Рішення

від 28.05.2008 по справі 15-22-25/388-06-9750

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15-22-25/388-06-9750

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "28" травня 2008 р.Справа  № 15-22-25/388-06-9750

Колегія суддів господарського суду Одеської області у складі:

головуючого судді       Петрова В.С.

суддів                            Аленіна О.Ю.

                                     Демешина О.А.

При секретарі              Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –    Кушнірук О.С.

від відповідача -   Пушко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за зустрічним позовом Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пі енд Ті Едвайзерс Україна” про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг та стягнення 210 000 грн., -     

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Пі енд Ті Едвайзерс Україна” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” заборгованості в розмірі 1 663 667,92 грн. за надані послуги згідно договору № 76-0 про надання юридичних послуг від 26.02.2006 р., посилаючись на те, що відповідачем в обумовлений договором термін не були оплачені виставлені позивачем рахунки.      

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.09.2006 р. було порушено провадження у справі № 25/388-06-9750.

В ході розгляду справи Державне підприємство “Іллічівський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пі енд Ті Едвайзерс Україна” про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 76-0 від 26.02.2006 р., посилаючись на наступне.

26 лютого 2006 року між Державним підприємством “Іллічівський морський торговельний порт” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Пі енд Ті Едвайзерс Україна” був укладений договір № 76-0 про надання послуг. Згідно укладеного додатку до вказаного договору сторони встановили розмір юридичних послуг. Відповідно до п. 2.2 договору юридичні послуги передбачено надавати шляхом усних та письмових консультацій, надання юридичних висновків з питань господарської діяльності порту, юридичної експертизи та попереднього візування комерційної та іншої документації, представництва інтересів порту в судових, правоохоронних органах та ін.

Однак, на думку порту, при укладенні вказаного договору, були порушені вимоги чинного законодавства, у зв'язку з чим є підстави для визнання вказаного договору недійсним.

Так, позивач вказує, що укладений між сторонами договір № 76-0 про надання юридичних послуг (з усіма додатками та замовленнями) підпадає під дію Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, оскільки порт є державним підприємством, та кошти порту віднесені до державних коштів, а порт є розпорядником цих державних коштів. Тобто, укладання вказаного договору (в тому числі додатків до договору та замовлень) можливе було тільки після виконання портом спеціальних процедур закупівлі, які передбачені вказаним Законом про закупівлю.

Таким чином, оскільки укладення спірного договору було здійснено без проведення спеціальних процедур, передбачених Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, то згідно ст. 207 Господарського кодексу України вказаний договір підлягає визнанню недійсним.      

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2006 р. у справі № 25/388-06-9750 зустрічний позов ДП “Іллічівський морський торговельний порт” прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В засіданні суду від 23.10.2006 р. представник ДП “Іллічівський морський торговельний порт” звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог по зустрічному позову, згідно якої порт просить визнати недійсним договір № 76-0 від 26.02.2006 р. про надання юридичних послуг та стягнути з ТОВ „Пі енд Ті Едвайзерс Україна” на користь порту 150 000 грн. збитків та 60000 грн., які одержані  товариством без достатньої правової підстави.    

На підставі розпорядження заступника голови господарського суду Одеської області від 16.11.2006 р. № 259-р згідно ухвали господарського суду Одеської області від 20.11.2006 р. справу № 25/388-06-9750 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя –Торчинська Л.О., судді - Малярчук І.А. і Гуляк Г.І. та справі присвоєно № 22-25/388-06-9750.  

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.02.2007 р. провадження у справі № 22-25/388-06-9750 зупинено на підставі п. 2 ст. 79 ГПК України для надіслання матеріалів вказаної справи до Іллічівської транспортної прокуратури.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.07.2007 р. справу № 22-25/388-06-9750 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Петрова В.С. та суддів: Малярчук І.А. та Гуляк Г.І., присвоєно справі № 15-22-25/388-06-9750, провадження у справі поновлено та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 27.07.2007 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.2007 р. справу № 15-22-25/388-06-9750 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Петрова В.С. та суддів: Малярчук І.А. та Рога Н.В. та провадження у справі зупинено до розгляду Одеським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” на ухвалу господарського суду Одеської області від 16.07.2007 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.01.2008 р. провадження у справі № 15-22-25/388-06-9750 поновлено та призначено розгляд справи в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.01.2008 р. справу № 15-22-25/388-06-9750 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Петрова В.С. та суддів: Малярчук І.А. і Демешина О.А.  та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.02.2008 р. справу № 15-22-25/388-06-9750 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Петрова В.С. та суддів: Аленіна О.Ю. і Демешина О.А.  та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.04.2008 р. у справі № 15-22-25/388-06-9750 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Пі енд Ті Едвайзерс Україна” про стягнення з Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” заборгованості за договором № 76-0 від 26.02.2006 р. з урахуванням уточнених вимог залишено без розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Пі енд Ті Едвайзерс Україна” проти задоволення зустрічного позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на зустрічну позовну заяву (а.с. 20-22 т. 2), у відзиві на уточнення позовних вимог по зустрічному позову (а.с. 207-211 т.3) та у письмових поясненнях по справі, посилаючись на те, що дія Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” не поширюється на державні комерційні підприємства, яким є порт.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

26 лютого 2006 року між Державним підприємством “Іллічівський морський торговельний порт” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Пі енд Ті Едвайзерс Україна” був укладений договір № 76-0 про надання юридичних послуг (а.с. 73-77 т. 1), згідно якого порт доручив, а ТОВ „Пі енд Ті Едвайзерс Україна” зобов'язався надавати порту юридичні та інші послуги, які порт зобов'язався оплачувати у відповідності з умовами договору. Вартість вказаних послуг визначена сторонами в укладеному 26.02.2006 р. додатку № 1 до вказаного договору (а.с. 78 т. 1).

Відповідно до п. 2.2 договору юридичні послуги надаються шляхом усних та письмових консультацій, надання юридичних висновків з питань господарської діяльності порту, юридичної експертизи та попереднього візування комерційної та іншої документації порту, представництва інтересів порту в судових, правоохоронних органах та ін.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи замовленнях до договору, актів про надання юридичних послуг, рахунків, умови договору № 76-0 виконувались сторонами.

Між тим суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що вказаний договір мав укладатися з дотриманням спеціальних процедур, передбачених Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, яким встановлено правові та економічні засади здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів, цей Закон застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 30 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень

Згідно статті 1 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” кошти державних підприємств віднесені до державних коштів, а державні підприємства є розпорядниками державних коштів. Закупівлю товарів, робіт і послуг державні підприємства зобов'язані здійснювати у відповідності до вимог Закону про закупівлю. Також відповідно до ст. 1 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” послуги - будь-яка закупівля, крім товарів та робіт, включаючи підготовку спеціалістів, забезпечення транспортом і зв'язком, освоєння технологій, наукові дослідження, медичне та побутове обслуговування, а також консультаційні послуги, до яких належать послуги, пов'язані з консультуванням, експертизою, оцінкою, підготовкою висновків та рекомендацій.

Згідно ч. 4 ст. 2 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” заборонено укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, передбачених цим Законом.

Так, укладений між сторонами договір №76-0 про надання юридичних послуг (з усіма додатками та замовленнями) підпадає під дію вказаного Закону. Адже, виходячи з вимог зазначеного Закону про закупівлю, цивільна дієздатність порту та його органу управління (начальника порту) на укладання договорів закупівлі юридичних послуг на суму більше 30 тисяч гривень (з врахуванням додатків до договору та замовлень) законодавчо була обмежена шляхом накладення заборони на укладання договорів до/без проведення спеціальних процедур, передбачених Законом про закупівлю, оскільки порт за своїм статусом є державним підприємством, а кошти порту віднесені до державних коштів і порт є розпорядником державних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 73 Господарського кодексу України державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. За своїм правовим статусом, виходячи з норм законодавства та статут, порт є державним унітарним підприємством, яке діє як державне комерційне підприємство (ч. 8 ст. 73 ГКУ).

Згідно ч. 2 ст.74 Господарського кодексу України майно державного  комерційного   підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.  Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами (ч. 1 ст. 136 ГКУ).

Відповідно до ст. 139 Господарського кодексу України до майна належать основні фонди, оборотні засоби, кошти і товари. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові (ч. 6 ст. 73 ГКУ).

Особливості господарської діяльності державних комерційних підприємств визначаються законом (ч. 13 ст. 75 ГКУ).

Пунктом 7.1.4 статуту ДП “Іллічівський морський торговельний порт” передбачено, що порт у відповідності із законодавством може укладати різного роду угоди, договори. Пунктом 8.2 статуту порту встановлено, що власник здійснює свої права з управління портом через начальника порту, з яким укладається контракт, а згідно п. 8.11.7 статуту порту начальник порту розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, наведені норми чинного законодавства спростовують доводи товариства про те, що на момент укладення оспорюваного договору порт як державне підприємство не було розпорядником державних коштів, у зв'язку з чим висновки товариства є помилковими.

Також необґрунтованими є посилання товариства на те, оскільки на момент укладення оспорюваного договору не була чинна редакція Закону „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” від 15.12.2005 року, тому його норми не підлягають застосуванню при розгляді спору.

Так, з 22.07.2005 року (день опублікування редакції від 01.06.2005 року), тобто до моменту укладення оспорюваного договору, Закон України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” був чинний та розповсюджував свою дію на державні підприємства. Підтвердженням цього факту є п. 5 ст. 2 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” в редакції 16.06.2005 року, згідно якого  процедури закупівлі, встановлені цим Законом, застосовуються до закупівлі товарів, робіт і послуг державними (казенними) підприємствами та господарськими товариствами, в яких державна частка акцій перевищує 50 відсотків, з урахуванням особливостей та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Тобто, в даному випадку законодавець розповсюдив дію Закону на державні підприємства, делегувавши Кабінету Міністрів України право визначати особливості та порядок застосування передбачених Законом процедур закупівель до державних підприємств.

На момент укладення оспорюваного договору вже була чинною постанова Кабінету Міністрів України від 27.01.2006 року № 73 „Про особливості закупівлі товарів, робіт і послуг державними (казенними) підприємствами та господарськими товариствами, в статутному фонді яких державна частка перевищує 50 відсотків”, яка була прийнята на підставі п. 5 ст. 2 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, в п. 1 якої встановлена імперативна норма стосовно того, що закупівля товарів, робіт і послуг державними (казенними) підприємствами за рахунок коштів, одержаних від господарської діяльності, здійснюється відповідно до Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” з урахуванням цих особливостей.

Серед інших особливостей, встановлених вказаною постановою Кабінету Міністрів України № 73, в п.п. 3 п. 1 також передбачено, що процедура закупівлі в одного учасника застосовується замовниками за погодженням з органом, що здійснює управління державним майном або державною часткою замовника, у разі, коли очікувана вартість товарів і послуг становить менш як 200 тис. та робіт менш як 700 тис. гривень. Якщо очікувана вартість закупівлі дорівнює або перевищує зазначені суми, процедура закупівлі в одного учасника застосовується замовниками в установленому Законом порядку.

Таким чином, доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що постанова Кабінету Міністрів України № 73 від 27.01.2006 року не встановлює порядку закупівлі для державних підприємств є безпідставними, оскільки наведені вище норми підтверджують, що такий порядок був встановлений, але не був дотриманий при укладенні оспорюваного договору.

Враховуючи норму ст. 136 Господарського кодексу України, яка містить посилання на можливість обмеження законами правомочності державного підприємства при здійсненні ним права господарського відання щодо закріпленого за ним державного майна (в т.ч. числі коштів), обґрунтованим є висновок позивача в зустрічному позові про те, що на момент укладення оспорюваного договору правомочність позивача стосовно закупівель послуг (які є предметом вказаного договору) за рахунок коштів, одержаних від господарської діяльності, була обмежена відповідним Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” і прийнятою на підставі нього закону Постановою Кабінету Міністрів України № 73 від 27.01.2006 року, оскільки вказані документи встановлюють для державних підприємств відповідну процедуру закупівлі послуг. Проте, жодна з процедур закупівель, встановлених вищевказаними нормативними актами, не була виконана портом.

Так, порт в порушення вимог законодавства і наявних обмежень здійснив закупівлю послуг у одного учасника, не маючи відповідного узгодження органу, що здійснює управління держмайном (Міністерство транспорту та зв'язку України) і не додержуючись порядку, встановленого спеціальним Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

Вищезазначене підтверджує той факт, що при укладенні оспорюваного договору, сторонами були порушені вимоги чинного законодавства, в зв'язку з чим є підстави для визнання цього договору недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Таким чином, виходячи з вимог спеціального Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” і прийнятою на підставі нього Постановою Кабінету Міністрів України № 73 від 27.01.2006 року, цивільна дієздатність порту та його органу управління (начальника порту) на укладання договорів закупівлі юридичних послуг законодавчо була обмежена шляхом встановлення необхідності проведення спеціальних процедур, передбачених Законом.

Відповідно до ч. 3 ст.215 Цивільного Кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Повністю безпідставними та необґрунтованими є доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що питання застосування процедур закупівлі до державних підприємств має вирішуватись в контексті норми ст. 75 Господарського кодексу України (тобто для закупівель виключно матеріально-технічних ресурсів). Адже ст. 75 Господарського кодексу України не скасовує дію Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” і прийняту на підставі нього Постанову Кабінету Міністрів України № 73 від 27.01.2006 року, а лише додатково визначає необхідність та обов'язковість застосування вказаного Закону до закупівель державними підприємствами матеріально-технічних ресурсів.

Також Закон України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” є спеціальним законодавчим актом, а ст. 75 Господарського кодексу України є загальною нормою, тому виходячи з принципів права навіть при наявності конкуренції норм при регулюванні правовідносин мають пріоритет і повинні застосовуватись норми спеціального законодавства.

Вищевикладене підтверджує, що при укладенні договору №76-о між сторонами з боку порту допущено порушення його господарської компетенції, яка встановлена чинним законодавством, що згідно ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для задоволення  вимог порту про визнання недійсним укладеного між сторонами договору № 76-0 від 26.02.2006 р.

При цьому суд зазначає наступне. За загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування  за  договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо.

Визнання угоди недійсною як з моменту її укладення, так і лише на майбутнє, тягне залежно від підстав такого визнання майнові наслідки, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України.

Однак, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, така угода визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Так, згідно ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється

Також ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Виходячи з викладеного, спірний договір № 76-0 визнається недійсним на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним у зв'язку з тим, що послуги, надані за цим договором ТОВ „Пі енд Ті Едвайзерс Україна”, вже спожиті портом. Таким чином, оскільки отримані портом послуги за договором № 76-0 не можуть бути повернені або відшкодовані, відсутні підстави для застосування наслідків визнання договору недійсним.       

Щодо вимог порту про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пі енд Ті Едвайзерс Україна” 150 000 грн. збитків та 60000 грн., які одержані товариством без достатньої правової підстави, то вказані вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з визнання судом недійсним договору, з виконанням якого ці вимоги пов'язані. До того ж вимога про стягнення з товариства 150 000 грн. збитків у зв'язку з неналежним виконанням товариством своїх зобов'язань за договором № 76-0 є необґрунтованою, оскільки скасування судом апеляційної інстанції рішення господарського суду першої інстанції не свідчить про неналежне виконання товариством своїх зобов'язань за договором № 76-0 при представництві інтересів порту в суді. Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи порту про ненадання ТОВ „Пі енд Ті Едвайзерс Україна” послуг по супроводженню господарської  діяльності порту, у зв'язку з чим портом було безпідставно перераховано товариству 60 000 грн. згідно виставленого рахунку ОСН № 01-03/06 від 13.03.2006 р. Так, в матеріалах справи (а.с. 26, 28, 29, 30, 51 т. 1) наявні акти про надання юридичних послуг із супроводження господарської діяльності порту за договором № 76-0, які підписані портом.                     

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги ДП „Іллічівський морський торговельний порт” частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

1.     Зустрічний позов Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пі енд Ті Едвайзерс Україна” про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг та стягнення 210 000 грн. задовольнити частково.

2.    ВИЗНАТИ недійсним укладений між Державним підприємством “Іллічівський морський торговельний порт” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Пі енд Ті Едвайзерс Україна” договір про надання юридичних послуг від 26.02.2006 р. № 76-0 на майбутнє.

3.      В задоволенні решти частини зустрічних позовних вимог відмовити.   

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня  його прийняття.

      Головуючий суддя                                                             Петров В.С.

      Суддя                                                                                   Аленін О.Ю.  

      Суддя                                                                                  Демешин О.А.