Постанова

від 27.05.2008 по справі 22/352-07-8243

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

22/352-07-8243

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 травня 2008 р.                                                                                    № 22/352-07-8243  

                 Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за   участю   представників:

позивача - Юдін О.Ю.,

відповідачівтретіх осіб  - не з'явилися, - Ровинський О.Ю., Конова Л.М.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні касаційну скаргу

ВАТ "Завод Іллічівський"

на постановувід 12.02.2008 Одеського апеляційного господарського суду

у справі№22/352-07-8243

за  позовом ТОВ "Авангард-Д"

до

(треті особи

1.Овідіопольської районної ради Одеської області; 2.Овідіопольської райдержадміністрації- ВАТ "Завод Іллічівський", Овідіопольський районний відділ земельних ресурсів)

про  

визнання недійсним розпорядження другого відповідача від 21.06.96 №418 та визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею від 09.07.96

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2007 (суддя Торчинська Л.О.) в позові відмовлено у зв'язку з відповідністю оспорюваних розпорядження та державного акта вимогам законодавства, чинного на час їх видачі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 (судді: Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.) рішення скасовано, позов задоволено повністю з посиланням на прийняття оспорюваного розпорядження не в межах повноважень Овідіопольської райдержадміністрації, визначених законом та відсутність доказів прийняття Овідіопольською районною радою рішення про передачу земельної ділянки у постійне користування ВАТ "Завод Іллічівський", що вказує на відсутність законних підстав для видачі цьому товариству державного акта на право постійного користування землею від 09.07.96.

ВАТ "Завод Іллічівський" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що судом помилково не застосовано норми частин 3 і 4 ст.30 Земельного кодексу України в редакції від 18.12.1990р. та ст.14 чинного на той час Закону України “Про Представника Президента України”, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Скаржник також вказує на те, що в процесі корпоратизації державного підприємства "Завод Іллічівський" до ВАТ "Завод Іллічівський", як правонаступника, перейшли об'єкти нерухомості (виробничі споруди), які були на балансі державного підприємства та розташовані на спірній земельній ділянці площею 1,92 га.

Овідіопольський районний відділ земельних ресурсів у відзиві на касаційну скаргу просить рішення та постанову скасувати повністю і припинити провадження у справі, оскільки вважає, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції та непідвідомча господарським судам, так як відповідачі є суб'єктами владних повноважень, а спір виник щодо реалізації їх компетенції по передачі в користування земельних ділянок та видачі державних актів.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет повноти їх встановлення і правильності юридичної оцінки судами першої та апеляційної  інстанцій і заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача та третіх осіб, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова –скасуванню, а рішення від 21.12.2007 - частковій зміні з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення про відмову в позові та приймаючи нове рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що з витребуваного судом рішення Овідіопольської районної ради від 06.06.97 №126 "Про делегування районній державній адміністрації повноважень по видачі державних актів на право постійного користування землею" вбачається, що тільки 06.06.1997 року Овідіопольській райдержадміністрації надано право своїм розпорядженням видавати підприємства, установам та організаціям державні акти на право постійного користування землею, яка знаходиться в їх користуванні за межами населених пунктів. Таким чином, розпорядження голови Овідіопольської райдержадміністрації від 21.06.96 №418 "Про видачу ВАТ "Завод Іллічівський" державного акта на право постійного користування землею від 09.07.96" прийнято не в межах повноважень, визначених законом, і тому воно є протиправним. В матеріалах справи відсутні докази прийняття Овідіопольською районною радою рішення про передачу земельної ділянки у постійне користування ВАТ "Завод Іллічівський", що вказує на відсутність законних підстав для видачі цьому товариству державного акта на право постійного користування землею від 09.07.96.

Однак, колегія не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Оспорюване розпорядження видане головою Овідіопольської райдержадміністрації 21.06.1996 року, а позов ТОВ "Авангард-Д" про визнання цього розпорядження недійсним пред'явлено лише в жовтні 2007 року.

Згідно з ч.1 ст.80 ЦК УРСР, чинного на момент прийняття оспорюваного розпорядження, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Проте, Одеським апеляційним господарським судом не враховано питання порушення ТОВ "Авангард-Д" строку позовної давності при пред'явленні позову в даній справі.

Колегія не приймає до уваги положення п.4 ч.1 ст.268 ЦК України (в редакції, чинній з 01.01.2004 р.) щодо непоширення позовної давності на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, оскільки згідно з п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності згаданим Кодексом.

Зважаючи на встановлені судами фактичні обставини видачі ВАТ "Завод Іллічівський" державного акта на право постійного користування землею від 09.07.96 та подальшої видачі ЗАТ "Авангард-Д" (правопопереднику позивача) державного акта на право постійного користування землею від 29.01.98, які включають спірну земельну ділянку площею 1,92 га до загальної площі землі, належної  ВАТ "Завод Іллічівський" та ТОВ "Авангард-Д" на праві постійного користування, слід вважати, що в даній правовій ситуації строк позовної давності закінчився ще до 01.01.2004р., а тому будь-які правила Цивільного кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2004р.) про позовну давність, в тому числі норми п.4 ч.1 ст.268 цього Кодексу, не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.

Більше того, статтею 75 ЦК УРСР в редакції від 18.07.1963р., чинного на момент прийняття оспорюваного розпорядження, встановлювалася обов'язковість застосування судом позовної давності незалежно від заяв сторін.

Вказана стаття свідчить про обов'язковість застосування позовної давності судом будь-якої інстанції, в тому числі судом касаційної інстанції.

Окрім того, статтею 83 ЦК УРСР встановлено вичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, і до цього переліку не входять вимоги про визнання недійсними розпоряджень місцевих державних адміністрацій. Отже, чинне на той час цивільне законодавство не передбачало жодних винятків щодо застосування позовної давності до позовних  вимог про визнання недійсними актів органів державної виконавчої влади.

Проте, суд апеляційної інстанції, не встановивши наявність поважних причин пропуску строку позовної давності, розглянув спір та задовольнив позов, що є порушенням вимог ст.75 та ч.2 ст.80 ЦК УРСР.

З матеріалів справи не вбачається заявлення позивачем клопотання про його відновлення строку позовної давності, поважні причини пропуску позовної давності судами не встановлювалися, що є достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови та відмови в позові в частині визнання недійсним розпорядження голови Овідіопольської райдержадміністрації від 21.06.96 №418.

Таким чином, первісне рішення про відмову в позові в частині визнання недійсним розпорядження голови Овідіопольської райдержадміністрації від 21.06.96 №418 касаційна інстанція визнає обгрунтованим з підстав спливу позовної давності, а не з підстав, викладених в мотивувальній частині рішення.

Разом з тим, касаційна інстанція вбачає підстави для зміни рішення від 21.12.2007 в іншій частині позовних вимог з огляду на наступне.

Задовольняючи позовну вимогу про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею від 09.07.96, виданого ВАТ "Завод Іллічівський", суд першої інстанції не врахував, що оспорюваний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який видано акціонерному товариству, як землекористувачу, не містить ознак акту органу державної влади, що породжує певні права та обов'язки, оскільки вказаний акт є виключно посвідчувальним документом в розумінні ст.23 Земельного кодексу України в редакції від 18.12.1990р., автоматично виданим на підставі та на виконання розпорядження голови Овідіопольської райдержадміністрації від 21.06.96 №418. Отже, саме зазначене розпорядження райдержадміністрації є актом державного органу, що породжує набуття третьою особою прав та обов'язків землекористувача, і тому саме визнання недійсним цього розпорядження може бути предметом господарського спору, а не визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, який має похідний характер від рішення компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування. В разі скасування розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації, як незаконного, чи визнання його недійсним у встановленому порядку, виданий третій особі на підставі та на виконання цього розпорядження державний акт на право постійного користування земельною ділянкою підлягаю анулюванню, є нечинним та не породжує правових наслідків.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.12 ГПК України спори про визнання недійсними державних актів на право постійного користування земельною ділянкою непідвідомчі господарським судам України, а тому провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Однак, колегія відхиляє викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи Овідіопольського районного відділу земельних ресурсів щодо наявності у даної справи ознак справи адміністративної юрисдикції та необхідності припинення провадження у ній з огляду на таке.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

а) участь у спорі суб'єкта господарювання;

б)наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори між суб'єктами земельних правовідносин, в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено статтею 3 КАС України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відтак, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.

Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.

З огляду на викладене, до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обов'язковим до виконання;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Зміст позовної заяви ТОВ "Авангард-Д" свідчить про пред'явлення ним на підставі ст.ст.26,30,87-90,100,102,118,123,128,143-146,149,151,153-158,161,210,212 Земельного кодексу України позову про визнання недійсними розпорядження голови Овідіопольської райдержадміністрації від 21.06.96 №418 "Про видачу ВАТ "Завод Іллічівський" державного акта на право постійного користування землею від 09.07.96" та вказаного акту. Тобто в рамках даної справи між ТОВ "Авангард-Д" та ВАТ "Завод Іллічівський" виник спір про право користування земельною ділянкою, пов'язаний з видачею акціонерному товариству відповідачами державного акта на право постійного користування землею від 09.07.96.

Водночас участь у справі Овідіопольської районної ради Одеської області та Овідіопольської райдержадміністрації (відповідачів), як суб'єктів владних повноважень, не змінювало правову природу спірних земельних відносин та не робило даний спір публічно-правовим, як і заявлені вимоги про визнання недійсним державного акту на право постійного права користування земельною ділянкою.

Дана справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під згадане визначення справи адміністративної юрисдикції, наведене у п.1 ч.1 ст.3 КАС України.

Колегія враховує, що вказаної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при визначенні підвідомчості господарським судам справ у спорах про право власності (користування) на землю (постанова ВСУ від 22.05.2007 у справі №9/1-05-32).

Вищенаведеним повністю спростовується посилання Овідіопольського районного відділу земельних ресурсів на те, що даний спір виник між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері земельних відносин.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.75,80 ЦК УРСР, ст.ст.80,1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ "Завод Іллічівський" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 у справі №22/352-07-8243 скасувати.

Рішення господарського суду Одеської області від 21.12.2007 у даній справі змінити, припинивши провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею від 09.07.96, виданого ВАТ "Завод Іллічівський".

В решті рішення залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                                                                                         В.Овечкін

Судді:                                                                                                                                                        Є.Чернов

                                                                                                                                                   В.Цвігун