Рішення

від 02.06.2008 по справі 335/11-06/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

335/11-06/8

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"02" червня 2008 р.                                                            Справа № 335/11-06/8

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерагрохімсервіс”, м. Київ   

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Райгагрохім”, м. Переяслав-Хмельницький

про визнання договору недійсним з моменту його укладення та визнання права власності,        

Суддя                    Чорна Л.В.

Представники:

від позивача: Шаповалов І.В. –довір. б/н від 20.11.2007р. - представник;

від відповідача: Ричка С.А. –довір. б/н від 31.08.2007р. - представник;

від третьої особи 1.: не з‘явився;

від третьої особи 2.: Новіцька В.І. –довір. №5-06/97 від 25.04.2008р. –нач. юр. відділу;

                      Задвернюк М.І. –довір. №5-06/42 від 10.01.2008р. - представник.

Оголошувалась перерва  

         Суть спору:

Позивач просить суд визнати правочин акт (договір) розірвання від 15.04.2006р. договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.12.2003р. недійсним з моменту його укладення, визнати за ним права власності на будівлі та споруди, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 38-А: диспетчерську –554,1м2, майстерню з цехами –554,1м2, обмінний пункт –484,6м2, реммайстерню –594,6м2, склад запасних частин –134,4м2, будівлю з боксами –825,00м2 та стягнути господарські витрати.

Відповідачем заявлено зустрічний позов про визнання договору купівлі-продажу від 11 грудня 2003р. недійсним та стягнення господарських витрат.

В подальшому відповідач відмовився від зустрічного позову, посилаючись на те, що спірний договір підписаний повноважною особою та схвалений протоколом Спостережної ради від 19.01.2004р.

Таким чином, в цій частині суд припиняє провадження у справі в порядку п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 06 травня 2008р. залучено до участі у справі фермерське господарство „Агрогранд-1” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Третя особа двічі в судове засідання не з‘явилась, позов не оспорила, відзив до суду не надійшов, про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законодавством порядку.

27 травня 2008р. в судовому засіданні суд задовольнив клопотання акціонерного комерційного банку „Київ” в особі Харківської філії про вступ у справу в якості третьої особи з самостійними вимогами.  

Акціонерний комерційний банк „Київ” в особі Харківської філії (третя особа -2) подав до суду позов про визнання недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 11.12.2003р. Позовні вимоги третьої особи –2 обґрунтовані тим, що не виконано істотну умову, а саме: покупець не перерахував грошові кошти протягом трьох місяців на поточний рахунок продавця; підписання договору не уповноваженою особою, порушення п. 8.12 Статуту ВАТ „Райагрохім”, ст.ст. 215, ч. 1 ст. 203, ч. 2 п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України.

Позивач та відповідач позовні вимоги третьої особи –2 не визнають, посилаючись на відсутність порушення прав та обов‘язків третьої особи –2 при укладенні спірного договору.    

Третьою особою –2 заявлено клопотання про витребування у державного реєстратора Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області документів з реєстраційної картки ВАТ „Райагрохім”.

Клопотання судом не задовольняється, оскільки в матеріалах справи наявний лист державного реєстратора Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації №504 від 05.10.2007р.              

Первісний позов підлягає задоволенню.

По зустрічному позову –припинити.

По позову третьої особи –2 –відмовити.   

судом встановлено:

          11 грудня 2003р. між відкритим акціонерним товариством „Райагрохім” –продавець (відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерагросервіс” –покупець (позивач) укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого продавець про дає, а покупець купує нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 38А –п. 1.1. договору.

          19 грудня 2003р. по акту приймання-передачі нерухомого майна відповідач здав, а позивач прийняв будівлі та споруди що знаходиться за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 38-А: диспетчерську, майстерню з цехами, обмінний пункт, реммайстерню, склад запасних частин, будівлю з боксами.

          Відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу Української РСР (1963р.), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

              Ухвалою господарського суду Київської області від 23 серпня 2005р. у справі №250/3б-05 порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерагросервіс” - позивача.

          Відповідно до ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 29 березня 2006р. по справі №250/3б-05/11 призначено розпорядника майна –Єгоренко С.В.

          15 квітня 2006р. між відповідачем та позивачем, в особі директора Марковича Олександра Петровича, укладено акт про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11 грудня 2003р., у зв‘язку із невиконанням вимог п. 3.1. договору купівлі-продажу –оплата за майно на протязі трьох місяців з моменту укладення даного договору.

          Згідно зазначеного акту та інформаційної довідки Переяслав-Хмельницького бюро технічної інвентаризації власником нерухомого майна став відповідач.  

          Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Доказів погодження з розпорядником майна на укладення акту про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11 грудня 2003р. до суду не подано.

Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 23 серпня 2005р. у справі №250/3б-05 заборонено посадовим особам боржника вчиняти дії щодо відчуження майна, реорганізацію чи ліквідацію юридичної особа, укладати угоди про зазначене з іншими суб‘єктами підприємницької діяльності.  

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин вимоги обґрунтовані, матеріалами справи доведені, підлягають задоволенню.     

          Щодо позовних вимог третьої особи –2, то суд зазначає наступне.

          Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

          Мотивуючи та обґрунтовуючи позовні вимоги третя особа –2 не навела і не довела, які саме її права порушено, яке відношення до даного договору на момент його укладення вона мала, яким чином даний договір вплинув на її права.

          Щодо підписання договору не уповноваженою особою та порушення п. 8.2 Статуту ВАТ „Райагрохім”, то згідно матеріалів справи, зокрема, лист державного реєстратора Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації та реєстраційна картка про підтвердження відомостей про юридичну особу, з 21.04.2003р. по 27.10.2007р. керівником ВАТ „Райагрохім” був Герасименко О.В., і в матеріалах справи наявний витяг з протоколу засідання спостережної ради ВАТ „Райагрохім” від 19.01.2004р. згідно якого було схвалено договір купівлі-продажу нерухомого майна.   

          Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          За таких обставин, позовні вимоги третьої особи –2 необґрунтовані, не доведені, задоволенню не підлягають.

Зважаючи на викладене, керуючись ст. 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Визнати акт (договір) від 15.04.2006 р. про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11 грудня 2003 р. недійсним з моменту укладання.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерагросервіс”(код ЄДРПОУ 31010218, 01133, бульвар Лесі Українки, 19, кім. 138) право власності на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Переяслав –Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 38а, а саме:

-          диспетчерську –35,8м2;

-          майстерню з цехами –554,1м2;

-          обмінний пункт –484,6м2,

-          реммайстерню –594,6м2,

-          склад запасних частин –134,4 м2,

-          будівлю з боксами –825,00м2.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Райагрохім” (код ЄДРПОУ 05489247, 08403, Київська область, м. Переяслав –Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 38А) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерагросервіс” (код ЄДРПОУ 31010218, 01133, бул. Лесі Українки, 19, м. Київ) 170(сто сімдесят)грн. 00коп. витрат по миту та 118(сто вісімнадцять)грн. 00коп. інформаційних.

По зустрічному позову –припинити.

По позову третьої особи –2 –відмовити.

                                        Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

 Суддя                                                                                                             Чорна Л. В.