустрічний позов до розгляду разом з первісним позовом.

В задоволенні первісного позову - відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір оренди майна №1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі) від 22 вересня 2010 року, укладений між ТОВ “Торговий дім “АСС”(код ЄДРПОУ 36225861) та КП “Водтехконтроль Харківського району”(код 36555226).

Стягнути з ФОП ОСОБА_3 (61105, АДРЕСА_1; Ідентифікаційний код: НОМЕР_1; відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “АСС”(61003, м. Харків, пров. Соляниківський, 4; код ЄДРПОУ 36225861; відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) - 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІИТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                          Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 18 липня 2011 року