Постанова

від 04.11.2011 по справі 5023/5594/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     27 жовтня 2011 року                                                                          Справа № 5023/5594/11  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Камишева Л.М., суддя Терещенко О.І.

 при секретарі Вороні В.С.

 за участю

 прокурора –Шевцова К.В. посвідчення № 167 від 18.08.2011 року

представників сторін:

позивача –не з’явився

відповідача – ОСОБА_1 за дорученням б/н від 07.07.2011 року

3-ї особи –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора (вх. № 3889Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 15 липня 2011 року у справі  

за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Харків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АСС», м.Харків

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Комунальне підприємство «Водтехконтроль Харківського району», смт. Пісочин, Харківського району

про  відшкодування моральної шкоди та визнання недійсним договору

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АСС», м.Харків

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Комунальне підприємство «Водтехконтроль Харківського району», смт. Пісочин, Харківського району

до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Харків

про визнання дійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

        ФОП ОСОБА_2 звернулося до господарського суду Харківської області  з позовною заявою, в якій просить зобов'язати ТОВ «Торговий дім «АСС»відшкодувати заподіяну моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. та визнати недійсним договір оренди майна № 1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі) від 22 вересня 2010 року, укладений між ТОВ “Торговий дім “АСС” та КП “Водтехконтроль Харківського району (а.с.4-6).

        12.07.2011 року ТОВ "Торговий дім "АСС" подало зустрічний позов, в якому  просить суд визнати дійсним Договір оренди майна № 1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі) від 22 вересня 2010 року, укладений між ТОВ “Торговий дім “АСС” та КП “Водтехконтроль Харківського району (а.с.19,20).

        Рішенням господарського суду Харківської області від 15 липня 2011 року ( суддя Погорєлова О.В.) в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано дійсним Договір оренди майна №1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі) від 22 вересня 2010 року, укладений між ТОВ “Торговий дім “АСС” та КП “Водтехконтроль Харківського району”. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на корить ТОВ “Торговий дім “АСС” 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

       Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 15 липня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити частково та визнати недійсним Договір оренди майна №1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі) від 22 вересня 2010 року, укладений між КП “Водтехконтроль Харківського району» та ТОВ “Торговий дім “АСС”, в задоволенні зустрічного позову відмовити. Вказує на те, що відповідно до чинного законодавства гідротехнічні захисні споруди не можуть бути об'єктами оренди.

       Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 15 липня 2011 року залишити без задоволення. Вказує на те, що прокурор не мав права звертатися до суду з даною апеляційною скаргою. Також зазначає, що сторони при укладенні спірного договору дійшли згоди щодо всіх його істотних умов.

       Позивач та третя особа відзив на апеляційну скаргу не подали, у судове засідання не з’явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином про що в матеріалах справи є зворотні повідомлення про вручення ухвали суду.

       Приймаючи до уваги належне повідомлення позивача та третьої особи про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представників позивача та третьої особи за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України колегія суддів встановила наступне.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача про те, що прокурор не мав права звертатися до суду з даною апеляційною скаргою з наступних підстав.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

       Відповідно до ст.29 ГПК України прокурор може вступити у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії розгляду для представництва інтересів держави.

        Згідно зі ст. 91 ГПК України прокурор має право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

         У ст.2 ГПК України зазначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, вказує орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № З-рп/99:          під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2

Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган

державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади; під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статей 2 і 29 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою

захисту інтересів держави.

Ці дії включають подання прокурором до господарського суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

В  апеляційній скарзі прокурор обґрунтував, що вказане рішення суду порушує інтересів держави.

На підставі наведеного колегія суддів вважає правомірним звернення прокурора з даною апеляційною скаргою.

22 вересня 2010 року між КП “Водтехконтроль Харківського району” (Орендодавець) та ТОВ “Торговий дім “АСС” (Орендар) підписано Договір оренди майна №1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі) (а.с.12-15).

        Відповідно до 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування Гідротехнічну споруду водного об'єкту (земляну греблю), площа ділянки під водою 7,8 га, яке належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківського району, розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, північно-західна околиця м. Південне. Виходячи з положень договору, вказана гребля перебуває на балансі КП “Водтехконтроль Харківського району”. Майно передається в оренду з метою використання, обслуговування та експлуатації.

У первісному позові ФОП ОСОБА_2 просила визнати недійсним Договір оренди майна № 1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі) від 22 вересня 2010 року, укладений між ТОВ “Торговий дім “АСС” та КП “Водтехконтроль Харківського району».

       З Договору вбачається, що предметом спірного Договору оренди майна (гідротехнічної споруди - земляної греблі) № 1 від 22.09.2010 року є гідротехнічна споруда водного об'єкту(земляна гребля), площа ділянки під водою 7,8 га.

       Також з Акту приймання - передачі від 22.09.2010 року до Договору № 1 від 22.09.2010 року об'єктом передачі є гідротехнічна споруда ( земляна-гребля), площа ділянки під водою 7,8 га (а.с.16).

        Поняття гідротехнічних споруд наведено у пункті 1.9.18 Методики "Про затвердження методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного  вилучення  та складування промислових відходів", яка  затверджена наказом Держкоммістобудування і архітектури від 19.12.1995 року № 252.

        Згідно вказаної норми гідротехнічними спорудами визнаються споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори,  гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

         Відповідно до ст.4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;  гідротехнічними,  іншими  водогосподарськими  спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

        Згідно зі ст. 85 Водного кодексу України порядок  надання  земель  водного  фонду  в  користування  та припинення  права  користування  ними  встановлюється земельним законодавством.

        Відповідно до ст.17 Закону України "Про оренду землі" передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

        У ст.18 Закону України „Про оренду землі" зазначено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

       Державна  реєстрація  договорів  оренди   землі  проводиться  у  відповідності до  „Порядку   державної    реєстрації    договорів    оренди    землі"    затвердженого постановою Кабінету міністрів України №2073 від 25.12.1998 року.

        Відповідно до ч.1 ст.210 Цивільного кодексу України  правочин підлягає державній реєстрації  лише  у  випадках, встановлених  законом.  Такий  правочин  є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

        Згідно ч.3 ст. 640 Цивільного кодксу України  договір,   який  підлягає  нотаріальному  посвідченню  або державній реєстрації,  є укладеним з  моменту  його  нотаріального посвідчення або  державної  реєстрації,  а  в  разі необхідності і нотаріального посвідчення,  і державної  реєстрації  -  з  моменту державної реєстрації.

        В узагальненні судової практики ВСУ по господарьким справам від 24.11.2008 року "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено,  що суди  встановивши, що правочин є неукладеним на цій підставі повинні залишати позов про визнання правочину недійсним без задоволення.

        Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що спірний Договір оренди майна № 1  (гідротехнічної споруди - земляної греблі)  від 22.09.2010 року вважається укладеним з моменту його державної реєстрації, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання цього договору недійсним задоволенню не підлягають, оскільки спірний договір не зареєстрований у встановленому законом порядку та є неукладений.

         Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 про зобов'язання ТОВ «Торговий дім «АСС»відшкодувати заподіяну моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. з наступних підстав.

          В обґрунтування заявленої позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач посилається на те, що використання відповідачем греблі ставить під загрозу екологічну безпеку м.Південне. що порушує її законні інтереси.

Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

         Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені ст. 1167  Цивільного кодексу України, відповідно до якої моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній  особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності  її  вини,  крім  випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

        Цивільно-правова відповідальність за завдання моральної шкоди наступає за наявності цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність моральної шкоди, протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) заподіювача, причинний зв"язок між протиправною поведінкою та  моральною шкодою, вина.

Відповідно до ст.33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, що саме з вини відповідача спричинено моральну шкоду позивачу, у чому вона виражається та наявність  причинно-наслідкового зв’язку між діями чи бездіяльністю відповідача та наслідками щодо спричиненням моральної шкоди, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

         Що стосується зустрічного позову ТОВ "Торговий дім "АСС" про визнання дійсним Договору оренди майна № 1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі) від 22 вересня 2010 року, укладений між ТОВ “Торговий дім “АСС” та КП “Водтехконтроль Харківського району колегія суддів встановила наступне.

 Задовольняючи зустрічний позов господарський суд зазначив, що гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом. Спосіб захисту повинен відповідати правовідносинам, що склалися між сторонами та призводити до відновлення порушеного (оспорюваного) права, оскільки саме відновлення такого права є метою захисту та одночасно і його призначенням. З огляду на наведене вище, суд вважає за можливе захистити цивільне право та інтерес відповідача за первісним позовом шляхом визнання договору № 1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі) від 22 вересня 2010 року, укладений між ТОВ “Торговий дім “АСС” та КП “Водтехконтроль Харківського району дійсним. На підставі наведеного господарський суд дійшов висновку про те, що Договір № 1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі) від 22 вересня 2010 року, укладений між ТОВ “Торговий дім “АСС” та КП “Водтехконтроль Харківського району», є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства України, у зв’язку з чим зустрічні позовні вимоги є законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволення.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому  числі  іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули   статусу   суб'єкта  підприємницької  діяльності  (далі  - підприємства  та   організації),   мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів,  а  також  для  вжиття передбачених  цим  Кодексом  заходів,  спрямованих  на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

В даному разі предмет позову в частині вимог позивача про визнання договору дійсним не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права.        

Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.

Визнання договору дійсним не є спором про наявність чи відсутність цивільного права, а заявлена позовна вимога не є позовом про визнання.

Такий проміжний статус цієї вимоги означає, що вона не спроможна привести спірні відносини до мети, за для якої покликані способи захисту права - про відновлення порушеного права.

Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права  узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11.

Крім  того, господарський суд  зауважує, що нормами ч.3 ст.215 ЦК України, статей 218 - 224 ЦК України передбачена можливість для визнання правочинів дійсними.

Відповідно до вимог абз. 4 п.13 Постанови Верховного суд №9 від 06.11.2009 року “Про судову практику  в справах  про визнання угод  недійсними”, у зв'язку  з  недодержанням  вимог  закону  про  нотаріальне посвідчення  правочину  договір  може  бути визнано дійсним лише з підстав,  встановлених статтями 218 та 220 ЦК  (435-15).  

Приймаючи до уваги, що спірний договір є неукладений та відповідач за зустрічним позовом не навів підстав,  встановлених статтями 218 та 220 ЦК україни для визнання договору дійсним, колегія суддів вважає, що зустрічний позов не підлягає задоволенню. 

          На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Харківської  області від 15 липня 2011 року скасуванню, як таке, що прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права.                  

       Керуючись   ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1, ст. 104,  ст. 105 ГПК України,

   ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Харківської  області від 15 липня 2011 року у справі  № 5023/5594/11 скасувати та прийняти нове рішення.

        У задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовити.

        Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

        Постанову  апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                                  Шепітько І.І.

Суддя                                                                                                        Камишева Л.М.

Суддя                                                                                                        Терещенко О.І.

Постанову підписано 01.11.2011 року