Рішення

від 08.06.2011 по справі 35/171

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/171

08.06.11

За позовом           Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління "МЖК-1"

про                     стягнення 444 577,13 грн.  

                                                                                Суддя  М.Є. Літвінова

Представники сторін:

від позивача:           ОСОБА_2 –представник за довіреністю;

від відповідача:           не з’явились.

У судовому засіданні 08.06.2011, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління "МЖК-1" про стягнення з відповідача на користь позивача 444 577,13 грн., та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2011 порушено провадження у справі №35/171, розгляд справи призначено на 23.05.2011.

12.05.2011 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/171 від 14.04.2011.

Представники відповідача у судове засідання 23.05.2011 не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №35/171 від 14.04.2011 не виконали, витребувані судом документи не надали, заяв клопотань суду не подали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 08.06.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 08.06.2011 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 08.06.2011 своїх представників не направив, про поважність причин їх нез’явлення суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/171  від 14.04.2010 не виконав, витребуваних документів суду не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі відповідно до вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України направлялась за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві, та адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до наявної в матеріалах справи довідки від 10.05.2011, та була отримана відповідачем, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення 314239760. Однак у судові засідання 23.05.2011 та 08.06.2011 представники відповідача не з’явились, відзив на позов та витребувані судом документи не надали.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

19.12.2007 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління "МЖК-1" було укладено Договір суборенди нежитлового приміщення (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач передав відповідачу у строкове платне користування нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 155,10 кв.м.

Вказаний об'єкт оренди належить на праві приватної власності громадянину Російської Федерації ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 11.05.2006, виданого на підставі наказу від 11 травня 2006 року № 775-В Головного управління комунальної власності м. Києва.

Об'єкт оренди знаходиться у володіння та користуванні позивача відповідно до договору оренди нежилого приміщення від 17.05.2007, укладеного між позивачем та ОСОБА_3

Право на передачу Об'єкта в суборенду передбачене розділом 8 договору оренди нежитлового приміщення від 17.05.2007 та письмовим дозволом орендодавця на суборенду від 19.12.2007.

Як свідчать матеріали справи об'єкт оренди був переданий позивачем відповідачу за Актом прийому-передачі від 21.12.2007.

Відповідно до п. 3.1 Договору суборенди орендна плата встановлена у розмірі 125 грн. за 1 кв.м. на перші два роки без права збільшення. Після двох років орендна плата збільшується на 10% кожного року.

Згідно з п. 3.2. Договору орендна плата сплачується суборендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акту приймання-передачі при поверненні об’єкта Орендарю.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що орендна плата сплачується Суборендарем щомісячно не пізніше п’ятого числа поточного місяця.

Строк дії договору було встановлено сторонами з 19.12.2007 по 17.12.2009 (п.п. 9.1., 9.2. Договору).

Як передбачено статтею 764 Цивільного Кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається  поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи, що матеріли справи не містять доказів заперечень позивача проти продовження строку дії договору суборенди, вказаний договір був поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, тобто до 17 грудня 2011.

Як зазначає позивач, орендоване приміщення відповідач звільнив 31.08.2010.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов Договору суборенди відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості за період з січня 2009 по серпень 2010 у розмірі 403 260,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як свідчать умови укладеного між сторонами договору, за свою правовою природою вказаний договір є договором найму.   

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи та надані представником позивача прояснення, станом на дату звернення з позовом до суду та дату вирішення спору у судовому засіданні відповідач не сплатив у повному обсязі орендну плату за період з січня 2009 по серпень 2010, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 403 260,00 грн.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів суборендар сплачує на користь орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладених норми закону та умов договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 743,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 20 026,95 грн., та 3% річних у розмірі 10 546,82 грн. відповідно до наданих розрахунків, які відповідають вимогам закону і правильність яких перевірена судом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів сплати орендної плати у встановлені договором строки і розмірах та не навів підстав для звільнення від обов’язку її сплачувати.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 444577,13 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу  України  покладаються на  відповідача.   

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління "МЖК-1" (01133, м. Київ, бульвар Ліхачова, буд. 1/27, ідентифікаційний код 33786281) на користь Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (03151, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 403 260,00 грн. (чотириста три тисячі двісті шістдесят гривень 00 коп.) - заборгованості за Договором суборенди нежитлового приміщення від 19.12.2007,  20 026,95 грн. (двадцять тисяч двадцять шість гривень 95 коп.) -  інфляційних нарахувань, 10 546,82 грн. (десять тисяч п’ятсот сорок шість гривень 82 коп.) - 3% річних, 6 743,36 грн. (шість тисяч сімсот сорок три гривні 36 коп.) –пені, 4 445,77 грн. (чотири тисячі чотириста сорок п’ять гривень 77 коп.) –державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.  Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                               М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 20.06.2011