Постанова

від 14.09.2011 по справі 56/105-55/72

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2011                                                                                           № 56/105-55/72

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Мартюк А.І.

суддів:            Зубець Л.П.

          Новікова  М.М.

при секретарі:            

14.09.2011р.                                                                     справа № 56/105-55/72

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  

головуючого                             Мартюк А.І.

суддів                                         Новіков М.М.

                                                   Зубець Л.П.

при секретарі                          Рибаруку М.М.

за участю представників

від позивача:                          ОСОБА_1., дов. № 13/20 від 28.04.2011р.

від відповідача:                      не з’явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                  Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-

                                                   Холдінг»

на рішення                                Господарського суду м. Києва

від                                               07.06.2011р.  

у справі                                     № 56/105-55/72 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом                                 Товариства з обмеженою відповідальністю «Долавр»

до                                                Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                  «СТІОМІ-Холдінг»

про                                            стягнення 295 485,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Долавр” м. Київ звернулось до суду  з позовом  про стягнення основного боргу та штрафних санкцій у розмірі 295 485,41 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю “СТІОМІ-Холдінг” м. Київ за Договором охорони № 01/08-2009 від 22.07.2009 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2010 р. у справі № 56/105 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “СТІОМІ-Холдінг” м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Долавр” м. Київ суму заборгованості на загальну суму 185 374,01 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 853,74 грн. та 148,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із відповідним рішенням позивач та відповідач звернулись із апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою від 10.01.2011 р. у справі № 56/105 Київським апеляційним господарським судом було частково змінено рішення господарського суду міста Києва у справі № 56/105 від 11.10.2010 р. з Товариства з обмеженою відповідальністю “СТІОМІ-Холдінг” м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Долавр” м. Київ було стягнуто 157 649,14 грн. основного боргу, 12 361,89 грн. пені, 4 414,17 грн. інфляційних втрат, 1 744,25 грн. витрат по сплаті державного мита та 222,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

04.02.2011 р. відповідачем була подана касаційна скарга на Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 р. у справі № 56/105.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2011 р. рішення Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.06.2011р. у справі № 56/105-55/72 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Долавр” задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “СТІОМІ-Холдінг” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Долавр” 157 649,14 грн. основного боргу, 4 414,18 грн. інфляційних втрат та пеню в розмірі 12 335,51 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “СТІОМІ-Холдінг” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Долавр” витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 743,36 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 139,24 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “СТІОМІ-Холдінг” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2011р. у справі № 56/105-55/72 та прийняти нове рішенням, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Представники відповідача у судове засідання не з’явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 22.07.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стіомі -Холдінг", як замовником (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Долавр", як виконавцем (позивач) було укладено Договір охорони посівів кукурудзи  № 01/08-200, відповідно до умов якого замовник доручає, а охоронна фірма зобов‘язується надати за плату послуги з фізичної охорони об‘єктів згідно дислокації, що охороняються.

Відповідно до п. 4.3 Договору замовник здійснює передплату послуг охоронної фірми 15% від загальної місячної вартості за договором в розмірі 55277,10 грн. не пізніше 5 банківських днів до 01.08.2009 після здійснення передплати охоронна фірма зобов‘язується приступити до виконання обов‘язків 01.08.2009.

Замовник здійснює оплату за надані послуги охорони за серпень 2009 року наступним чином: передплату 15 % від загальної вартості за договором в розмірі 55277,10 грн. не пізніше 05.08.2009, остаточна оплата вартості послуг 70% від загальної місячної вартості за договором в розмірі 257959,78 грн. до 5 числа наступного місяця (п. 4.4 Договору).

В подальшому замовник здійснює оплату за надані послуги наступним чином: передоплату 30% від загальної місячної вартості за договором в розмірі 110554,20 грн. не пізніше 10 числа поточного місяця, згідно виставленого рахунку; остаточна оплата послуг 70% від загальної місячної вартості за договором охорони в розмірі 257959,78 грн. до 5 числа наступного місяця згідно виставленого рахунку  (п. 4.5 Договору).

Вартість договору в цілому за місяць становить 368513,98 грн. (п. 4.6 Договору).

Відповідно до п. 4.7 Договору на підтвердження факту надання охоронною фірмою замовнику послуг до 25 числа поточного місяця, складається відповідний акт виконаних робіт та надається замовнику. Акти підписуються комісійно представниками з двох сторін.

Відповідно до п. 4.8 Договору замовник повинен підписати наданий охоронною фірмою акт в тижневий строк. У випадку, якщо замовник не повертає підписаний акт в тижневий строк або не надає обґрунтовану відповідь про підстави його не підписання, факт надання охоронною фірмою належних послуг замовнику є підтвердженим.

Замовник має право достроково припинити дію договору, про що обов’язково письмово повідомляє Охоронну фірму в десятиденний строк до припинення його дії, що оформлюється додатковою угодою сторін, при цьому Замовник зобов’язаний виконати свої обов’язки щодо сплати за послуги з охорони об’єкту після фактичного їх припинення (п. 6.2.3 договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та його скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2009, але в усякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по договору (п. 10.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з охорони, що підтверджується актами від 08.12.2009 № ОУ-342 здачі –приймання робіт за листопад 2009 на загальну суму 308 513,98 грн., від 31.12.2009 № ОУ-380 здачі –приймання робіт за період з 11 по 31 грудня 2009 року на загальну суму 95 347,80 грн. та від 23.01.2010 №ОУ-0000029 здачі –приймання робіт за період з 09 по 10 грудня, та з 01 по 23 січня 2010 на загальну суму 128 203,64 грн.

Відповідно до наданих в матеріали справи доказів: Копії Актів, які складались безпосередньо особистим складом охорони позивача, на полях на підставах виявлення останнім фактів крадіжки місцевим населенням початків кукурудзи, Копії схем дислокацій об’єктів/полів/(у кількості 11 шт.) на яких вирощувалась кукурудза, Копії Статті взятої у пошуковій системі Google, яка пояснює причини збору урожаю кукурудзи у зимовий період та пояснень представників сторін, судом встановлено фактичне надання цих послуг з врахуванням сезонності ведення сільського господарства в кліматичних умовах України.

Акти від 08.12.2009 та від 31.12.2009 підписані та скріплені печатками сторін, проте акт від 23.01.2010 №ОУ-0000029 відповідачем не підписаний.

10.02.2010 позивач цінним листом направив на адресу відповідача акт від 23.01.2010 №ОУ-0000029 та рахунок-фактуру від 20.01.2010 № СФ-0000009 за договором № 01/08-2009.

Позивач листом від 12.01.2010 № 447 звернувся до відповідача, в якому повідомив про зняття з 23.01.2010 особового складу охорони з об’єкта і, що в разі погашення заборгованості буде розглянуте питання щодо продовження договірних відносин.

Відповідач листом від 10.02.2010 № 67 повідомив позивача, що з 20.02.2010 вважає припиненим на підставі п. 6.2.3 договору відносини між сторонами за договором від 22.07.2009 № 01/08-2009.

Пунктом 10.3 договору встановлено, що якщо інше не передбачено цим договором, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

В матеріалах справи відсутня належним чином укладена додаткова угода між сторонами до спірного договору в частині строку дії договору від 22.07.2009 № 01/08-2009, тобто позивачем не доведено належними засобами доказування укладення між сторонами вказаної додаткової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, договір діяв до 31.12.2009, як це визначено сторонами у п.10.1 договору, в зв’язку з чим включення в акт послуг за період з 01.01.2010 по 23.01.2010 є безпідставним.

Позивачем надано відповідачу послуг за вищезазначеними актами за період з листопада по грудень 2009 року в межах строку дії договору № 01/08-2009 на загальну суму 427 636,88 грн.

Відповідно до виписок з банківського рахунку відповідача та наданих останнім до матеріалів справи платіжних доручень, відповідач по договору № 01/08-2009 за період з 11.12.2009 по 12.01.2010 перерахував на рахунок позивача кошти на загальну суму 269 987,74 грн.

За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем становить 157 649,14 грн. (427 636,88 грн. - 269 987,74 грн. = 157 649,14 грн.).

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, передбачена обов'язковість для сторін виконання договору.

Отже, відповідач доказів виконання зобов‘язання по договору №01/08-2009 у повному обсязі суду не надав.

Факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 157 649,14 грн. за договором № 01/08-2009, за таких обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу підлягає частковому задоволенню у сумі 157 649,14 грн.

Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача пеню в сумі 20 942,02 грн. за період з 10.02.2010 по 30.06.2010 та 7 477,83 грн. інфляційних витрат за лютий-березень 2010.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3.1 Договору у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Колегія погоджується з розрахунком місцевого суду правильності нарахування пені, яка підлягає стягненню з відповідача за договором № 01/08-2009 становить 12 335,51 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань за Договором відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції є обґрунтованими.

Також, колегія погоджується з розрахунком суду першої інстанції індексу інфляції за період лютий-березень 2010 р. оскільки, визначений позивачем індекс інфляції у сумі 7 477,83 грн. перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за вказаний період, за таких обставин підлягає стягненню з відповідача частково у розмірі 4 414,18 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 56/105-55/72 від 07.06.2011р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СТІОМІ-Холдінг” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 56/105-55/72 від 07.06.2011р. – без змін.

2. Матеріали справи № 56/105-55/72 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Новіков  М.М.