Рішення

від 07.06.2011 по справі 56/105-55/72

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/105-55/72

07.06.11

Господарський суд м.Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Іванова О.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою  Товариства з обмеженою відповідальністю “Долавр”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “СТІОМІ-Холдінг”, м. Київ

про: стягнення 295 485,41 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – ОСОБА_1. (дов.№13/2010 від 27.01.10р.)

від Відповідача  – ОСОБА_2. (дов. б/н від 16.02.11р.).

СУТЬ СПРАВИ:

У листопаді 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Долавр” м. Київ звернулось до суду  з позовом  про стягнення основного боргу та штрафних санкцій у розмірі 295 485,41 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю “СТІОМІ-Холдінг”м. Київ за Договором охорони № 01/08-2009 від 22.07.2009 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2010 р. у справі № 56/105 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “СТІОМІ-Холдінг” м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Долавр” м. Київ суму заборгованості на загальну суму 185 374,01 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 853,74 грн. та 148,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із відповідним рішенням позивач та відповідач  звернулись із апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду.

За наслідками розгляду апеляційних скарг 10.01.2011 р. Київським апеляційним господарським судом було винесено постанову про часткову зміну рішення господарського суду міста Києва у справі № 56/105 від 11.10.2010 р. З Товариства з обмеженою відповідальністю “СТІОМІ-Холдінг” м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Долавр” м. Київ було стягнуто 157 649,14 грн. основного боргу, 12 361,89 грн. пені, 4 414,17 грн. інфляційних втрат, 1 744,25 грн. витрат по сплаті державного мита та 222,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

04.02.2011 р. відповідачем  була подана касаційна скарга на Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 р. у справі № 56/105.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2011 р. рішення Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням № 04-1/337 від 22.03.2011 р. було призначено повторний автоматичний розподіл справ, відповідно до якого, справу передано на новий розгляд судді Ягічевій Н.І.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором, оскільки не сплатив  кошти за отримані від відповідача послуги. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору на загальну суму 267065,56 грн., яку позивач просить стягнути з урахуванням штрафних санкцій.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір № 01/08-2008 від 22.07.2009 р., Акт здачі-прийняття робіт № ОУ-342, Акт здачі-прийняття робіт № ОУ-380, Акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000029, Лист-повідомлення № 447 від 12.01.2010 р., Лист-повідомлення № 67 від 10.02.2010 р., Рахунок-фактура № СФ-0000009 від 20.01.2010 р., Довідка ЄДРПОУ.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 24, 193, 216, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 22, 46, 49, 56 Господарського процесуального кодексу України.

24.03.2011 р. справа № 56/105 була прийнято до розгляду суддею Ягічевою Н.І., розгляд якої призначено на 14.04.2011 р.

У судове засідання, призначене на 14.04.2011 р. з’явився представник позивача, який заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи. У зв’язку із невиконанням вимог ухвали від 24.03.2011 р., заявленим клопотанням та неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 13.05.2011 р.

13.05.2011 р. у судовому засіданні був присутній представник позивача, який надав в матеріали справи клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, підтримав та аргументував позовні вимоги. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі не надав. У зв’язку із неявкою представника відповідача в судове засідання розгляд справи було відкладено на 02.06.2011 р.

25.05.2011 р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи додаткових доказів.

У судове засідання, призначене на 02.06.2011 р. з’явились представники позивача та відповідача. Представник відповідача подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, заперечив проти позову та клопотав про оголошення перерви в судовому засіданні. Судом було задоволено заявлене клопотання та оголошено перерву в судовому засіданні до 07.06.2011 р.

07.06.2011 р. у судовому засіданні були присутні представники сторін. Представник позивача підтримав та аргументував позовні вимоги. Представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники сторін у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з врахуванням висновків Вищого господарського суду України, викладених в Постанові від 14.03.2011 р. суд -

                                                                  ВСТАНОВИВ:

22.07.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стіомі -Холдінг", як замовником (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Долавр", як виконавцем (позивач) було укладено Договір охорони посівів кукурудзи  № 01/08-200, відповідно до умов якого замовник доручає, а охоронна фірма зобов‘язується надати за плату послуги з фізичної охорони об‘єктів згідно дислокації, що охороняються.

Відповідно до п. 4.3 Договору замовник здійснює передплату послуг охоронної фірми 15% від загальної місячної вартості за договором в розмірі 55277,10 грн. не пізніше 5 банківських днів до 01.08.2009 після здійснення передплати охоронна фірма зобов‘язується приступити до виконання обов‘язків 01.08.2009.

Замовник здійснює оплату за надані послуги охорони за серпень 2009 року наступним чином: передплату 15 % від загальної вартості за договором в розмірі 55277,10 грн. не пізніше 05.08.2009, остаточна оплата вартості послуг 70% від загальної місячної вартості за договором в розмірі 257959,78 грн. до 5 числа наступного місяця (п. 4.4 Договору).

В подальшому замовник здійснює оплату за надані послуги наступним чином: передоплату 30% від загальної місячної вартості за договором в розмірі 110554,20 грн. не пізніше 10 числа поточного місяця, згідно виставленого рахунку; остаточна оплата послуг 70% від загальної місячної вартості за договором охорони в розмірі 257959,78 грн. до 5 числа наступного місяця згідно виставленого рахунку  (п. 4.5 Договору).

Вартість договору в цілому за місяць становить 368513,98 грн. (п. 4.6 Договору).

Відповідно до п. 4.7 Договору на підтвердження факту надання охоронною фірмою замовнику послуг до 25 числа поточного місяця, складається відповідний акт виконаних робіт та надається замовнику. Акти підписуються комісійно представниками з двох сторін.

Відповідно до  п. 4.8 Договору замовник повинен підписати наданий охоронною фірмою акт в тижневий строк. У випадку, якщо замовник не повертає підписаний акт в тижневий строк або не надає обґрунтовану відповідь про підстави його не підписання, факт надання охоронною фірмою належних послуг замовнику є підтвердженим.

Замовник має право достроково припинити дію договору, про що обов’язково письмово повідомляє Охоронну фірму в десятиденний строк до припинення його дії, що оформлюється додатковою угодою сторін, при цьому Замовник зобов’язаний виконати свої обов’язки щодо сплати за послуги з охорони об’єкту після фактичного їх припинення (п. 6.2.3 договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та його скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2009, але в усякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по договору (п. 10.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з охорони, що підтверджується актами від 08.12.2009 № ОУ-342 здачі –приймання робіт за листопад 2009 на загальну суму 308 513,98 грн., від 31.12.2009 № ОУ-380 здачі –приймання робіт за період з 11 по 31 грудня 2009 року на загальну суму 95 347,80 грн. та від 23.01.2010 №ОУ-0000029 здачі –приймання робіт за період з 09 по 10 грудня, та з 01 по 23 січня 2010 на загальну суму 128 203,64 грн.

Крім того, відповідно до наданих в матеріали справи доказів: Копії Актів, які складались безпосередньо особистим складом охорони позивача, на полях на підставах виявлення останнім фактів крадіжки місцевим населенням початків кукурудзи, Копії схем дислокацій об’єктів/полів/(у кількості 11 шт.) на яких вирощувалась кукурудза, Копії Статті взятої у пошуковій системі Google, яка пояснює причини збору урожаю кукурудзи у зимовий період та пояснень представників сторін, судом встановлено фактичне надання цих послуг з врахуванням сезонності ведення сільського господарства в кліматичних умовах України.

Акти від 08.12.2009 та від 31.12.2009 підписані та скріплені печатками сторін, проте акт від 23.01.2010 №ОУ-0000029 відповідачем не підписаний.

10.02.2010 позивач цінним листом направив на адресу відповідача акт від 23.01.2010 №ОУ-0000029 та рахунок-фактуру від 20.01.2010 № СФ-0000009 за договором № 01/08-2009.

Позивач листом від 12.01.2010 № 447 звернувся до відповідача, в якому повідомив про зняття з 23.01.2010 особового складу охорони з об’єкта і в разі погашення заборгованості буде розглянуте питання щодо продовження договірних відносин.

Відповідач, в свою чергу, листом від 10.02.2010 № 67 повідомив позивача, що з 20.02.2010 вважає припиненим на підставі п. 6.2.3 договору відносини між сторонами за договором від 22.07.2009 № 01/08-2009.

Пунктом 10.3 договору встановлено, що якщо інше не передбачено цим договором, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

В матеріалах справи відсутня належним чином укладена додаткова угода між сторонами до спірного договору в частині строку дії договору від 22.07.2009 № 01/08-2009, тобто позивачем не доведено належними засобами доказування укладення між сторонами вказаної додаткової угоди.

Судом встановлено, що договір діяв до 31.12.2009, як це визначено сторонами у п.10.1 договору. В зв’язку з чим включення в акт послуг за період з 01.01.2010 по 23.01.2010 є безпідставним.

Отже, позивачем надано відповідачу послуг за вищезазначеними актами за період з листопада по грудень 2009 року в межах строку дії договору № 01/08-2009 на загальну суму 427 636,88 грн.

Відповідно до виписок з банківського рахунку відповідача та наданих останнім до матеріалів справи платіжних доручень, відповідач по договору № 01/08-2009 за період з 11.12.2009 по 12.01.2010 перерахував на рахунок позивача кошти на загальну суму 269 987,74 грн.

За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем становить 157 649,14 грн. (427 636,88 грн. - 269 987,74 грн. = 157 649,14 грн.).

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів виконання зобов‘язання по договору №01/08-2009 у повному обсязі не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 157 649,14 грн. за договором № 01/08-2009, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу підлягає частковому задоволенню у сумі 157 649,14 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пеню в сумі 20 942,02 грн. за період з 10.02.2010 по 30.06.2010 та 7 477,83 грн. інфляційних витрат за лютий-березень 2010.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3.1 Договору у випадку несвоєчасної оплати  наданих послуг замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд встановив, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за договором № 01/08-2009 становить 12 335,51 грн.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені  перевищує встановлений ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничний розмір, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок  в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН” програми „Калькулятори”, дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 12 335,51 грн.

Також позивач просить стягнути інфляційні втрати за лютий-березень 2010 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань за Договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції є обґрунтованими.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.” та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за період лютий-березень 2010 р. встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 7 477,83 грн.  перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована вказаний період, а отже підлягає стягненню з Відповідача частково у розмірі 4 414,18 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

          ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Долавр”, м. Київ задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СТІОМІ-Холдінг”, м. Київ на користь Державного Товариства з обмеженою відповідальністю “Долавр”, м. Київ  157 649,14 грн. основного боргу, 4 414,18 грн. інфляційних втрат та пеню в розмірі 12 335,51 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СТІОМІ-Холдінг”, м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Долавр”, м. Київ витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 743,36 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 139,24 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 07.06.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 14.06.2011 р.

Суддя                                                                                               Н.І. Ягічева