Рішення

від 06.06.2011 по справі 35/56

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/56

06.06.11

За позовом  Приватного підприємства "Трансконсалт Україна"

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр"

третя особа -1, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово –торгівельна компанія ШАБО»

третя особа -2, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство «Торговий дім Поляков»

про                стягнення 23 742,86 грн.

Суддя   Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача:           ОСОБА_1. –представник за довір.;

від відповідача:            не з’явились;

від третьої особи -1:  не з’явились;

від третьої особи -2:  не з’явились;

         ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Трансконсалт Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр" про стягнення вартості втраченого вантажу у розмірі 23 742,86 грн. та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2011 порушено провадження у справі №35/56, розгляд справи призначено на 06.04.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 27.04.2011р. Цією ж ухвалою на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору  на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово –торгівельна компанія ШАБО», Приватне підприємство «Торговий дім Поляков».

В судовому засіданні 27.04.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 23.05.2011р.

В судовому засіданні 23.05.2011р. представник позивача подала клопотання про продовження строку вирішення спору у справі №35/56 на 15 днів.

Відповідач в судове засідання 23.05.2011р. не з’явився,  своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив.

В судовому засіданні 23.05.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 06.06.2011р.

В судовому засіданні 06.06.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 06.06.2011р. не з’явився,  своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив.

В судовому засіданні 06.06.2011 з виходом в нарадчу кімнату, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).   

Про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, але в судове засідання 23.05.2011р. та 06.06.2011р., ані відповідач, ані його представники не з’явились.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  Господарський суд міста Києва, -  

          ВСТАНОВИВ:

          16 червня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово –торгівельна компанія ШАБО»(надалі третя особа -1) та Приватним підприємством «Трансконслат Україна»(експедитор, надалі позивач) було укладено Договір транспортного експедирування №15/06/09 (надалі Договір).

          Відповідно до п. 2.1. Договору клієнт (третя особа -1) доручає, а експедитор (позивач) бере на себе зобов’язання за плату і за рахунок клієнта надати клієнту транспортно –експедиційне обслуговування, а також інші послуги, пов’язані з перевезенням вантажів автомобільним транспортом по території України відповідно до узгоджених сторонами заявок.

          Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилався на наступне.

          На підставі заявки вантажовідправника про перевезення вантажу від 04.02.2010р. та згідно підпункту 3.1.1 п. 3.1 Договору  між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр»(надалі відповідач) було укладено разовий Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі Договір –заявка).

          Згідно Договору –заявки відповідач взяв на себе зобов’язання здійснити перевезення товару, кількість та найменування якого визначено в товарно –транспортній накладній на переміщення алкогольних напоїв від 04.02.2010 (серія 01 АААЦ №115751), в строк з 04.02.2010 по 05.02.2010 автомобілем Рено НОМЕР_1 (причіп НОМЕР_2), водій ОСОБА_2., за маршрутом вул. Дзерджинського, буд. 10 с. Шабо, Білгород –Дністровський район, Одеська область, вул.. Електротехнічна, буд. 47а.

          04.02.2010р. третя особа -1 відвантажила продукцію на загальну суму 174 554,28 грн. відповідно до заявки про перевезення вантажу та товарно –транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв  (серія 01 АААЦ №115751), в строк з 04.02.2010 по 05.02.2010 автомобілем Рено НОМЕР_1 (причіп НОМЕР_2), яку прийняв водій ОСОБА_2. –працівник перевізника.

          06.02.2010р. під час вивантаження продукції в пункті призначення була виявлена недостача на суму 23 029,92 грн., про що Приватним підприємством «Торговий дім Поляков»(вантажоодержувач, надалі третя особа -2) за участю водія перевізника ОСОБА_2 був складений акт про приймання продукції за кількістю та якістю.

          Позивач відшкодував на користь третьої особи -1 шкоду, яка була завдана відповідачем за свій рахунок в розмірі 23 742,86 грн.

          Згідно п. 16.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, право на пред’явлення претензій вантажовідправником або вантажоодержувачем може бути передане юридичний або фізичні особі за  довіреністю.

          30.06.2020р. третя особа -1 надалі довіреність, за якою передала позивачу право на пред’явлення претензій до перевізника Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр», у зв’язку із втратою вантажу на суму в розмірі 23 742,86 грн..

          21.07.2010р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив перерахувати відповідну суму вартості втраченого вантажу і компенсації провізної плати.

09.08.2010р. позивач направив відповідачу вищевказану претензію повторно.

Проте, відповідач не відреагував на вищевказані претензії.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останнього (відзив на позов від 05.04.2001р.).

Третя особа –1 надала суду письмові пояснення по суті спору, в яких зазначила про те, що позивачем було відшкодовано третій особі -1 вартість втраченого вантажу та провізної плати, у зв’язку з чим претензій до позивача третя особа -1 немає.

Третя особа -2, в своїх письмових поясненнях підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити останні.  

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню,  з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.  

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організовувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезення вантажу (п. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та третьою особою -1 було укладено Договір транспортного експедирування №15/06/09 від 15.06.2009р., відповідно до якого позивач взяв на себе зобов’язання представляти інтереси клієнта у відносинах із залученими експедитором  третіми особами, а також іншими особами, залученими до процесу виконання транспортно –експедиційного обслуговування клієнта відповідно до цього договору.

На виконання умов вищевказаного Договору 04.02.2010р. позивачем було оформлено з відповідачем Договір –заявку на надання транспортно –експедиторських послуг.   

З наявної в матеріалах справи копії вищевказаного Договору –заявки вбачається, що сторонами серед іншого було визначено «характер вантажу –вино», «водій ОСОБА_3 –ОСОБА_2».

04.02.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено Заявку на перевезення вантажу, в якій зокрема було зазначена прізвище водія відповідача ОСОБА_3., який згідно даної заявки повинен бути присутнім при вивантаженні вантажу (вино продукції).

Відповідно до п. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).   

В матеріалах справи, наявні товарно –транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв від 04.02.2010р. №196250 та №115751, в яких було визначено відомості про вантаж.

Дослідивши наявні товарно –транспортні накладні, суд дійшов висновку, про невідповідність останніх вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 11.1., 11.5., 11.6., 11.7 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»затверджених наказом Міністерства транспорту  України від 14.10.1997р. №363 (надалі Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.  

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

На товарно –транспортних накладних, копії яких знаходиться в матеріалах справи наявні підписи та печатки лише третіх осіб -1, 2, в графі «прийняв водій –експедитор»стоїть підпис невідомої особи, без печатки, без вказівки прізвища та посади, також в графі  «здав водій –експедитор»взагалі відсутній підпис.

Отже, з вищенаведених товарно –транспортних накладних не можливо дійти висновку, ким саме було прийнято відповідний товар, у визначеному асортименті та кількості, також зазначені документи не підтверджують того, що саме визначена кількість товару була передана позивачем відповідачу для перевезення та подальшого отримання третьою особою -2.

Відповідно до п. 6.2.1 Договору транспортного експедирування, експедитор несе відповідальність за схоронність (утрату, недостачу, пошкодження та інше) вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу. Збиток, заподіяний при перевезенні товару, відшкодовується експедитором в наступному розмірі: у випадку втрати чи недостачі товару – в розмірі вартості втраченого вантажу чи у розмірі вантажу якого не вистачає; у випадку пошкодження вантажу –в розмірі суми, на яку понизилася його вартість, а при неможливості відновлення пошкодженого вантажу –в розмірі його вартості.

Відповідно до п. 6.2.2. Договору транспортного експедирування, експедитор несе відповідальність за дії осіб, залучених ним до виконання даного договору, як за свої власні, у розмірі і на умовах, передбачених чинним законодавством для перевізника вантажу.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивач відповідно до умов укладеного з третьою особою -1 Договору, несе повну відповідальність за дії відповідача, як за свої власні, у розмірі і на умовах, передбачених чинним законодавством для перевізника вантажу, тобто в даному випадку несе відповідальність перед третьою особою –1, за нестачу вантажу і як особа, що організовує виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезення вантажу так і особа, яка безпосередньо здійснює передбачені дії по перевезенню відповідного вантажу.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позивач не має права вимоги на стягнення з відповідача суми втраченого вантажу в розмірі 23 742,86 грн.

Надана позивачем Довіреність  від 13.06.2010р., якою третя особа -1 передала позивачу право на пред’явлення претензій до перевізника не може бути прийнята судом в якості належного доказу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 16.5. Правил, передача права на пред'явлення претензії засвідчується написом на товарно-транспортній накладній про його переуступку такого змісту: "Право на пред'явлення претензії передане

---

---

". Напис про переуступку                                                                      (довірена особа)

права на пред'явлення претензії має бути засвідчений підписами керівника, головного (старшого) бухгалтера і печаткою підприємства, яке робить цей напис.

Слід вказати, що надані позивачем товарно –транспортні накладні не містять посвідчу вального напису про передачу права на пред’явлення претензії.

Щодо Акту про приймання продукції за кількістю та якістю від 06.02.2010р., слід вказати наступне.

Відповідно до пп. 15.1., 15.2., 15.3., 15.4., 15.5. Правил,  у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.

Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;

в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;

г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.

При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони.

Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).

Слід вказати, що в Акті про приймання продукції за кількістю та якістю від 06.02.2010р., належним чином не відображено відомості щодо невідповідності між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортних накладних, відомості щодо порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері, інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

У зазначеному Акті міститься напис про те, що машина була вскрита на шляху слідування в районі м. Жашків і заява була подана в райвідділ м. Жашків.

          Проте, хто зробив цей напис у наведеному Акті визначити неможливо. Також слід вказати, що в транспортно –товарній накладній не було зазначено інформацію про складання Акту про недостачу товару,  як того вимагає п. 15.6. Правил.

          Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не були надані суду докази на підтвердження викладеного в позові.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача  про стягнення з відповідача  23 742,86 грн. шкоди завданої внаслідок втрати вантажу, є  необґрунтованими, документально непідтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.  

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на позивача.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 35, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -  

В И Р І Ш И В:

1.  В позові відмовити повністю.  

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку  на апеляційне оскарження рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не подано.

          

Суддя                                                                                                            М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 22.06.2011р.