Постанова

від 21.05.2008 по справі 45/328

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

45/328

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 травня 2008 р.                                                                                    № 45/328  

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

Бернацької Ж.О. –головуючої (доповідач),

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства “Віспа” на рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2006 р. в справі № 45/328 господарського суду Донецької області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Азовська нафтова компанія” до приватного підприємства “Віспа” про стягнення суми

за участю представників сторін:

від позивача: Кондратенко Г.П.,

від відповідача: Гольдіна Р.О., -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю „Азовська нафтова компанія” звернувся до господарського суду з позовом до відповідача –приватного підприємства „Віспа” про стягнення заборгованості в сумі 79995, 65 грн., в тому числі основний борг –66833, 71 грн., інфляцію –9964, 91 грн.,  три відсотки річних –3257, 46 грн.

        В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на невиконання належним чином відповідачем своїх зобов'язань, передбачених договорами № 75 від 16.09.2002 р., № 117 від 11.11.2002 р., № 119 від 11.11.2002 р., № 57 від 16.08.2002 р.

          Рішенням господарського суду Донецької області від 19.12.2006 р. (суддя Плотніцький Б.Д.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з приватного підприємства “Віспа” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Азовська нафтова компанія” основний борг в сумі  66833, 71 грн., інфляцію –9964, 91 грн. та  три відсотки річних –3257, 46 грн., а всього в сумі 80056, 08 грн. з підстав правомірності та обґрунтованості  позовних вимог; витрати по сплаті державного мита в сумі 800, 56 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 грн.  

          Не погоджуючись з винесеним рішенням господарського суду Донецької області від 19.12.2006 р., відповідач - приватне підприємство “Віспа” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та припинити провадження в справі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права.

Вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.09.2002 р. між  сторонами укладено договір підряду на будівництво № 75. Відповідно до умов договору, позивач (замовник) доручає, а відповідач (підрядник) приймає на себе зобов'язання виконати роботи по ремонту адміністративного приміщення позивача та виконання механічної роботи за договірною ціною, яка складає 194247 грн. 86 коп. 20.09.2002 р. в якості попередньої оплати за підрядні роботи по договору позивачем здійснено перерахування відповідачу грошових коштів в сумі 77699 грн. 14 коп. Відповідачем були виконані роботи за договором № 75 на суму 58861 грн.  20 коп., що підтверджується актами за січень 2003 р. Відповідно до пункту 7.5 договору № 75, оплата робіт здійснюється  за актами Ф-2, за фактично виконані обсяги робіт. Таким чином, судом встановлено, що за договором № 75 від 16.09.2002 р. позивачем переплачено відповідачу грошові кошти в розмірі 18837 грн. 94 коп., що складає заборгованість перед позивачем за вказаним договором.

11.11.2002 р. між сторонами укладено  договір підряду на будівництво № 117. Відповідно до умов договору, позивач (замовник) доручає, а відповідач  (підрядник) приймає на себе зобов'язання виконати будівельні роботи на розвантажно-навантажній естакаді для світлих та темних нафтопродуктів (фундаменти та лотки), складі сировини та готової продукції (фундаменти та металоконструкцій, навантажної естакади темних нафтопродуктів за договірною ціною, яка складає 140000 грн. 02 коп. 02.12.2002 р. в якості попередньої оплати за підрядні роботи за договором позивачем на виконання пункту 6.1.1 договору здійснено перерахування відповідачу грошових коштів в сумі 49000 грн.  За договором відповідач свій обов'язок, передбачений договором не виконав, на  підтвердження чого свідчить відсутність підписаних між сторонами актів виконаних робіт. З огляду на зазначене у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 49000 грн.

11.11.2006 р. сторонами укладено договір підряду на будівництво № 119. Відповідно до умов договору, позивач (замовник) доручає, а відповідач (підрядник) приймає на себе зобов'язання виконати роботи по будівництву насосної світлих нафтопродуктів, кімнати для обігріву, насосної світлих нафтопродуктів, вентиляції за договірною ціною, яка складає 32116 грн. 60 коп. 28.11.2002 р. в якості попередньої оплати за підрядні роботи за договором позивачем на виконання пункту 6.1.1. договору здійснено перерахування відповідачу грошових коштів в сумі 7700 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.098.2002 р. Відповідачем виконано роботи за договором на суму 19945 грн. 04 коп.,  що підтверджується актом виконаних робіт за листопад 2002 р. З огляду на зазначене у відповідача виникла  заборгованість перед позивачем в сумі 12245 грн. 04 коп.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач належним чином виконав умови договорів підряду № 75 від 16.08.2002 р., № 117 від 11.11.2002 р., № 119 від 11.11.2002 р., № 57 від 16.08.2002 р. щодо здійснення ним авансових платежів на загальну суму 145639 грн. 95 коп. Проте, відповідач в порушення умов зазначених договорів лише частково на загальну суму 78806 грн.24 коп. виконав передбачені договорами роботи. З огляду на зазначене у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі  66833грн. 71 коп.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений          або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати   такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  

           Як встановлено судом першої інстанції, позивач відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з листами № 167 від 01.04.2005 р., № 1658 від 01.04.2005 р. з вимогою про сплату наявної заборгованості, яку відповідач залишив без задоволення.

           Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

           Суд першої інстанції на підставі статей 525, 530 Цивільного кодексу України дійшов висновку про обгрунтованісь заявленої суми боргу відповідача перед позивачем в сумі 66833 грн. 71 коп.

           Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,  на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити  суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

           Враховуючи, що відповідач належним чином  не виконав взяті на себе зобов'язання за договорами підряду № 75 від 16.09.2002 р., № 117 від 11.11.2002 р., № 119 від 11.11.2002 р., № 57 від 16.08.2002 р. щодо повного та своєчасного виконання передбачених договорами робіт, судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення  з відповідача інфляції –9964 грн.91 коп., три  відсотки річних –3257 грн. 46 коп. Розрахунок суми санкції є арифметично вірним, а також таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Інші доводи касаційної скарги про порушення при прийнятті рішення суду норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, а відтак рішення господарського суду є законним і обґрунтованим, а тому підстав для  скасування рішення не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 , 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства “Віспа” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2006 р. залишити без змін.

Головуючий, суддя:

Ж. Бернацька

Судді:

Н. Мележик

О. Подоляк