Постанова

від 27.07.2011 по справі 18/171/10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "27" липня 2011 р.                                                                                    

Справа № 18/171/10  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. –головуючого(доповідач у справі),

Короткевича О.Є.,

Міщенка П.К.,

розглянувши касаційну скаргу

Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва

на ухвалу

від 12.04.2011 р.  Одеського апеляційного господарського суду

у справі

№ 18/171/10 господарського суду Миколаївської області

за заявою

товариства з обмеженою відповідальністю "Автосат", м. Миколаїв

до боржника

товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс-ЛТД", м. Миколаїв

про

визнання банкрутом

ліквідатор

арбітражний керуючий Пляка С.В.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.12.2010 року порушено провадження у справі № 18/171/10 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс-ЛТД" (далі –Боржник Товариство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Автосат" (далі - Кредитор) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 13.12.2010 року Боржника було визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено Пляку С.В.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.02.2011 року (суддя - Давченко Т.М.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ухвалено ліквідувати юридичну особу –Товариство, а провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з вказаними постановою та ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в Заводському районі м. Миколаєва (далі –ДПІ, Інспекція) звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову господарського суду Миколаївської області від 13.12.2010 року та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 25.02.2011 року, а справу направити на новий розгляд.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 року (головуючий суддя –Сидоренко М.В., судді: Мишкіна М.А., Будішевська Л.О.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція в Заводському районі м. Миколаєва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема ст. ст. 81, 91, 103, 106 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,  виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Інспекцією не було виконано вимог апеляційного суду щодо уточнення апеляційних вимог з урахуванням положень ст. 91 ГПК України, враховуючи, що в апеляційній скарзі одночасно були заявлені вимоги про скасування, як постанови про визнання Товариства банкрутом, так і ухвали про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу Боржника та припинення провадження у справі. На цій підставі, та враховуючи неявку представника ДПІ в судове засідання в суд апеляційної інстанції, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ДПІ без розгляду на підставі норм п. 5 ст. 81 ГПК України.

Заперечуючи вказані висновки, заявник апеляційної скарги зазначає, що норми ст. 91 ГПК України імперативно не встановлюють заборону на одночасне оскарження ухвали разом із постановою, а застосування норм ст. 81 ГПК України під час здійснення апеляційного провадження не допускається.

Між тим, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями, оскільки вони викладені з невірним застосуванням норм процесуального права, та без врахування особливостей  провадження у справі про банкрутство.

Так, відповідно до норм ч. 1 ст. 99 ГПК України  в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.  

Отже, виходячи із системного аналізу вказаної норми та враховуючи принцип побудови та викладення норм та статей у ГПК України, відповідно до положень якого господарськими судами України здійснюється господарське судочинство у господарських справах в судах першої, апеляційної, касаційної інстанцій та у Верховному Суді України, застосування судом під час здійснення апеляційного провадження норм статей, які вказані в розділі ХІ ГПК України (вирішення господарських спорів у першій інстанції), зокрема ст. 81 ГПК України (залишення позову без розгляду), не є таким, що протиричіть або не відповідає  нормам ГПК України та порядку застосування апеляційним судом норм цього кодексу. Таким чином, у даному випадку залишення апеляційної скарги без розгляду з посиланням на норми ст. 81 ГПК України не протиричить порядку здійснення апеляційного провадження у господарській справі та нормам  розділу ХІІ ГПК України.

Щодо вимог апеляційного суду уточнити Інспекції свої апеляційні вимоги відповідно до норм ст. 91  ГПК України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити про таке.  

Нормами ч. 1 вказаної статті передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі,  якщо господарський суд вирішив  питання  про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду,  яке  не  набрало  законної сили. Ухвали   місцевого   господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до норм п. 7  та п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть буди оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про припинення провадження у справі та у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, виходячи зі змісту норм ч. 2 ст. 42, ст.ст. 91, 106 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та  обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на окреме рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, постанову чи ухвалу місцевого господарського суду. Тобто, перегляд окремого судового рішення здійснюється в одному апеляційному провадженні на підставі поданої окремої апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів також звертає увагу на те, що в одній апеляційній скарзі, як зазначив суд апеляційної інстанції, ДПІ були об'єднані вимоги про скасування: постанови про визнання боржника банкрутом та ухвали про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі, - які за своєю природою та правовими наслідками у справі  відображають окремі, послідовні (одна за іншою) стадії справи про банкрутство, у зв'язку з чим вимоги про оскарження кожного із вказаних процесуальних документів мають бути викладені в окремій апеляційній скарзі.

Саме у  зв’язку з цим, суд апеляційної інстанції правомірно та обґрунтовано залишив без розгляду апеляційну скаргу ДПІ, виходячи з того, що останньою, як встановив суд апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, не були виконані вимоги суду, викладені в ухвалі від 29.03.2011 року про прийняття апеляційної скарги до провадження щодо уточнення вимог апеляційної скарги з урахуванням норм ч. 1 ст. 91 ГПК України, а також  враховуючи неявку представника Інспекції у відповідне судове засідання.

До викладеного слід додати, що заявник касаційної скарги не врахував строки здійснення апеляційного провадження у господарській справі, встановлені  нормами  ст. 102 ГПК України.

Так,  ДПІ  у якості одного із предметів касаційного оскарження була визначена ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі.

Відповідно ж до норм ч. 2 ст. 102 ГПК України  апеляційна скарга  на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.   

Згідно ж ухвали  від 29.03.2011 року (а.с. 110) розгляд  апеляційної скарги ДПІ на оскаржувані судові рішення був призначений на 12.04.2011 року, тобто з урахуванням строку поштового обігу по Україні (щодо надсилання сторонам у справі  і заявнику апеляційної скарги вказаної ухвали), та з дотриманням –тобто у межах згаданого вище та вказаного в нормах ч. 2 ст. 102 ГПК України п'ятнадцятиденного строку.  

Крім зазначеного, суд касаційної інстанції також звертає увагу на те, що ДПІ в касаційній скарзі не надає пояснень стосовно причин невиконання вказаних вимог апеляційного суду щодо уточнення апеляційної скарги відповідно до положень ст. 91 ГПК України, а також стосовно незабезпечення явки свого представника  в судове засідання 12.04.2011 року, коли була прийнята оскаржувана ухвала апеляційного суду.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що Інспекція не була позбавлена права оскаржувати окремо як постанову суду першої інстанції, так і оскаржувану нею ухвалу про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу Боржника та припинення провадження у справі, а також не позбавлена права повторно звернутись з апеляційною скаргою відповідно до норм ч. 4 ст. 81 ГПК України.             

За таких обставин справи, суд касаційної інстанції вважає, що касаційні вимоги  Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувана ухвала цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 41, 81, 91, 102, 106, 1115, 1117, 1119 –11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення.

2.          Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 р. у справі 18/171/10 залишити без змін.

Головуючий                                                                    В.М. Коваленко          

Судді                                                                                 О.Є. Короткевич

                                                                                          П.К. Міщенко

Постанова виготовлена та підписана 28.07.2011 року.