Рішення

від 14.06.2006 по справі 6/137-1938

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2006 р.

Справа № 6/137-1938

Господарський суд Тернопільської

області

у складі   судді Шумського

І.П.            

Розглянув справу

за позовом - Управління з питань надзвичайних ситуацій та

у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

Тернопільської обласної державної адміністрації м.Тернопіль,

вул.Р.Барвінських,10

третьої особи - Управління МНС України в Тернопільської

області  м.Тернопіль вул.Л.Українки,6

до відповідача №1 - Товариства з обмеженою відповідальністю

“МПМК-22” АДРЕСА_1

відповідача №2 - Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної

особи ОСОБА_1  АДРЕСА_1

про

визнання договору недійсним договору та повернення майна

за

участю представників сторін:  

          позивача -за дов. Куліш П.Р.

          відповідача №1,2 -за дов. ОСОБА_2

третьої

особи

Суть

справи:

        Управління з питань

надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків

Чорнобильської катастрофи Тернопільської обласної державної адміністрації, із

зазначенням третьої особи - Управління МНС України в Тернопільської

області, звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до  відповідача №1 - Товариства з обмеженою

відповідальністю “МПМК-22”, відповідача №2 

- Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про

визнання недійсним договору дарування від 27.12.2004р. та повернення об'єкта,

переданого за цим договором.

Свої вимоги, підтримані в судовому засіданні його представником,

позивач мотивував тим, що  у відповідача

№1 були відсутні повноваження на відчуження за спірним договором бомбосховища,

розташованого в с.Біла, Тернопільського району, Тернопільської області. 

У відзиві на позов відповідача №1 та згідно з поясненнями

представника ТОВ “МПМК-22” і Суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1, співвідповідачі проти позову заперечили, посилаючись на раніше належне

право власності на даний об'єкт ТОВ “МПМК-22” та необґрунтованість доводів

позивача про встановлення обмежень щодо розпорядження ним.

В судовому засіданні, призначеному вперше на 24.05.2006 року, було

оголошено перерву до 14.06.2006 року.

Представник третьої особи, участь якого не визнавалась судом

обов'язковою, в засідання не з'явився, хоча про час і місце слухання справи

Управління МНС України в Тернопільської області 

повідомлялось належним чином. Вказана обставина, відповідно до ст.77 ГПК

України, не є підставою для відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні, представникам сторін роз'яснювались належні

їм права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідних клопотань аудіозапис судового засідання

не здійснювався.

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 27.04.2006р., на

передані за спірним договором приміщення накладено арешт.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення

представників  позивача та  відповідачів судом встановлено наступне :

-ТОВ “МПМК-22”(яке згідно з п.1.1 Статуту є правонаступником

міжгосподарської пересувної механізованої колони №22), утворено шляхом

об'єднання часток членів трудового колективу МПМК -22, виділених

(персоніфікованих) працівникам колони, в процесі приватизації майна

міжгосподарських організацій.

Вказане, зокрема підтверджується : статутом і установчим договором

відповідача №1; постановами Тернопільської обласної кооперативно-державної

асоціації по агропромисловому будівництву “Облагробуд” за №№1,10 від

15.02.1995р. та 15.02.2002р., протоколом комісії Облагробуду і МПМК -22 від

31.01.1996р. та протоколами загальних зборів колективу МПМК -22 №№1,2 від 10 та

29 липня 2002р.; довідкою та листом асоціації Облагробуд від 18.10.2002р. і

14.04.2005р.; довідкою головного управління сільського господарства і

продовольства Тернопільської облдержадміністрації від 15.06.2004р.; довідкою

про наслідки перевірки правильності (законності) проведення паювання майна

колективної власності та визначення пайового фонду МПМК -22, складеною

19.07.2004р. працівниками УСБУ в Тернопільській області, статутом МПМК -22.

Відповідно до змісту перелічених документів, а також списку

основних засобів, які увійшли до статутного фонду ТОВ “МПМК-22”, приміщення

бомбосховища, що є предметом дарування за спірним договором, не включалось до

майна, котре розпайовювалось між членами трудового колективу  підприємства МПМК -22 та, у зв'язку з цим, не

могло бути переданим до статутного фонду відповідача №1, а лише знаходилось на

його балансі.

Доказів на підтвердження іншого ТОВ “МПМК-22” не представило.

Про відсутність у відповідача №1 розпорядчих функцій щодо даного

об'єкта ТОВ “МПМК-22” повідомлялось, серед іншого, листом Обласної

кооперативно-державної асоціації по агропромисловому будівництву “Облагробуд”

від 15.03.2004р. №116.

Однак, отримавши на підставі рішення виконкому Білецької сільської

ради від 20.10.2003р. свідоцтво про право власності на згадане приміщення,

ТОВ“МПМК-22” подарувало бомбосховище відповідачу№2.

За вказані дії, відносно голови ліквідаційної комісії

ТОВ“МПМК-22”, який підписував спірний договір від імені відповідача №1 порушено

кримінальну справу та пред'явлено остаточне обвинувачення у вчиненні злочину,

передбаченого ст. 367 ч.2 КК України ( службова недбалість, яка спричинила

тяжкі наслідки).

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 26 грудня

2005р. дану кримінальну справу закрито, у зв'язку із застосуванням акта

амністії.

Відповідно до змісту укладеного між відповідачами по справі

договору дарування та Акта прийому-передачі майна, ТОВ“МПМК-22” в особі голови

ліквідаційної комісії подарувало, а підприємець ОСОБА_1, прийняв в дар 7/ 50

частин адмінбудинку з виробничими будівлями і спорудами, що знаходяться в

АДРЕСА_2.

В склад 7/50 подарованих по спірному договору частин входило бомбосховище

із бетону та цегли, загальною площею 479,4 кв.м., зазначене в зведеному плані

земельної ділянки -під літ. “3”, 7/ 50 частин відмостки із асф.,

бетон.-“I-III”, 1/3 частина огорожі із бет. плит та заліза -“1-2”.

Договір посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Чолач Г.Д. і

зареєстрований в реєстрі за №9952.

Згідно з поданої позивачем облікової картки захисної споруди та

довідки від 31.05.2006р., подарований об'єкт призначений для укриття

працівників МПМК -22, АТП -1900 та непрацюючого населення по місцю проживання.

Відповідно до Актів перевірок стану захисної споруди від 19.05 та

17.08.2004р., проведених працівниками позивача, бомбосховище не придатне для

використання за призначенням.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про

необхідність часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст.4-3,33,34 ГПК

України кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1,2 ст. 203 ЦК України зміст правочину (яким є і

договір дарування) не може суперечити актам цивільного законодавства, зокрема

повинен бути вчинений особою, що має необхідний обсяг дієздатності.

Недотримання зазначених вимог є підставою недійсності правочину

(ч.1 ст.215 ЦК України).

Згідно із змістом ст.ст. 88,92,143 ЦК України, ст. 82 ГК України

та інших норм вказаних Кодексів, ст.ст. 4,50,52 Закону України “Про

господарські товариства” від 19.09.1991р. №1576-12, дієздатність товариств з

обмеженою відповідальністю визначається законодавством та їх установчими

документами.

У відповідності до п.п. 1.1,4.1-5.2,10.1,12.4 Статуту

ТОВ“МПМК-22”, його Установчого договору, ст.ст. 115,140,145 ЦК України,

ст.ст.86,87,91 ГК України, ст.ст.12-14,20,62 Закону №1576-12, орган управління

відповідача №1(повноваження якого у визначених випадках виконує ліквідаційна

комісія) вправі володіти, користуватись та розпоряджатись лише власним майном

товариства , яке увійшло до його статутного чи інших фондів.

Як випливає і зібраних по справі доказів та не заперечено належним

чином відповідачем №1, спірне майно не передавалось ТОВ“МПМК-22” його

засновниками (учасниками) та не було придбано товариством іншим чином. У

зв'язку з цим, судом критично оцінюється рішення виконкому Білецької сільської

ради від 20.10.2003р. про визнання за відповідачем №1 права власності на

бомбосховище (ч.2 ст.4 ГПК України).

Факт перевищення посадовою особою відповідача №1 своїх повноважень

при укладені спірного договору підтверджується, крім іншого, і матеріалами

згаданої кримінальної справи, яку було закрито з нереабілітуючих підстав.

Крім того, всупереч положень Законів України “Про цивільну оборону

України”, “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій

техногенного та природного характеру” об'єкт цивільної оборони, призначений не

лише для працівників відповідача №1, відчужено останнім без відома позивача,

який є спеціально уповноваженим державою органом управління у сфері захисту

населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного

характеру, а також без збереження його цільового  призначення.

Лист підприємця ОСОБА_1 від 30.11.2004р., адресований відповідачу

№2 про збереження статусу бомбосховища не є належним доказом погодження

сторонами за нотаріально посвідченим договором цієї умови.

За таких обставин, відповідно до ст.ст. 203, 215, 227 ЦК України,

позовні вимоги про визнання договору дарування від 27.12.2004р. недійсним

підлягають задоволенню як обґрунтовані і належним чином не спростовані

відповідачами.

В той же час, з огляду на приписи ст. 216 ЦК України, переданий за

цим договором об'єкт підлягає поверненню відповідачу №1. Тому в задоволенні

позовних вимог в частині передачі предмета договору дарування у державну

власність, з наведених позивачем підстав, слід відмовити.

Згідно з ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати стягуються з

відповідача №1 пропорційно до задоволених вимог.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 27.04.2006р. слід

скасувати.

На підставі наведеного, керуючись ст.

ст.4,4-3,12,33,34,43,44,49,68,82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

 Позов задовольнити

частково.

1. Визнати недійсним, укладений 27.12.2004р. між Товариством з

обмеженою відповідальністю “МПМК-22” с. Біла, Тернопільського району та

Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 м.Тернопіль договір дарування 7/

50 частин адмінбудинку з виробничими будівлями і спорудами, що знаходяться в

АДРЕСА_2, зокрема:  бомбосховище із

бетону та цегли, загальною площею 479,4 кв.м., зазначене в зведеному плані

земельної ділянки -під літ. “3”, 7/ 50 частин відмостки із асф.,

бетон.-“I-III”, 1/3 частина огорожі із бет. плит та заліза -“1-2”, посвідчений

приватним нотаріусом Чолач Г.Д. і зареєстрований в реєстрі за № 9952.

2. Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 АДРЕСА_1 повернути

ТОВ“МПМК-22” с. Біла, Тернопільського району, Тернопільської області,  7/ 50 частин адмінбудинку з виробничими

будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1, придбані за договором

дарування від 27.12.2004 року.

Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МПМК-22”,

с.Біла, Тернопільського району, Тернопільської області, вул. Сагайдачного,2,

код 03586762

- на користь Управління з питань надзвичайних ситуацій та у

справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

Тернопільської обласної державної адміністрації, вул. Р.Барвінських,10,

м.Тернопіль,  код 14343153 -42,50 грн.

сплаченого держмита та 59 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення

судового процесу.

Видати наказ.

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Заходи до забезпечення 

позову, вжиті ухвалою від 27.04.2006 року скасувати.

На

рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати

апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня

прийняття (підписання) рішення “____”

господарський суд.

Суддя                                                                                      

   І.П. Шумський