Рішення

від 15.06.2011 по справі 36/176

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/176

15.06.11

За позовом          Дочірнього підприємства «Фільман Гмбх»

до                        Фізичної  особи –підприємця ОСОБА_3

про                       стягнення  13 960, 20 грн.

                                                                                                      Суддя    Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача             ОСОБА_1 – по дов. №б/н від 12.04.2011р.

Від відповідача         ОСОБА_2 –по дов. №40 від 03.06.2011р.

Обставини справи:

           На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства «Фільман Гмбх»про стягнення з Фізичної  особи –підприємця ОСОБА_3 13 960, 20 грн. із яких: 8 000  грн. основний борг по орендній платі, 934,58 грн. компенсація експлуатаційних та комунальних послуг, 252,70 грн. пені за прострочку платежу, 97,67 грн. –3% річних, 336,25 грн. –інфляційні, 4300 грн. неустойку.

         Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2011р. порушено провадження у справі № 36/176, розгляд справи призначено на 08.08.2011р.

         В судовому засіданні  08.06.2011р. оголошувалась перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

         Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору №1-10 від 01.06. 2010р.   не сплатив позивачу  орендну плату та  компенсацію експлуатаційних та комунальних послуг у зв’язку з чим вини борг в сумі 8 934,58  грн.

         В судовому засіданні  представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

        Представник  відповідача в наданому суду  письмовому відзиві на позов  та в судовому засіданні  проти стягнення з відповідача 4300 грн. неустойки  та адвокатських послуг заперечував.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

         Згідно  ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

         Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

         Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

         Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

         Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

 01 червня 2010 року між Дочірнім підприємством  «Фільман Гмбх» (далі –позивач) та Фізичною  особою – підприємцем ОСОБА_3 (далі - відповідач) було укладено Договір оренди №1-10 нежитлового приміщення.

 Відповідно до умов до умов Договору (п.1.1.), позивач  передав, а відповідач приймає у строкове платне володіння і користування (оренду) на умовах цього договору приміщення, що являє собою нежитлове приміщення  загальною площею 43 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.

         01.06.2010р. між сторонами був підписаний акт прийому - передачі  приміщення.

        Строк дії договору  сторони визначили в п. 3.1  строком  на 1095 днів з моменту підписання і діє до 31 травня 2013 року.

        Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.1. Договору  орендна плата сплачується в національній валюті України  та встановлюється сторонами фіксовано на весь період дії цього договору і становить 4300 грн.  Оплата здійснюється щомісячно з безготівковому порядку  шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача не пізніше 5 числа кожного поточного місяця найму.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач, в порушення умов Договору, взяті на себе зобов’язання в частині своєчасної та повної сплати орендної плати належним чином не виконував. У зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати, за період - червень 2010р. –листопад 2010р. складає  8 000, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент винесення рішення, відповідач свої зобов’язання щодо  повної сплати орендної плати, за період –червень 2010р.  –листопад 2010р. не виконав, заборгованість відповідача  становить 8 000, 00 грн.

Згідно наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо сплати орендних платежів, в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми заборгованості щодо сплати орендної плати, за період - червень 2010р.  –листопад 2010р. не виконав, заборгованість відповідача  становить 8 000, 00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 934,58 грн. вартості комунальних  послуг (центральне постачання холодної води, водовідвід, електропостачання, центральне опалення, вивіз побутових відходів та ін.) та експлуатаційних послуг (послуги по утриманню будинків, споруджень і при будинкових територій по охороні орендованого приміщення та ін.) не входять в орендну плату та сплачуються відповідачем окремо на підставі рахунків (п.4.4 договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторони при підписанні договору №1-10 від 01 червня 2010р. не обумовили строки оплати вартості комунальних  послуг (центральне постачання холодної води, водовідвід, електропостачання, центральне опалення, вивіз побутових відходів та ін.) та експлуатаційних послуг (послуги по утриманню будинків, споруджень і при будинкових територій по охороні орендованого приміщення та ін.), а відповідач  не направляв на адресу відповідача вимоги про сплату даних послуг  та не надав доказів  виставлення відповідачу  рахунків,  відповідно до п. 4.4 договору), суд вважає  позовні вимоги необґрунтованими та такими,  що  задоволенню не підлягають.

Оскільки відповідач суму заборгованості в розмірі 8000 грн. не сплатив є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків  та 3% річних  підлягають задоволенню в розмірі  336, 00 грн. та 87, 45 грн.  В іншій частині позовні вимоги  задоволенню не підлягають оскільки інфляційні та 3% річних нараховані на суму основного боргу в розмірі  8 934,58 грн.

Відповідно до п. 8.1 Договору, у випадку прострочення по сплату орендних платежів на користь позивача  відповідач сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діє на день виникнення заборгованості, від суми боргу за кожен день прострочення.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 252,70 грн.  підлягають задоволенню частково в сумі 225,92 грн., оскільки  позивачем неправомірно нарахована пеня на суму 934,58 грн. (вартість комунальних  послуг (центральне постачання холодної води, водовідвід, електропостачання, центральне опалення, вивіз побутових відходів та ін.) та експлуатаційних послуг (послуги по утриманню будинків, споруджень і при будинкових територій по охороні орендованого приміщення та ін.).

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 4300 грн. неустойки  на підставі п. 8.3 договору оренди.

Розглянувши дані вимоги суд приходить до висновку про їх необгрунтованість з огляду на  наступне:

Відповідно до п. 8.3 договору за дострокове розірвання цього договору за ініціативою однієї із сторін з порушенням норм встановлених у п. 3.2 договору, винна сторона сплачує на користь потерпілої сторони неустойку у розмірі встановленої сторонами орендної плати за один місяць оренди. В п. 3.2 договору сторони обумовили, що  кожна із сторін має право відмовитися від даного договору, попередивши іншу сторону не менше ніж за 60 днів до встановленої дати розірвання.

При розгляді справи судом встановлено, що  листом від 02.12.2010р. за №91 позивач направив відповідачу вимогу  про звільнення   приміщення до 05 грудня 2010р. у зв’язку із систематичним порушенням вимог договору оренди, а саме п.п. 4.3, 4.4 договору, тобто позивач сам був ініціатором розірвання договору оренди.

Враховуючи вищевикладене, витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на послуги адвоката, суд встановив наступне. Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Згідно п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02. N 04-5/609 "Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України") зазначається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

У п. 12 зазначеного вище роз'яснення зазначається, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи обставини справи, суму позову та часткове задоволення позовних вимог, господарський суд приходить до висновку, що витрати на оплату послуг адвоката є неспіврозмірними сумі позову, тобто явно завищеними, а тому з урахуванням всіх обставин справи на думку господарського суду підлягають до стягнення в сумі 1 000,00 грн.

В судовому засіданні представниками сторін надані докази того, що  Фізична особа –підприємець  Мініахметова Альбіна Ансарівна змінила прізвище на Барвицьку у зв’язку з реєстрацією шлюбу 29.12.2010р.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 626, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги задовольнити частково.

          Стягнути з Фізичної особи –підприємця  ОСОБА_4 (04108, АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ) на користь Дочірнього підприємства «Фільман Гмбх»(04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18, код ЄДРПОУ 30313805)

8 000 грн. 00  коп. заборгованості по орендній платі, 225 грн. 92 коп. пені за прострочку платежу, 87 грн. 45 коп. –3% річних, 336 грн. 00 коп. –інфляційні, 102 грн. 00 коп. державного мита, 146 грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1000  грн. адвокатських послуг

          В іншій частині позову відмовити.

        Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

              Суддя                                                                        Т. Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

16.06.2011р.