Постанова

від 11.11.2008 по справі 15-22-25/388-06-9750

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15-22-25/388-06-9750

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 листопада 2008 р.                                                                                    № 15-22-25/388-06-9750  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

ТзОВ "Пі енд Ті Едвайзерс Україна"

на постанову від 15.07.08 Одеського апеляційного господарського суду

у справі№ 15-22-25/388-06-9750 господарського суду Одеської області

за позовомТзОВ "Пі енд Ті Едвайзерс Україна"

доДП "Іллічівський морський торговельний порт"

простягнення заборгованості  в розмірі 1663667,92 грн. за надані послуги

та зустрічним позовом ДП "Іллічівський морський торговельний порт"

до ТзОВ "Пі енд Ті Едвайзерс Україна"

пропро визнання недійсним договору про надання юридичних послуг та стягнення 210 000 грн.

у справі взяли участь представники

позивача: Іллічов  П.М. довір. у справі

відповідача: Пушко С.В. довір. у справі

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від  16.04.2008 р. первісний позов про стягнення 2 283 713 грн. залишений без розгляду на підставі п.2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України  (том 5, арк. 140, 141).

Рішенням господарського суду  Одеської області від 28.05.2008 р. зустрічний позов про визнання  недійсним договору про надання юридичних послуг та стягненні 2100000 грн. задоволений частково: договір від 26.02.2006 р. № 76-0 визнаний недійсним на майбутнє. В задоволенні решти позовних вимог зустрічного позову відмовлено. Судом встановлено, що оскаржуваний договір не відповідає вимогам чинного законодавства (судді В. Петров, О. Аленін, О. Демешин).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 р. рішення суду від 28.05.2008 р. змінено.

Зустрічний позов задоволений частково: з ТОВ "Пі енд Ті Едвайзерс Україна"  на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" стягнуто 60000 грн. основного боргу, 3192,50 грн. держмита.

В іншій частині рішення суду від 28.05.08 р. залишено без змін. Заборгованість товариства встановлена при досліджені доказів наданих на обґрунтування зустрічних позовних вимог. (судді П.Мацюра, Е. Андрєєва,         Н. Ліпчанська).

ТОВ "Пі енд Ті Едвайзерс Україна" в  поданій касаційній скарзі просить  скасувати постанову апеляційного суду і скасувати рішення місцевого суду  в частині задоволення зустрічного позову морторгпорту про визнання недійсним укладеного сторонами договору про надання юридичних послуг № 76-0 від 26.02.2006 р. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову порту. Скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" в редакції від  16.06.2006 р. № 2664-ІУ, що діяв в момент укладання спірного договору  26.02.06 р.

На момент закупівлі послуг кошти державного підприємства порту не були державними коштами в розумінні  вказаного вище Закону.

Господарським судом Одеської області безпідставно застосовано до спірних правовідносин ст. 73, 74, 139 Господарського кодексу України, оскільки в них не визначено поняття "державні кошти", і не застосовано ч.1 ст. 75 цього кодексу.

Стягуючи 60000 грн. з товариства, апеляційним судом неправомірно застосована глава 83 Цивільного кодексу України, що регулює  зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна. У даному випадку гроші перераховувалися портом на підставі договору сторін, де зазначено, що підставою для здійснення оплати є рахунок-фактура. Відсутність акту про надані юридичні послуги не може свідчити про їх не надання.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлене наступне.

26 лютого 2006 року між державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та товариством з обмеженою відповідальністю „Пі енд Ті Едвайзерс Україна" був укладений договір № 76-0 про надання юридичних послуг (а.с. 73-77 т. І), згідно якого порт доручив, а ТОВ „Пі енд Ті Едвайзерс Україна" зобов'язався надавати порту юридичні та інші послуги, які порт зобов'язався оплачувати у відповідності з умовами договору. Вартість вказаних послуг визначена сторонами в укладеному 26.02.2006 р. додатку № 1 до вказаного договору (а.с. 78 т. 1).

Відповідно до п. 2.2 договору юридичні послуги надаються шляхом усних та письмових консультацій, надання юридичних висновків з питань господарської діяльності порту, юридичної експертизи та попереднього візування комерційної та іншої документації порту, представництва інтересів порту в судових, правоохоронних органах та ін.

Ухвалою суду від 16.04.2008 первісний позов товариства про стягнення з порту заборгованості по договору № 76-0 від 26.02.2008 залишено без розгляду на підставі п.2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в провадженні господарського суду  знаходиться інша справа № 53/281-07 за позовом ТОВ "Пі енд Ті Едвайзерс Україна" до ТОВ "Консалтинг Юніон  АГ" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості по договору № 76-0 від 26.02.2006. Ухвала суду від 16.04.2008 сторонами не оскаржувалась.

Дана справа розглядалася судами в частині зустрічних позовних вимог (том 2, арк. 1-3).

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що договір сторін про надання юридичних послуг від 26.02.2006 не відповідає вимогам Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти". Суди встановили, що кошти державних підприємств віднесені до державних коштів, а державні підприємства є розпорядниками державних коштів. Оплата розпорядником послуг за рахунок державних коштів повинна здійснюватися після проведення спеціальних процедур закупівлі, передбачених Законом. Цивільна дієздатність порту та його органу управління на укладання договору закупівлі юридичних послуг на суму більше 30 тис. грн. законодавчо була обмежена шляхом заборони на укладання договорів без проведення спеціальних  процедур, передбачених Законом. При укладанні договору не був дотриманий порядок, встановлений постановою КМУ від 27.02.2006 № 73 "Про особливості закупівлі товарів, робіт і послуг  державними (казенними підприємствами та господарськими товариствами, в статутному фонді яких державна частка перевищує 50 відсотків". На підставі з'ясованих вище обставин, суди визнали оскаржуваний договір недійсним.

Доводи скаржника про те, що на момент укладання договору кошти порту не були державними колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідно Статуту, морторгпорт є державним підприємством. Спірний договір укладався сторонами 26.02.2006. В ст. 1 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" в редакції від 15 грудня 2005 року визначені основні терміни серед яких: державні кошти – серед інших кошти державних, казенних, комунальних підприємств, які спрямовуються на придбання товарів, робіт, послуг; розпорядники державних коштів –серед інших державні, казенні, комунальні підприємства; послуги -  будь-яка закупівлі, крім товарів та робіт, включаючи підготовку спеціалістів, забезпечення транспортом, … а також консультаційні послуги, до яких належать послуги, пов'язані з консультуванням,  експертизою, оцінкою, підготовкою висновків і рекомендацій; замовник  - розпорядник державних коштів, який здійснює закупівлю в порядку, визначеному цим Законом. При цьому замовником вважається суб'єкт, тендерний комітет якого проводить процедуру закупівлі та який одночасно укладає з переможцем договір про закупівлю.

З наведеного слідує, що кошти державного підприємства є державними коштами і на порядок їх витрачання поширюється дія зазначеного вище Закону.

Проте, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" в редакції від 15.12.2005 вступив в силу 17.03.2006 (опублікований в газеті "Голос України" 17.03 2006  № 49).

На момент укладання спірного договору 26.02.2006 зазначений Закон діяв в редакції від 16.06.2005 № 2664-ІУ, де в п.5 ст. 2 було вказано, що процедури закупівлі, встановлені цим Законом, застосовуються до закупівлі товарів, робіт і послуг державними підприємствами та господарськими підприємствами та господарськими товариствами, в яких державна частка акцій перевищує 50 відсотків, з урахуванням особливостей та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, на час укладання спірного договору діяв Господарський кодекс України. В ст. 75 ГК України зазначено, що для закупівель матеріально-технічних ресурсів державне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", з врахуванням особливостей та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Останній постановою від 27.01.2006 № 73 "Про особливості закупівлі товарів, робіт і послуг державними (казенними) підприємствами та господарськими товариствами, в статутному фонді яких державна частка перевищує 50 відсотків" встановив, що закупівля товарів, робіт і послуг державними підприємствами та господарськими товариства, в статутному фонді яких державна частка перевищує 50%, за рухунок коштів, одержаних від господарської діяльності, здійснюється відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" з врахуванням особливостей, встановлених вказаною постановою КМУ.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що постанова КМУ № 73 від 27.01.2006 не підлягає застосуванню. Ця постанова прийнята на виконання ст. ст. 75, 77 і 79 Господарського кодексу України та п.5 ст. 2 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" в редакції від 16.06.2005, і поширюється на  закупівлю товарів, робіт і послуг державними підприємствами за рахунок коштів, одержаних від господарської діяльності. Тобто в даному випадку законодавець розповсюдив дію Закону на державні  підприємства, делегувавши Кабінету Міністрів України право визначати особливості та порядок застосування передбачених Законом процедур закупівель до державних підприємств, як правильно вказав суд першої інстанції в своєму рішенні.

Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що порт в порушення вимог чинного законодавства і встановлених обмежень здійснив закупівлю послуг у одного учасника, не маючи відповідного узгодження органу, що здійснює управління держмайном, у даному випадку Міністерства транспорту та зв'язку України, і не додержуючись порядку, встановленого спеціальним Законом та постановою КМУ.  З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що договір сторін від 26.02.2006 не відповідає вимогам чинного законодавства і визнав його недійсним на майбутнє і з чим погодився суд апеляційної інстанції.

В оскаржуваній постанові від 15.07.2008 відсутні посилання на ст. 139 ГК України. Посилання на цю статтю місцевого суду не призвело до прийняття неправильного по суті рішення.

Щодо стягнення з відповідача на користь порту 60000 грн., одержаних товариством без достатньої правової підстави. Судом першої інстанції встановлено, що 60000 грн. були перераховані товариству згідно виставленого рахунку ОСН № 01-03/06 від 13.03.2006 за надані юридичні послуги із супроводження господарської діяльності порту за договором                 № 76-0 про що свідчать акти, підписані портом. Суд дійшов висновку, що перераховані за таких обставин кошти не є коштами, отриманими товариством без достатньої правової підстави.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що акт за березень 2006 року про надання юридичних послуг за погодженими ставками (п.3.4 договору № 76-0) не складався. Рахунок товариства ОСН № 01-03/06 від 13.02.2006 не може бути підтвердженням виконання робіт по наданню юридичних послуг. Апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач набув за рахунок порту без достатньої правової підстави 60000 грн.

З наведеного слідує, що спірна сума була перерахована портом на виконання умов договору сторін № 76-0, що і є правовою підставою її набуття.

Підставами, що дають право законно отримати та зберігати майно, можуть бути різного роду факти, перелік яких наводиться в ст. 11 ЦК України. Серед інших там вказані договори.

Таким чином, суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми, що регулюють наслідки набуття майна без достатньої правової підстави і неправомірно стягнув з товариства 60000 грн.

В цій частині постанова апеляційної інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТзОВ "Пі енд Ті Едвайзерс Україна" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду змінити. З резолютивної частини постанови виключити частини 2, 3, 4, 5.

Частину 1 викласти в наступній редакції: "Апеляційні скарги                       ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та ТзОВ "Пі енд Ті Едвайзерс Україна" залишити без задоволення". З частини 6 постанови апеляційного суду виключити слова "в іншій частині".

Стягнути з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" та повернути ТзОВ "Пі енд Ті Едвайзерс Україна" 60000 грн. боргу, 3192,50 грн. держмита та витрати по сплаті  ІТЗ  -  30 грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати товариству поворотний наказ, якщо будуть пред'явлені докази стягнення зазначених коштів.

Головуючий, суддя                                                                  В.Овечкін

Судді                                                                                               Є.Чернов

                                                                                                    В.Цвігун