Рішення

від 16.06.2011 по справі 23/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/27 16.06.11

За позовом Закрит ого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний пр омислово-інвестиційний банк »

до Відділу Державної викон авчої служби Шевченківськог о районного управління юстиц ії у місті Києві

про стягнення 94 190,02 грн., -

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідан ня Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (д овіреність №09-32/525 від 11.09.2009р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 07.06.2011).

В судовому засіданн і 16 червня 2011 року було оголоше но вступну та резолютивну ча стину рішення.

Обставини справи:

Закрите акціонерне това риство «Акціонерний комерці йний промислово-інвестиційн ий банк»(надалі - позивач) зв ернулося до суду з позовною з аявою про стягнення з Відділ у Державної виконавчої служб и Шевченківського районного управління юстиції у місті К иєві (надалі - відповідач) збит ки в сумі 94 190,02 грн. Позовні вимо ги обґрунтовані тим, що відпо відач порушив порядок здійсн ення виконавчого провадженн я з виконання наказу Арбітра жного суду м. Києва від 20.02.2001 № 14/152 , чим завдав позивачу збитків .

Відповідач відзиву на по зов не надав, в судових засіда ннях проти позову заперечува в.

Ухвалою Господарського су ду м. Києва від 12.12.2001 (суддя Демид ова А.М.) прийнята до розгляду позовна заява та порушено пр овадження у справі, розгляд с прави призначений на 03.01.2002. Ухва лою від 03.01.2002 зупинено провадже ння у справі до закінчення ро згляду справи №23/509-б про банкру тство ВАТ «Київський мотоцик летний завод».

Розпорядженням Голови Гос подарського суду м. Києва від 30.03.2009 справу передано на розгля д судді Морозову С.М.

Ухвалою від 30.05.2011 поновлено п ровадження у справі, розгляд справи призначений на 07.06.2011. В с удове засідання 07.06.2011 позивач н е з' явився, розгляд справи в ідкладено до 16.06.2011. Розгляд спра ви відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за н аявними у справі матеріалами .

Дослідивши матеріали сп рави, заслухавши пояснення п редставників сторін, господа рський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13 травня 1999 року Арбітражн им судом м. Києва було винесен е рішення по справі №14/152 за поз овом Промінвестбанку Україн и до ВАТ «Київський мотоцикл етний завод», яким позов задо волено, стягнуто з ВАТ «Київс ький мотоциклетний завод» на користь Промінвестбанку Укр аїни 349 999,63 грн. основного боргу , 75 773,09 грн. пені, 750,00 грн. збитків та 21 663,64 грн. державного мита за ра хунок майна, заставленого за договором іпотеки від 31.12.1997р.

20.02.2001р. на виконання вказаног о рішення Арбітражним судом м. Києва було видано наказ № 14/15 2 про стягнення з ВАТ «Київськ ий мотоциклетний завод»на ко ристь Промінвестбанку Украї ни вказаних сум коштів.

01.03.2001р. державним виконавцем відділу Державної виконавчо ї служби Шевченківського рай онного управління юстиції у м. Києві Іванець Г.О. відкрите виконавче провадження по при мусовому виконанню наказу №1 4/152 від 20.02.2001 Арбітражного суду м . Києва про стягнення з ВАТ «Ки ївський мотоциклетний завод » на користь Промінвестбанку України 349 999,63 грн. основного бо ргу, 75 773,09 грн. пені, 750,00 грн. збиткі в та 21 663,64 грн. державного мита з а рахунок майна, заставленог о за договором іпотеки від 31.12.1 997 (постанова про відкриття ви конавчого провадження від 01.03 .2001 міститься в матеріалах спр ави).

04.07.2001 відповідачем було напра влено позивачу лист № 152/10, в яко му повідомлено про те, що в зв' язку з надходженням до відпо відача листа Київського місь кого управління юстиції № 725 в ід 11.06.2001 разом з листом Міністер ства юстиції України від 31.05.2001 з а № 19-6-256 щодо забезпечення приз упинення примусової реаліза ції майна державних підприєм ств, виконати наказ Арбітраж ного суд м. Києва від 20.02.2001 № 14/152 не виявляється за можливе.

Позивач зазначає про те, що невиконання відповідачем йо го обов' язків щодо своєчасн ого виконання рішення суду, п ризвело до завдання позивачу збитків в сумі 94 190,02 грн., у вигля ді неотриманих доходів. Вихо дячи із розрахунку позивача неотримані доходи складають ся з сум неотриманням відсот ків по наданим кредитам банк у.

Розглянувши позовні вимог и та наявні в матеріалах спра ви доказі в їх сукупності, кер уючись законом, господарськи й суд приходить до висновку п ро безпідставність позовних вимог з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 1 Госп одарського процесуального к одексу України (надалі - ГПК України) підприємства, устан ови, організації, інші юридич ні особи (у тому числі іноземн і), громадяни, які здійснюють п ідприємницьку діяльність бе з створення юридичної особи і в установленому порядку на були статусу суб'єкта підпри ємницької діяльності, мають право звертатися до господар ського суду згідно з встанов леною підвідомчістю господа рських справ за захистом сво їх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом з аходів, спрямованих на запоб ігання правопорушенням.

Таким чином, у відповідност і до ст. 1 ГПК України захисту г осподарським судом підлягаю ть порушені або оспорювані п рава і охоронювані законом і нтереси позивача.

Відповідно до рішення Конс титуційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004 за конституційним поданн ям 50 народних депутатів Украї ни щодо офіційного тлумаченн я окремих положень частини п ершої статті 4 Цивільного про цесуального кодексу України (справа про охоронюваний зак оном інтерес) поняття "охорон юваний законом інтерес", що вж ивається в частині першій ст атті 4 Цивільного процесуаль ного кодексу України та інши х законах України, у логічно-с мисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як пра гнення до користування конкр етним матеріальним та/або не матеріальним благом, як зумо влений загальним змістом об' єктивного і прямо не опосере дкований у суб'єктивному пра ві простий легітимний дозвіл , що є самостійним об'єктом суд ового захисту та інших засоб ів правової охорони з метою з адоволення індивідуальних і колективних потреб, які не су перечать Конституції і зако нам України, суспільним інте ресам, справедливості, добро совісності, розумності та ін шим загальноправовим засада м.

Згідно з частиною другою ст атті 150 Конституції України рі шення Конституційного Суду У країни є обов'язковими до вик онання на території України і, відповідно, до застосуванн ями судами загальної юрисдик ції при вирішенні підвідомчи х їм спорів.

У відповідності до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, пост анови господарського суду, щ о набрали законної сили, є обо в'язковими на всій території України і виконуються у поря дку, встановленому Законом У країни "Про виконавче провад ження".

Умови і порядок виконання р ішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідн о до закону підлягають приму совому виконанню у разі неви конання їх у добровільному п орядку визначаються Законом України «Про виконавче пров адження».

Відповідно до ст. 1 цього зак ону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове ви конання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупніс ть дій органів і посадових ос іб, зазначених у цьому Законі , спрямованих на примусове ви конання рішень судів та інши х органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважен ь, визначених цим Законом, інш ими нормативно-правовими акт ами, виданими відповідно до ц ього Закону та інших законів , а також рішеннями, що відпові дно до цього Закону підлягаю ть примусовому виконанню.

Згідно ст. 2 цього закону при мусове виконання рішень в Ук раїні покладається на Держав ну виконавчу службу, яка вход ить до системи органів Мініс терства юстиції України. Від повідно до Закону України "Пр о державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконав ці Департаменту державної ви конавчої служби Міністерств а юстиції України, відділів д ержавної виконавчої служби Г оловного управління юстиції Міністерства юстиції Україн и в Автономній Республіці Кр им, обласних, Київського та Се вастопольського міських упр авлінь юстиції, районних, міс ьких (міст обласного значенн я), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиц ії.

У відповідності до положен ь ст. 5 Закону України «Про вик онавче провадження»державн ий виконавець: здійснює нео бхідні заходи щодо своєчасно го і повного виконання рішен ня, зазначеного в документі н а примусове виконання рішенн я (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; над ає сторонам виконавчого пров адження та їх представникам можливість ознайомитися з ма теріалами виконавчого прова дження; розглядає заяви сто рін та інших учасників викон авчого провадження та їх кло потання; заявляє в установле ному порядку про самовідвід за наявності обставин, перед бачених цим Законом; роз'ясн ює сторонам їх права і обов'яз ки; проводить оцінку (переоц інку) майна в порядку, встанов леному законодавством про оц інку майна, майнових прав та п рофесійну оціночну діяльніс ть.

Таким чином, державний вико навець є посадовою особою, на які покладені повноваження щодо здійснення примусового виконання судових рішень, та він не вступає в будь-які госп одарські правовідносини зі с торонами виконавчого провад ження.

Як свідчать матеріали спра ви, та підтверджується рішен ням Арбітражного суду м. Києв а від 13.05.1999, заборгованість пере д позивачем виникла у зв' яз ку з невиконанням ВАТ «Київс ький мотоциклетний завод»зо бов' язань за кредитним дого вором №43 від 30.12.1997.

Оскільки статтею 124 Констит уції України та ст. 115 ГПК Украї ни встановлена обов' язкові сть судових рішень до викона ння всіма підприємствами, ус тановами та організаціями, в ідповідальність за невикона ння таких рішень несуть борж ники. На органи ж державної в иконавчої служби покладені о бов' язки щодо примусового в иконання судових рішень в ра зі невиконанні їх у добровіл ьному порядку боржниками у п орядку, встановленому Законо м України «Про виконавче про вадження». Тому органи держа вної виконавчої служби можут ь нести відповідальність лиш е за неналежне виконання так их обов' язків у порядку, виз наченому законодавством Укр аїни.

Статтею 121-2 ГПК України встан овлює порядок оскарження дій чи бездіяльності органів Де ржавної виконавчої служби, з а якою скарги на дії чи бездія льність органів Державної ви конавчої служби щодо виконан ня рішень, ухвал, постанов гос подарських судів можуть бути подані стягувачем, боржнико м або прокурором протягом де сяти днів з дня вчинення оска ржуваної дії, або з дня, коли з азначеним особам стало про н еї відомо, або з дня, коли дія м ала бути вчинена. Скарги на ді ї органів Державної виконавч ої служби розглядаються госп одарським судом, про час і міс це якого повідомляються ухва лою стягувач, боржник чи прок урор та орган виконання судо вих рішень. Неявка боржника, с тягувача, прокурора чи предс тавника органу Державної вик онавчої служби в судове засі дання не є перешкодою для роз гляду скарги. За результатам и розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стя гувачеві, боржникові та орга нові виконання судових рішен ь. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексо м порядку.

Таким чином, законодавство м встановлений чіткий порядо к оскарження дій або бездіял ьності органів Державної вик онавчої служби шляхом поданн я відповідної скарги до госп одарського суду, який виніс р ішення, а не в порядку позовно го провадження.

Позивачем не надано доказі в того, що дії чи бездіяльніст ь відповідача щодо виконання наказу Арбітражного суду м. К иєва від 20.02.2001 визнана судом неп равомірною у порядку, встано вленому ст. 121-2 ГПК України чи в порядку адміністративного с удочинства. А тому позивачем не доведено порушення відпо відачем його прав та охороню ваних законом інтересів.

У відповідності до ст. 1166 ЦК У країни майнова шкода, завдан а неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особи стим немайновим правам фізич ної або юридичної особи, а так ож шкода, завдана майну фізич ної або юридичної особи, відш кодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 22 ЦК України збитк ами є: втрати, яких особа зазн ала у зв' язку зі знищенням а бо пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила аб о мусить зробити для відновл ення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реал ьно одержати за звичайних об ставин, якби її право не було п орушене.

Згідно ч.1 ст.225 Господарськог о кодексу України до складу з битків, що підлягають відшко дуванню особою, яка допустил а господарське правопорушен ня, включаються: вартість втр аченого, пошкодженого або зн ищеного майна, визначена від повідно до вимог законодавст ва; додаткові витрати (штрафн і санкції, сплачені іншим суб ' єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені ст ороною, яка зазнала збитків в наслідок порушення зобов' я зання другою стороною; неоде ржаний прибуток (втрачена ви года), на який сторона, яка заз нала збитків, мала право розр аховувати у разі належного в иконання зобов' язання друг ою стороною; матеріальна ком пенсація моральної шкоди у в ипадках, передбачених законо м.

Таким чином, у вигляді упуще ної вигоди відшкодовуються т ільки ті збитки, які б могли бу ти реально отримані при нале жному виконанні зобов' язан ня. Водночас, сума збитків, яку просить стягнути позивач, об ґрунтовується умовним припу щенням про можливість отрима ння ним прибутку в результат і випадкового збігу обставин .

Крім того, згідно з п. 2 постан ови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду суда ми цивільних справ за позова ми про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відш кодування шкоди, суди повинн і мати на увазі, що шкода, запо діяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в по вному обсязі особою, яка її за подіяла, за умови, що між її ді ями та шкодою є безпосередні й причинний зв' язок. Для ква ліфікації збитків у формі уп ущеної вигоди обов' язковою умовою є наявність причинно -наслідкового зв' язку між д іями боржника і виникненням у кредитора збитків. Вимагаю чи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, по зивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав р еальні підстави розраховув ати на одержання певного до ходу; при цьому протиправні д ії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідк ом такої протиправної поведі нки.

Таким чином, наявність теор етичного обґрунтування можл ивості отримання прибутку ще не є підставою для його стягн ення. Стягнення збитків у виг ляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової в ідповідальності. Для застосу вання такої міри відповідаль ності потрібна наявність усі х елементів складу цивільног о правопорушення, а саме: прот иправної поведінки, збитків, причинного зв' язку між про типравною поведінкою боржни ка та збитками і вини. За відсу тності хоча б одного з цих еле ментів цивільна відповідаль ність не настає.

Всупереч ст. 33 ГПК України по зивач не надав доказів наявн ості всіх елементів складу п равопорушення з боку відпові дача, що могло б призвести до з авдання позивачу збитків, не довів наявність причинно-на слідкового зв' язку між прот иправними діями відповідача та завданими збитками, не дов ів розмір таких збитків та, та ким чином, не довів факт поруш ення відповідачем його прав та охоронюваних законом інте ресів.

За таких обставин, позовні в имоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК Ук раїни, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повн істю.

Рішення набирає законної с или в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути о скаржене в порядку та в строк и, встановлені ст.ст. 91, 93 ГПК Укр аїни.

Суддя С.М. Мороз ов

Дата підписання повного т ексту рішення 21.06.2011р.