Постанова

від 11.04.2008 по справі 32/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11.04.2008р.м.Київ№ 32/29

За позовом    Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

До                   1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дан»

                       2. Приватне підприємство «Юка-2»

Про                 визнання недійсною угоди  та стягнення 1 698,00 грн.

                                                                           Суддя Хрипун О.О.

                                                Секретар судового засідання Ковальчук О.В.                                                

Представники:

Від позивача                    Варченко А.В. –гол.держ.под.інсп.

Від відповідачів      1) не з'явились

                                 2) не з'явились

Обставини  справи:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору № 16 від 30.12.2002, укладеного між відповідачами. на підставі ст. 49 ЦК УРСР,  зобовязання ТОВ «Дан»повернути ПП «Юка-2»кошти, отримані за угодою у сумі 1 698,00 грн. та стягнення з відповідача –2 в доход Державного бюджету України кошти згідно з акта виконаних робіт б/н від 30.01.2003 на суму 1 698,00 грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства за наявності умислу у відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дан», оскільки рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27.02.2003 визнано недійсними установчі документи ТОВ «Дан»з моменту передачі прав власності на підприємство, а саме з 11.10.2002, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з дати видачі 07.11.2002.

Відповідачі заперечень проти позову не надали, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, хоча про час та місце судових засідань повідомлялись належним чином. У зв'язку з нез'явленням представників відповідачів та ненаданням ними витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2005 провадження у справі було зупинено до закінчення розгляду Верховним судом України заяви про перегляд рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003 у справі №2/1390 про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Дан»за винятковими обставинами.

До Господарського суду міста Києва надійшов лист з Оболонського районного суду м. Києва від 22.12.2006 №2-1390/03 та ухвала Верховного суду України від 13.11.2006, яким повідомлено, що у прийнятті скарги про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003 відмовлено. Ухвалою від 21.01.2008 Господарським судом міста Києва провадження по справі №32/29 поновлено.

У відповідності до ч.4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на основі наявних доказів.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          30.12.2002 між ТОВ «Дан»(Виконавець) та ПП «Юка-2»(Замовник) укладений договір  №16, відповідно до якого Виконавець надає Замовнику дилерські послуги з пошуку партнерів для реалізації товару. Види, об'єм робіт, строки їх виконання узгоджуються сторонами у актах виконаних робіт. Акт виконаних робіт, підписаний сторонами, є основним документом для проведення оплати прийнятих робіт (п.3.1 Договору).

Згідно з актом від 30.01.2003, підписаного відповідачами, Виконавцем надані, а Замовником прийняті  та оплачені дилерські послуги всього на суму 1 698,00грн. в т.ч. ПДВ 283,00грн. За вказаною господарською операцією ТОВ «Дан»виписало на адресу ПП «Юка-2»податкову накладну від 30.01.2003 №38 на суму 1 698,00грн. в т.ч. ПДВ 283,00грн.

          Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003 у цивільній справі №2-1390/03 за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до Білогородського Антона Борисовича, Кононова Дмитра Павловича, третя особа Державна адміністрація Оболонського району м.Києва про визнання установчих документів ТОВ «Дан»установчі документи ТОВ «Дан»визнані недійсними з моменту передачі прав власності на підприємство, а саме з 11.10.2002, свідоцтво платника ПДВ видане ТОВ «Дан»визнане недійсним з дати видачі, з 07.11.2002.

Цим же рішенням суду встановлено, що ТОВ «Дан»за адресою вказаною у свідоцтві  про державну реєстрацію юридичної особи та статуту товариства підприємство не знаходиться, звіти до податкового органу не подає. Засновники ТОВ «Дан»Білогородський А.Б. та Кононов Д.П. у жовтні 2002 року нотаріально оформили вихід із складу засновників товариства, установчі документи товариства, печатка та свідоцтво платника податку на додану вартість підприємства були передані невстановленій особі, яка в подальшому незаконно використовувала їх для здійснення фінансово-господарської діяльності

На момент розгляду справи зазначене рішення Оболонського районного суду м. Києва є чинним.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику про визнання угод недійсними»від 28.04.1978 № 3 (з наступними змінами та доповненнями) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР (який діяв на момент виникнення та припинення правовідносин між відповідачами) недійсною є угода, укладена з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход  держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною, відповідно до вказаної норми, є укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»№ 3 від 28.04.1978 (з наступними змінами) роз'яснив, що до угод, укладених з метою, свідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

Згідно з постановою Пленуму Вищого Господарського суду України «Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки»від 25.07.2002 №1056 доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Згідно з п. 19 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»№ 02-5/111 від 12.03.1999 у разі визнання у встановленому  порядку  недійсними установчих  документів  суб'єкта підприємницької діяльності або скасування  його  державної  реєстрації у  зв'язку із здійсненням відповідної  реєстрації  на  підставі  загубленого  документу,  що посвідчує особу, або на підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької  діяльності  та  за  наявності інших обставин, які свідчать про укладення  оспорюваних  угод  з  метою, суперечною інтересам держави і суспільства, укладені таким  суб'єктом підприємницької  діяльності  угоди  мають  визнаватися  недійсними.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003 у справі про визнання недійсними установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Дан»встановлено, що з 11.10.2002 року підприємницька діяльність відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Дан» здійснювалась протиправно. Зазначені обставини в силу ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягають.

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в України»від 04.12.1990 № 509-XII  зі змінами і доповненнями здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 10 вказаного Закону на державні податкові інспекції в районах,  містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції покладені функції щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та забезпечення  обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків платежів, а також контролю щодо своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності  визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 1.12 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000  №2181-III зі змінами і доповненнями контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону. Стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту є органи державної податкової служби.

У відповідності до п. «а», п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; або якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва актом перевірки від 16.07.2004 №997/32-25-31810799 за період з листопада 2002 року по лютий 2003 року встановлено заниження ТОВ «Дан»податку на додану вартість на суму  955 355,08грн. Податковим повідомленням –рішенням ДПІ у Оболонському районі м. Києва №0000012380/0 від 19.07.2004  ТОВ «Дан»донарахований податок на додану вартість у розмірі 955 335,08грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 477 667,54грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що сукупність вищевказаних фактів є достатньою підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дан», в тому числі при укладенні спірного договору, на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи викладене, вимоги позивача про визнання спірного договору недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 28.04.1978 № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»роз'яснив, що у тих випадках, коли сторона діяла умисно в угоді, що укладалася з метою, свідомо суперечною інтересам держави і суспільства, суд все виконане такою стороною і належне з неї другій стороні і відшкодування одержаного звертає в доход держави. При неможливості передати майно в доход держави в натурі - суд постановляє рішення про стягнення його вартості. Зазначені наслідки визнання угоди недійсною застосовуються, якщо вона була виконана хоч би однією із сторін у будь-якій її частині.

Виходячи з наведеного, ТОВ «Дан»зобов'язане повернути ПП «Юка-2»кошти, отримані за Договором №16 від 30.12.2002 №16,, а з відповідача –2 до бюджету підлягає стягненню вартість отриманих за спірним договором робіт (послуг).

Згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах,  в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.  71, 94, 160-163, 167,  254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -                        

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір від 30.12.2002 №16, укладений  між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дан»та Приватним підприємством «Юка-2», на підставі ст. 49 ЦК УРСР.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дан»( 04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29-А, к. 229, рахунок №2600630892 в ЗАТ КБ «Донкредитінвест», МФО 335162, код ЄДРПОУ 31810799) повернути Приватному підприємству «Юка-2»(03057, м. Київ, вул. Смоленська,6, кв.101, рахунок №2600300546001 в другій КФ АБ «Укргазбанк»в м. Києві, МФО 300476, код ЄДРПОУ 31284079) грошові кошти у сумі 1 698 (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Юка-2» (03057, м. Київ, вул. Смоленська,6, кв.101, рахунок №2600300546001 в другій КФ АБ «Укргазбанк»в м. Києві, МФО 300476, код ЄДРПОУ 31284079) в доход Державного бюджету України вартість послуг,  отриманих за договором, який визнаний судом недійсним, у сумі 1 698 (одна тисяча шість сот дев'яносто вісім) грн. 00 коп.

Відповідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

На постанову в 10-денний строк з дня складення постанови у повному обсязі може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.

СуддяО.О.Хрипун

                                                                    Дата  підписання постанови: 30.05.2008