Рішення

від 09.06.2011 по справі 40/171

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/171

09.06.11

За позовом    Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до                      Акціонерного банку "Діамант”

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2

про                  визнання виконавчого напису нотаріуса № 3824 таким, що не підлягає виконанню

  Суддя:  Пукшин Л.Г.

Представники сторін :

від позивача:         не з’явився;    

від відповідача-1: ОСОБА_3 –представник за довіреністю від 30.08.2010;

від третьої особи: не з’явився.

 В судовому засіданні 09.06.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

  На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Акціонерного банку „Діамант”, третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що вчиняючи  виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги ч.1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат", п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена наказом Мінюсту України від 03.03.04 № 20/5, пп.. „б” ч.2 п.1 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.99 № 1172.

Ухвалою суду від 13.05.11 порушено провадження у справі № 40/171 та призначено до розгляду на 02.06.11.

23.05.11 через загальний відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких третя особа зазначає, що жодних підстав для відмови у вчинені виконавчого напису не було, виконавчий напис було вчинено на договорі фінансового лізингу, що передбачав у безспірному порядку повернення об’єкту лізингу, як цього і вимагає п. 8 переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України від 29.06.1999 № 1172, справу просить розглядати за її відсутності.

31.05.11 через канцелярію суду позивач подав доповнення до позовної заяви, що були залучені до матеріалів справи.

01.06.11 відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі у зв’язку з тим, що виконавчий напис, який є предметом спору, вже фактично виконано. На думку відповідача, провадження у справі відповідно до п.1-1 п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України має бути припинено у зв’язку з відсутністю предмету спору.

02.06.11 позивач через загальний відділ діловодства суду повторно подав заяву про забезпечення позову.

У судове засідання 02.06.11 представники сторін з’явились, представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову.

Розглянувши у судовому засіданні заяву позивача про забезпечення позову, суд відмовив в її задоволенні у зв’язку з необґрунтованістю вказаної заяви.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача просив суд припинити провадження у справі.

У судовому засіданні 02.06.11 було оголошено перерву до 09.06.11.

08.06.11 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судове засідання 09.06.11. представник позивача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі, оскільки у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі, так як спірні правовідносини між сторонами у даній справі залишились неврегульованими.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву.

У судових засіданнях згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

31.03.2008 р. між Акціонерним банком „Діамант” (лізингодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (лізиногоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів № 050.

Відповідно до п.1.1.- 1.2 договору лізиногодавець зобов’язується набути у власність зазначене в цьому договорі майно (предмет лізингу) згідно визначеної лізингоодержувачем специфікації, і передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на визначений строк  не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Предмет лізингу –автокран КС- 55727-1 на шасі МАЗ-630303  (2 шт.), загальною вартістю 2 117 000,00 грн.

Пунктом 2.2.2 договору фінансового лізингу № 050 передбачено, що лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем щомісячно в термін до 10-го числа місяця починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання сторонами акта прийму-передачі предмета лізингу. Лізингові платежі сплачуються в розмірі та в порядку, визначених Графіком сплати лізингових платежів, що наведений у додатку 1 до цього договору.

Відповідно до п. 8.2 договору лізингодавець має право відмовитися від цього договору та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення плати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”.

Згідно з п.8.4 договору відмова від цього договору є вчиненою з моменту отримання однією із сторін повідомлення від іншої сторони про мотивовану відмову від цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.08 відповідач за актом приймання-передачі передав, а позивач прийняв у користування предмет лізингу.

20.05.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за заявою Акціонерного банку „Діамант” було вчинено та зареєстровано в реєстрі за № 3824 виконавчий напис, яким запропоновано повернути від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Акціонерного банку „Діамант” майно: автокран КС- 55727-1 більше 20 Т-С на шасі МАЗ-630303, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автокран КС- 55727-1 більше 20 Т-С на шасі МАЗ-630303, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, загальною вартістю 2 117 000,00 грн., що було передано в користування на умовах фінансового лізингу за договором фінансового лізингу транспортних засобів № 050 від 31.03.08 за невиплачену в строк до 10.11.08 заборгованість у розмірі 29 519,34 грн, в строк до 10.12.08 заборгованість у розмірі 30 134,61 грн, в строк до 10.01.09 заборгованість у розмірі 30 762,71 грн, що становить 90 416,66 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовних вимогах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, слід відмовити, виходячи з наступного.

Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом України “Про нотаріат” та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. (далі – Інструкція).

Статтею 87 Закону України “Про нотаріат” та п. 282 Інструкції передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України “Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з п. 284 Інструкції, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 (далі - Перелік).

Відповідно до ст. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, документами, які підтверджують безспірність заборгованості та на підставі яких вчиняється виконавчий напис щодо повернення об'єкта лізингу, є оригінал договору лізингу та засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення. Вказаний перелік є вичерпним.

Для вчинення виконавчого напису відповідачем було надано нотаріусу наступні документи: оригінал Договору фінансового лізингу транспортних засобів № 050 від 31.03.08, копія рахунку № 1 від 23.01.09, направленого відповідачем позивачу з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення, докази на підтвердження отримання лізингоодержувачем рахунку-фактури та повідомлення-вимоги , а саме: реєстр 02 на кореспонденцію від 29.01.09 з відміткою поштової установи, повідомлення про вручення позивачу рекомендованого поштового відправлення № 60135806.

Наслідком несплати лізингових платежів (частково або в повному обсязі), в силу п. 8.2 умов Договору фінансового лізингу транспортних засобів № 050 від 31.03.08, є право лізингодавця направити лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору та вимагати повернення предмету лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення плати становить більше 30 днів.

В матеріалах справи наявний лист відповідача на адресу позивача від 26.01.09 № 787ДД-92/01-002, що містить заяву про відмову відповідача від договору лізингу та вжиття заходів по поверненню предмету лізингу у безспірному порядку у зв’язку з наявністю простроченої заборгованості, яка складає більше 30 днів.

Враховуючи викладене, судом не приймаються до уваги твердження позивача про те, що станом на момент вчинення виконавчого напису (20.05.09) договір фінансового лізингу транспортних засобів № 050 від 31.03.08 діяв.

Порядок примусового вилучення предмету лізингу у безспірному порядку регламентовано Законом України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

В силу імперативності ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" право на повернення предмету лізингу за договором лізингу на підставі виконавчого напису нотаріусу, незалежно від умов договорі лізингу, ґрунтується на приписах даного Закону.

Статтею 89 Закону України "Про нотаріат" ( в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчого напису) визначено, що у виконавчому написі повинні зазначатися:

- дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

- найменування та адреса стягувача;

- найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

- строк, за який провадиться стягнення;

- суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

- розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

- номер, за яким виконавчий напис зареєстровано.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Суд зазначає, що виконавчий напис від 20.05.09 реєстр. № 3824 містить всі передбачені законом відомості, а тому посилання позивача на відсутність вказаних відомостей у виконавчому написі судом не приймається.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано доказів неправильності зазначених у виконавчому написі вимог.

Враховуючи вищезазначене, викладені позивачем обставини не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Оскільки з наведених позивачем підстав не доведено, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства та умов передбачених договором лізингу, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на  позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України,

  В И Р І Ш И В:

  У задоволенні позову відмовити повністю.

 Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

  Суддя                                                                                                                            Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 14.06.2011 р.