Рішення

від 02.06.2008 по справі 14/68

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/68

02.06.08  

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

      м.Чернігів,  проспект Миру, 20                                                                                                                    тел. 77-99-18

Іменем  України

Р І Ш Е Н Н Я

29 травня 2008р.                                                                                                             справа №14/68

За позовом: Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв'язок” (м.Київ, вул.Лейпцизька, 15) в особі Чернігівської філії, пр.Миру,29, м. Чернігів

До відповідача: Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області, вул.Шевченка,13, м. Чернігів

Про стягнення  5995грн. 16коп.  

                                                                                                                       Суддя   Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача:  Яковлєв А.Л. представник, довіреність №0078/8 від 18.04.08р.

Від відповідача:  Тимченко В.В. юрисконсульт, довіреність №1/165 від 28.02.08р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5721,68грн. за надані послуги мобільного зв'язку згідно договорів №1695246, 1695155, 1695185, 1695189 від 23.06.04р., №1758836, 1759679, 1759889, 1759896 від 06.08.04р., №2272305 від 07.06.05р., №2856070 від 19.05.06р., №3322594 від 18.01.07р., 91,87грн. пені за період з 01.08.07р. по 27.10.07р., 2549,13грн. договірної санкції згідно Додаткової угоди.

          У відзиві на позов за №204 від 18.03.08р. відповідач зазначив, що за даними бухгалтерського обліку загальна сума заборгованості за отримані від позивача послуги мобільного зв'язку станом на 17.03.08р. становить 4095,22грн., сума зменшена внаслідок часткового погашення заборгованості згідно квитанції №10 від 12.03.08р. на суму 400грн. та квитанції №11 від 12.03.08р. на суму 412,52грн., що відповідач є державною установою і фінансується з державного бюджету і в частині отримання та розпорядження грошовими коштами цілком залежить від надходжень цих коштів з державного бюджету, що протягом останніх років спостерігається тенденція недофінансування необхідних витрат органів внутрішніх справ, в т.ч. необхідних витрат ОВС на оплату послуг зв'язку з боку Міністерства фінансів України. Відповідач зазначив, що порушення прав позивача відбулося не з вини відповідача, оскільки останній здійснює лише цільову виплату грошових коштів у разі їх надходження з бюджету за відповідними призначеннями і саме відсутність надходжень коштів з державного бюджету спричинила порушення прав позивача, та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимогти в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 2641грн. та стягнути з відповідача на користь позивача 4095,22грн.

          Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України суд прийняв зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення боргу на суму на 2367,52грн. про що вказано в ухвалі суду від 22.04.08р.

          Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення від 29.05.08р., в якому зазначив, що згідно рахунку від 01.07.07р. №0030584414 заборгованість відповідача станом на початок розрахункового періоду, а саме на 01.06.07р. становила 5586,27грн., що 04.06.07р. відповідач здійснив оплату у сумі 540грн., а 22.06.07р. –у сумі 520,71грн., що загалом склало 1060,71грн., що за вказаний період були нараховані послуги зв'язку на суму 382,18грн., що станом на 01.07.07р. заборгованість відповідача склала 4907,74грн.

          Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позов №1/2550 від 29.05.08р., в якому зазначив, що визнає позовні вимоги в частині не сплати рахунку №0031346050 від 01.08.07р. на суму 5026,80грн., але сума повинна бути зменшена до 2659,28грн. внаслідок часткового погашення заборгованості згідно квитанції №10 від 12.03.08р. на суму 400грн., №11 від 12.03.08р. на суму 412,52грн та №53 від 16.04.08р. на суму 1555грн., що відповідач не погоджується з вимогами щодо несплати рахунків на послуги №0032127867 від 01.09.07р. на суму 347,44грн. та №0032923506 від 01.10.07р. на суму 347,44грн., що в 2008р. Міністерством фінансів України кошти на утримання установ ОВС виділялися не в повному обсязі, що призвело до появи значних сум кредиторської заборгованості, що ЧМВ УМВС України в Чернігівській області не може погашати заборгованість за  послуги зв'язку за рахунок коштів, які надходять на інші цілі, оскільки це буде нецільовим використанням бюджетних коштів, що стягнення заборгованості по оплаті послуг зв'язку має проводитися за наступним кодом економічної класифікації видатків: за кодом 1138 „Послуги зв'язку” за рахунок коштів загального фонду.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, господарський суд встановив:

                    Враховуючи, що позивач зменшив свої позовні вимоги, і заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, а тому суд розглядає позовні вимоги позивача з урахуванням його заяви про зменшення позовних вимог.

Між позивачем та відповідачем були укладені договори № 1695246, 1695155, 1695185, 1695189 від 22.06.04р., №1758836, 1759889, 1759896 від 29.07.04р., №1759679 від 05.12.05р., №2272305 від 07.06.05р., №2856070 від 19.05.06р., №3322594 від 18.01.07р.

Відповідно до п.3.1 договорів кожному абоненту надається особовий рахунок, на підставі чого здійснюються розрахунки за надані послуги за всіма наявними в абонента телефонами. На виконання вказаного пункту відповідачу був наданий особовий рахунок № 5.28177.17.00.100011.

Згідно п.3.3 договорів відповідач зобов'язаний сплачувати рахунки в строк до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.  

Позивачем було надано відповідачу рахунки на оплату послуг мобільного зв'язку.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за надані послуги мобільного зв'язку по рахункам № 0031346050 від 01.08.07р., №0032127867 від 01.09.07р., №0032923506 від 01.10.07р. на загальну суму 5721,68грн. розрахувався частково, здійснивши оплату на день розгляду справи згідно квитанції №10 від 12.03.08р., №11 від 12.03.08р., №53 від 16.04.08р. на загальну суму 2367,52грн., на яку позивачем було зменшено розмір позовних вимог. Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 3354,16грн., що підтверджується матеріалами справи.

Заборгованість в сумі 3354,16грн. позивач просить стягнути з відповідача.

Заперечення відповідача щодо оплати рахунків №0032127867 від 01.09.07р. на суму 347,44грн. і №0032923506 від 01.10.07р. на суму 347,44грн. судом не приймається, оскільки у відповідності до п.2.4.2 кожного договору відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги, авансові внески, та плату за утримання номеру в мережі стільникового радіотелефонного зв'язку UMC по всіх телефонах, зареєстрованих на його особистому рахунку (плата за утримання номеру в мережі сплачується і в тому випадку, коли надання послуг призупинено за несплату попередніх рахунків або за заявою абонента).

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення боргу в сумі 3354,16коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно п.4.2 договорів № 1695246, 1695155, 1695185, 1695189 від 22.06.04р., №1758836, 1759889, 1759896 від 29.07.04р., №1759679 від 05.12.05р. та п.4.3 договорів №2272305 від 07.06.05р., №2856070 від 19.05.06р. та №3322594 від 18.01.07р. за несвоєчасну оплату рахунків відповідач сплачує пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки, якщо діючим законодавством України не передбачено іншого розміру пені.

Пунктом п.2 ст.36 Закону України “Про телекомунікації” №1280 від 18.11.03р. передбачено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 91,87грн. за період з 01.08.07р. по 27.10.07р., нараховану на суму заборгованості з урахуванням обмежень встановлених ст.36 Закону України “Про телекомунікації”.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок, проаналізувавши матеріали справи суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені необґрунтовані і задоволенню не підлягають, оскільки пеня нарахована за межами шестимісячного строку від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.1.5 додаткових угод до договорів №1695246 від 22.06.04р., №1758836, №1759896 від 29.07.04р. та за умовами п.1.3. додаткових угод до договорів №1695189, 1695185, 1695155 від 22.06.04р., №1759679 від 05.12.05р., в разі, якщо абонент (відповідач по справі) відмовляється від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, до закінчення строку, встановленого п.1.1. додаткової угоди, або коли дія основного договору достроково припиняється на підставі п.5.2. договору в зв'язку з несплатою абонентом наданих йому послуг зв'язку, абонент сплачує UMC договірну санкцію в розмірі 2,19грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії цієї додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії.

За умовами п.1.3 додаткових угод до договорів №2856070 від 19.05.06р., №3322594 від 18.01.07р. за вказані вище правопорушення відповідач сплачує UMC договірну санкцію в розмірі 1,19грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії цієї додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії.

Крім того, вказаних пунктах (відповідно п.1.5, п.1.3.) додаткових угод сторони встановили, що на підставі ст.259 Цивільного кодексу України строк позовної давності до вимог про стягнення договірної санкції встановлюється у три роки, початок перебігу позовної давності визначається згідно з цивільним законодавством.

Відповідно до п.5.2 вказаних договорів, дія договору припиняється, якщо абонент (відповідач у справі) має неоплачені рахунки і не погасив наявну заборгованість протягом одного місяця після направлення йому письмового попередження (повідомлення), а також у випадках передбачених Правилами користування мережами стільникового зв'язку UMC (мобільного зв'язку).

Позивач просить стягнути договірну санкцію на підставі п. 1.1 додаткових угод до договору №1695246 у сумі 107,31грн. за 49 днів, №1758836 у сумі 107,31грн. за 49 днів, №1759896 у сумі 107,31грн. за 49 днів, №1695189 у сумі 72,27грн. за 33 дні, 1695185 у сумі 54,75грн. за 25 днів, №1759679 у сумі 98,55грн. за 45 днів, №2856070 у сумі 739,20грн. за 385 дні, №3322594 у сумі 1207,68грн. за 629 днів, а всього 2549,13грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 2549,13грн. договірної санкції згідно Додаткових угод.

Аналіз наданих позивачем розрахунків свідчить про їх правильність та обґрунтованість, а тому суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача в частині стягнення договірної санкції. При цьому суд виходить з того, що дії позивача по припиненню надання послуг та розірванню договорів не суперечить умовам договору та ст. 907 Цивільного кодексу України.

          Враховуючи, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок бюджетних коштів, а неоплата за надані послуги мобільного зв'язку виникла у зв'язку з недостатнім фінансуванням коштів на оплату послуг зв'язку, приймаючи до уваги часткове добровільне погашення відповідачем боргу, суд на підставі п.3 ст.83 Господарського кодексу України користуючись наданим йому правом вирішив зменшити розмір договірної санкції та стягнути з відповідача договірну санкцію у розмірі 250,00грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач, в порушення ст. ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст..193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за надані йому послуги мобільного зв'язку своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення боргу у  сумі 3354,16грн., в частині стягнення договірної санкції у сумі 250грн. В решті позову відмовити.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 525, 526, 549, 907 Цивільного кодексу України, ст.193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області, (вул.Шевченка,13, м. Чернігів, код 08676702, р/р 35212001000602 УДК в Чернігівській області, МФО 853592, КЕКВ 1138 „Послуги зв'язку”) на користь Закритого акціонерного товариства “Український мобільний зв'язок” (м. Київ, вул.Лейпцизька, 15, р/р 26008526 в „Райффайзен банк Аваль” м. Київ, МФО 300335 ідентифікаційний код 14333937) 3354грн.16коп. боргу, 250грн. договірних санкцій, 102грн.00коп. державного мита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

          Суддя                                                                                                                 Н.Ю.Книш

Рішення підписано 02.06.08р.

          Суддя                                                                                                                 Н.Ю.Книш