Постанова

від 13.05.2008 по справі 47/207

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/207

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.05.2008                                                                                           № 47/207

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 Від прокуратури: представник не з'явився

Від позивача 1: Дроб'язко В.Г.- за дов.

Від позивача 2: Берченко С.А.- за дов.

Від позивача 3: Линник І.В.- за дов.

Від відповідача 1: Забавська Н.В.-за дов.

Від відповідача 2: Забавська Н.В.- за дов.                    

 розглянувши апеляційні скаргуи Державної акціонерної компанії „Укрресурси” та Агротехнічна корпорація "Украгроком"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.01.2008

 у справі № 47/207  

 за позовом                               Прокуратура Дніпровського району м.Києва в інтересах держави в особі: 1)          Кабінету Міністрів України

2)          Національної акціонерної компанії „Украгролізинг”

3)          Відкритого акціонерного товариства „Украгротех”

 до                                                   Агротехнічна корпорація "Украгроком"

                                                  Державна акціонерна компанія "Укрресурси"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  визнання договору купівлі-продажу та договору комісії-недійсними

ВСТАНОВИВ:

           Рішенням Господарського суду м.Києва від 22.01.2008р. у справі №47/207 позов  задоволено повністю:

Відповідно до ст..ст.203,215 ЦК України визнано:  

-Договір комісії на продаж продукції №64 від 18.03.2004р. , укладений між Вікритим акціонерним товариством „Украгротех” та Агротехнічною корпорацією „Украгроком”,  недійсним  з моменту укладення;

-Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.06.2004р., укладений між Агротехнічною корпорацією „Украгроком”, який діяв на підставі Договору комісії на продаж продукції №64 від 18.03.2004р. та Державною акціонерною компанією „Укрресурси”,  недійсним з моменту укладення;

-Зобов”язано Державну акціонерну компанію „Укрресурси”  повернути Відкритому акціонерному товариству „Украгротех” нерухоме майно, розташоване по вул..Автотранспортній,1 в м.Києві, до складу якого входять: адмінгосппобутбудівля (літера А) площею 2096,50 кв.м; КПП ( літера Б) площею 1253,40 грн. кв.м; виробничий корпус №2 ( літера Г) площею 2829,60 кв.м.; шиномонтажна дільниця ( літера Е) площею 10612,10 кв.м; склад запчастин ( літера Ж) площею 1515,40 кв.м; насосна станція ( літера З) площею 17,40 кв.м; КПП ( літера И) площею 37,80 кв.м.; склад, кладовка, кладовка  (літера К) площею 42,90 кв.м.; склад, склад, склад, навіс ( літера М) площею 204,20 кв.м.; склад - підвал ( літера Н) площею 134,60 кв.м., а загалом 12 098,9 кв.м.

Не погодившись з рішенням , до Київського апеляційного суду з апеляційними скаргами звернулися відповідачі :  Державна акціонерна компанія „Укрресурси” та Агротехнічна корпорація „Украгроком.

Так, відповідач 1- Агротехнічна корпорація „Украгроком” в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення,          яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування  обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зокрема,   апелянт зазначає, що судом першої інстанції передчасно та поспішно зроблено  висновок про недоведеність наявності згоди на відчуження майна Міністерством аграрної політики України та НАК „Украгролізинг” і  такі висновки суду ґрунтуються на дослідженні листів  НАК „Украгролізинг” №15/492 від 17.03.2004р. та Мінагрополітики №37-24-1-15/4908 від 28.04.2004р., які, на думку суду, не містять індивідуальних ознак відчужуваного майна, які б вирізняли його з-поміж інших однорідних  речей, індивідуалізуючи його.

          Однак, судом поверхово досліджено лист Мінагрополітики №37-24-1-15/4908 від 28.04.2004р., яким чітко визначено кількість одиниць та їх місцезнаходження.

          Більше того, судом проігноровано той факт, що ці листи надано у відповідь на запити ВАТ „Украгротех”.

          Колегією суддів безпідставно визнано встановленими обставини справи, які не були в повному обсязі з'ясовані  внаслідок того, що прокурором та позивачами в порушення ст. 38 ГПК України так і не були виконані вимоги ухвал суду від 21.08.2007р.(суддя Станік), від 21.09.2007р. та від 10.10.2007р. ( суддя Ярмак - головуюча) про надання доказів, на необхідності витребування яких наполягав представник Відповідача-1 в письмовому клопотанні від 20.08.2007р., у відзиві від 09.10.2007р. №386 та в Доповненні до відзиву від 20.01.2008р. №39/02.

          Скаржник наполягає на тому, що  судом неправильно встановлено обставини справи щодо компетенції органів ВАТ „Украгротех” та відсутності в нього права власності на відчужене нерухоме майно.

          Судом невірно розтлумачено п.3.5 та п.8.3.4 Статуту Товариства в редакції від 08.05.2003р., дійсного станом на дату укладення договору комісії та неправильно застосовано норми матеріального права щодо компетенції комісіонера та комітента на відчуження майна.

          Крім того, апелянт звертає увагу на те, що спірне майно було набуте у власність добросовісним набувачем.

          Відповідач 2 – Державна акціонерна компанія „Укрресурси” у своїй апеляційній скарзі просить рішення місцевого господарського  суду скасувати  та припинити провадження у справі, посилаючись  не невідповідність висновків суду обставинам справи.

          Так, апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції не були досліджені суттєві обставини справи. Зокрема, те, що нерухоме майно, розташоване в м.Києві по вул.Автотранспортній,1, в подальшому було продано Державною акціонерною компанією „Укрресурси” на користь Державного підприємства „Укрспецавтобаза”, органом управління якого є Державний комітет України з державного матеріального резерву ( договір купівлі-продажу від 12.07.2004р.,  посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черенцевим В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1653).

          Суд першої інстанції мав перевірити поточний правовий режим проданого нерухомого майна, адже виявлені факти дали б підстави для іншого висновку: під час продажу нерухомого майна, розташованого в м.Києві по вул.Автотранспортній,1, порушень державних інтересів не відбулось, форма власності зазначеного майна на даний час – державна.

          Заступник прокурора Дніпровського району м.Києва заперечує проти доводів, які викладені у апеляційних скаргах  та стверджує, що у голови правління ВАТ „Украгротех” Сухенко В.І. на момент укладення оскаржуваного договору комісії був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки відчуження  нерухомого майна не було погоджено із засновником товариства, а саме – державою в особі Міністерства аграрної політики України, до компетенції якого належить погодження операцій щодо розпорядження нерухомим майном товариства, як це передбачено п.3.5 Статуту ВАТ „Украгротех”в редакції, чинній станом на момент укладення спірних договорів, а також відчуження нерухомого майна відбулось без погодження із Спостережною радою.

          Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що звернення до суду прокуратурою з відповідним позовом було обумовлено тим, що внаслідок укладання оскаржуваних договорів було відчужено нерухоме майно ВАТ „Украгротех”, яке знаходилось у його статутному фонді, а 100% пакет акцій ВАТ „Украгротех”, який був випущений та забезпечений на весь розмір статутного фонду, було передано у статутний фонд НАК „Украгролізинг”, на увесь розмір якого випущено акції, які повністю  належать державі.

          Позивач 2 – НАК „Украгролізинг” просить залишити без задоволення апеляційні скарги ДАК „Укрресурси” та  АК „Украгроком”, стверджуючи, що судом правомірно задоволено позовні вимоги прокуратури Дніпровського району міста Києва.

          Позивач 3 – ВАТ „Украгротех”   у відзиві на апеляційні скарги повністю підтримує доводи прокуратури Дніпровського району м.Києва, викладені  у відзиві №21-07 (гс.) від 15.04.2008р. на апеляційні скарги  ДАК „Укрресурси” та  Агротехнічної корпорації  „Украгроком”.

          Повноважний представник ДАК „Укрресурси” Н.В.Забавська подала до Київського апеляційного господарського суду письмове клопотання про припинення  провадження у справі №47/207 щодо АК „Украгроком” на підставі п.6 ст.80 ГПК України, оскільки станом на 02.04.2008р. АК „Украгроком” ( код ЄДРПОУ 31026626) вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України по Київській області у зв”язку з ліквідацією, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру Головного управління статистики у  Київської області від 02.04.2008р. № 02/2-11/0291  ( копія витягу з ЄДРПОУ на 02.04.12008р. додана до клопотання, які долучені до матеріалів справи № 47/207).

          В судове засідання 13.05.2008р.  представник  прокуратури Дніпровського району м.Києва  не з”явився з невідомих причин, який був присутнім  у попередніх судових засіданнях 02.04.2008р., 15.04.2008р.

          Розглянувши у судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників сторін, судова колегія установила наступне:

          Прокурор Дніпровського району міста Києва звернувся з позовом  до суду першої інстанції в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Національної акціонерної компанії „Украгролізинг”, Відкритого акціонерного товариства „Украгротех” до Агротехнічної корпорації „Украгроком”, Державної акціонерної компанії „укрресурси” про визнання недійсним договору комісії №64 від 18.03.2004р., укладеного між ВАТ „Украгротех” та Агротехнічної корпорації „Украгроком” та визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна ( м.Київ, вул.Автотранспортна,1) від 10.06.2004р.. укладеного між Агротехнічною корпорацією „Украгроком”, яка діяла за дорученням ВАТ „Украгротех” , та ДАК „Укрресурси”, а також повернення нерухомого майна.

          Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що договір комісії №64 від 18.03.2004р.,укладений між ВАТ „Украгротех” та АК „Украгроком”, та договір купівлі –продажу від 10.06.2004р. суперечать вимогам п.п.3.5,4.1 Статуту ВАТ „Украгротех” ( в редакції 16.044.2003р.), оскільки ВАТ  „Украгротех” має право відчужувати майно за погодженням із засновником, тобто Міністерством аграрної політики України, яке здійснює управління державним майном.

          Таким чином, станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 10.04.2004р. існувала пряма заборона щодо розпорядження відчуженим нерухомим майном  по вул.Автотранспортній,1 у місті Києві, оскільки воно належало до державної власності.

          Крім того, прокурор у позовній заяві посилається на те, що підставою недійсності укладених договорів є те, що у Голови правління ВАТ „Украгротех” були відсутні повноваження щодо укладення спірних договорів.

          Також,  у додаткових обгрунтуваннях позовних вимог прокурор посилається  га те, що оспорювані договори суперечать п.8.3.4 Статуту ВАТ „Украгротех”, який передбачав погодження операцій щодо розпорядження нерухомим майном за погодженням з  Спостережною радою відповідного товариства.

          Позивачі-1,2,3 підтримали у повному обсязі позовні вимоги, які були заявлені прокурором в їх інтересах, просили суд позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись у додаткових  письмових поясненнях на те, що Фонд державного майна України своїм листом від 29.04.2004р. №10-17/5946 надав відповідні роз”яснення про порядок реалізації в процесі господарської діяльності основних засобів, які знаходяться на балансі акціонерних товариств, створених шляхом корпоратизації державних підприємств, 100% пакети акцій яких передані до Статутного фонду НАК „Украгролізинг”, погодження операцій з розпорядження майном цих товариств має здійснюватись відповідними органами управління НАК „Украгролізинг” у порядку, який визначений Статутами НАК „Украгролізинг” та відповідних акціонерних товариств.

          Укладення договору комісії №64 від 18.03.2004, між ВАТ „Украгротех” та АК „Украгроком” тм укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна ( м.Київ, вудл.Автотранспорта,1 ) від 10.06.2004р.  між АК „Украгроком”, яка діяла за дорученням ВАТ „Украгротех”, та ДАК „Укрресурси” – суперечить Статутам відповідних товариств і, зокрема, Статуту ВАТ „Украгротех”.

          Відповідач-1 проти позовних вимог заперечуєь у повному обсязі, просить суд у позові відмовити, мотивуючи тим, що НАК „Украгролізинг” своїм листом від 28.04.2004р. №37-24-1-15/4908 надав згоду на реалізацію основних засобів ВАТ „Украгротех”, а саме, бази в с.Бортничі, а ще до укладення договору комісії №64 від 18.03.2004р. голова правління ВАТ „Украгротех” звертався листами від 19.02.2004р. №50-1-1/102 та від 05.03.2004р.  №50-1-1/154 до НАК „Украгролізинг” ( до статутного фонду якого передано 100% пакет акцій ВАТ „Украгротех”) та Міністерства аграрної політики України ( яким було передано у статут ВАТ „Украгротех” спірне майно) про надання останніми згоди на відчуження нерухомого майна, які , в свою чергу, надали зазначену згоду.

          Крім того, відповідач 1 додатково послався на те, що спірне майно мало статус майна колективної власності, а не державної, а тому порушення інтересів держави при його реалізації не відбулось.

          Відповідач 2 проти заявлених позовних вимог також заперечує у повному обсязі, просить суд відмовити у позові, з огляду на те, що голова правління ВАТ „Украгротех” мав усі повноваження на укладення оскаржуваних договорів та заявив про застосування судом строків позовної давності до вимог позивача.

          Судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги прокурора Дніпровського району міста Києва є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому підлягають задоволенню і не погоджується з правовою позицією суду стосовно того, що оскаржувані Договір комісії №64 від 18.03.2004р. та Договір купівлі-продажу від 10.06.2004р. на момент їх укладення суперечили вимогам закону щодо укладення договорів, а саме:

          Не заслуговують на увагу висновки суду  з приводу того, що Договір комісії №64 від 18.03.2004р. було підписано зі сторони ВАТ „Украгротех” ( позивача 3) особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на його підписання та укладання від імені товариства  і який  був укладений всупереч вимог чинної на той час редакції Статуту ВАТ „Украгротех”  від 08.05.2003р.,( зокрема, п. 3.5 та п.8.3.4. ) , оскільки відчуження спірного нерухомого майна не було погоджено із засновником товариства і органом управління позивача-3 не надавалось згоди ( погодження) на відчуження нерухомого майна товариства по вул.Автотранспортній,1  у місті Києві, з таких підстав:

          Матеріалами справи встановлено, що наказом Міністерства аграрної політики України №110 від 16.04.03р. перетворено Українське державне підприємство по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню  агропромислового комплексу „Украгротех” у  Відкрите акціонерне товариство.

          Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України № 419 від 24.11.03р. стовідсотковий пакет акцій Відкритого акціонерного товариства „Украгротех” ( далі – ВАТ „Украгротех”) передано до статутного фонду Національної акціонерної акомпанії „Украгролізинг” ( далі –НАК „Украгролізинг”) 100% акцій НАК „Украгролізинг” закріплено у державній власності.

          Державою в особі Міністерства аграрної політики України 02.02.2004р. відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного фонду ВАТ „Украгротех” передано державне нерухоме майно, що знаходиться за адресою: місто Київ,  вул..Автотранспортна,1.

          18.03.2004р. між ВАТ „Украгротех” та Агротехнічною корпорацією „Украгроком”  (далі – АК „Украгроком”) укладено Договір комісії № 64 на продаж продукції.

          Відповідно до умов Договору ( п.1.1) АК „Украгроком” ( комісіонер) зобов”язався за  дорученням ВАТ „Украгротех” ( комітент) за плату вчинити в інтересах останнього від свого імені правочин  -  угоду з продажу  домовласності  №1 по вул.. Автотранспортній у місті Києві.

          10.06.2004р. між АК „Украгроком”, яка діяла за дорученням ВАТ „Украгротех” та Державною акціонерною компанією „Укрресурси” ( далі – ДАК „Укрресурси”)  укладено Договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна ( майновий комплекс), яке передано ВАТ „Украгротех” Державою в особі Міністерства аграрної політики України до його статутного фонду, та відповідно до свідоцтва, виданого 17.05.2004р. Головним управлінням комунальної власності Київської міської державної адміністрації, належало ВАТ

„Украгротех” на праві колективної власності.

          Не можна погодитись з  висновком суду першої інстанції щодо недоведеності згоди на відчуження спірного нерухомого майна Міністерством аграрної політики України та НАК „Украгролізинг”з посиланням на те,  що при дослідженні судом першої інстанції

листів  НАК „Украгролізинг” № 15/492 від 17.03.2004р. та Мінагрополітики  №37-24-1-15/4908 від 28.04.2004р., зазначені листи не містять індивідуальних ознак відчужуваного майна, які б вирізняли його з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи його.

           Однак, судом не  враховано лист Мінагрополітики №37-4-1-15/4908 від 28.04.2004р., яким чітко визначено кількість одиниць та їх місцезнаходження.

          Крім того, необхідно зазначити, що ці листи надано у відповідь нам запити ВАТ „Украгротех” і, зокрема, НАК „Украгролізинг” надало  свою відповідь на листи-звернення ВАТ „Украгротех” від 19.02.2004р. №50-1-1/ 102 та №50-1-1/154 від 05.03.2004р.

          Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції  визнано встановленими обставини справи, які не були в повному обсязі з”ясовані внаслідок того, що прокурором та позивачами в порушення ст.38 ГПК  України не були виконані  вимоги ухвал суду від 21.08.2007р. ( суддя Станік), від 21.09.2007р. та від 10.10.2007р. ( суддя Ярмак) про надання доказів, на необхідності надання яких  протягом усього строку розгляду даної справи наполягав  представник Відповідача-1 у письмовому клопотанні від 20.08.2007р. вих.№327, у відзиві від 09.10.2007р. №386 та в Доповненні до відзиву  від 20.01.2008р. вих.  №390/2.

          Але позивачі не надали витребувані судом  докази, тим самим, в  порушення  норм ст.43 ГПК України, була  поставлена  під сумнів об”єктивність та повнота з”ясування  судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та доведеність позовних вимог і, отже, під час оцінки доказів , наданих Корпорацією  в обґрунтування правомірності укладених Договору комісії та Договору купівлі-продажу,  без витребування від прокурора та позивачів додаткових доказів, судом надана перевага  обставинам, що викладені в позовній заяві прокурора, яка є суперечливою та не відповідає дійсності.

          Судом неправильно встановлено обставини справи щодо компетенції органів ВАТ „Украгротех” та відсутності у нього права власності на відчужене спірне нерухоме майно, а саме:

          Так, необхідно звернути увагу на те, що ВАТ „Украгротех” створене в процесі корпоратизації державних підприємств на підставі Указу Президента України „Про корпоратизацію підприємств” від 15.05.1993р. № 210/93 та Постанови Кабінету Міністрів України від 05 липня 1993р. № 508, якою затверджено „Положення про порядок корпоратизації підприємств” та Наказу Міністерства аграрної політики України від 16.04.2003 року №110.

          Згідно із п.15 Положення з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства переходять до відкритого акціонерного товариства. Державна реєстрація ВАТ „Украгротех” відбулась 08.05.2003 року.

          Згідно із статтею 12 Закону України „Про господарські товариства” товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Аналогічно, п.3.4 Статуту ВАТ „Украгротех” у редакції, зареєстрованій 08.05.2003р.,встановлено, що Товариство здійснює володіння., користування і розпорядження своїм майном відповідно до цілей своєї діяльності.

          02.02.2004р. між Засновником, Міністерством аграрної політики України та ВАТ „Украгротех” було складено Акт приймання –передачі нерухомого майна до статутного фонду ВАТ „Украгротех”.

          Таким чином, з моменту внесення майна до статутного фонду , товариство отримало право колективної власності на майно та право самостійного володіння, користування та розпорядження майном згідно із статутом.

          За таких обставин, ВАТ „Украгротех” набуло прав власності на майно з моменту його державної реєстрації та мало право самостійно користуватись, володіти та розпоряджатись своїм майном.

          Статутом товариства жодним чином не обмежене право власності товариства та не віднесено його до статусу державної власності.

          Лист Фонду державного майна України №10-17-5946 від 29.04.2004 року не має  нормативної сили і стосується державного майна, яке передане на баланс корпоратизованого підприємства в користування та ( або) управління. Цей лист не визначає порядку відчуження майна, переданого до статутного Фонду Товариства, яке стало його власністю і, отже, єдиними нормами, що визначають порядок відчуження такого майна  - є Статут Товариства.

          Щодо тлумачення судом першої інстанції п.3.5 та п.8.3.4 Статуту Товариства в редакції від 08.05.2003 року, дійсного станом на дату укладення договору комісії, то необхідно врахувати наступне:

          Пункт 3.5 Статуту не стосується нерухомого майна, а, навпаки, нерухоме майно в даному випадку внесено як виключення з переліку дій, які необхідно погодити із Засновником – Міністерством аграрної політики України.

          Диспозиція норми п.3.5 встановлює обов'язок Товариства погоджувати із Засновником продаж, безкоштовну передачу, обмін, передавання в оренду засобів виробництва та інших матеріальних цінностей, окрім нерухомого майна. Отже, нерухоме майно у даному випадку не увійшло до переліку дій, відчуження якого необхідно погоджувати із Засновником.

          Щодо нерухомого майна, то Статутом встановлено інше обмеження, а саме:

          Пунктом 8.2.4 Статуту Вищому органу товариства надано право затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує 20 відсотків розміру статутного фонду Товариства. Спостережна рада погоджує проведення розпорядження нерухомим майном Товариства, балансова вартість якого перевищує 20 відсотків статутного фонду. Згідно із Актом приймання-передавання нерухомого майна від 02.02.2004 року балансова вартість станом на 30.11.2002 року становила 4 785 700,00 грн., що є не більшим, ніж 8% від статутного фонду Товариства і ці обставини підтверджуються Актом приймання-передавання нерухомого майна до статутного фонду ВАТ „Украгротех” від 02.02.2004 року, Довідкою-характеристикою від 09.06.2004р. №861317, Додатковою угодою №1 до Договору комісії на продаж продукції №64 від 18.03.2004 року).

          Договір комісії було укладено на суму 8600000,00 грн., що також не перевищує 20% статутного фонду Товариства.

          За таких обставин,  станом на укладення Договору комісії Статутом не вимагалось ні згоди Міністерства, як засновника, ні Спостережної ради.

          Звернення за погодженням щодо відчуження нерухомого майна до НАК „Украгролізинг”,  як до 100%  акціонера Товариства, який в подальшому одноосібно створив Спостережну раду Товариства та Вищий орган Товариства , було здійснено безпідставно, оскільки 100% акцій ВАТ вже на той момент було передано до статутного фонду НАК „Украгролізинг” на підставі Наказу Мінагрополітики від 24.11.2003р. №419.

          Даний факт не є належним підтвердженням необхідності отримання будь-якого погодження чи затвердження спірного договору комісії.

          Щодо компетенції комісіонера та комітента на відчуження майна, то згідно із спірним договором комісії ( п.1.1) відповідач-1 ( АК „Украгроком”)  зобов”язався за дорученням позивача-3 ( ВАТ „Украгротех”) за плату здійснити в інтересах останнього від свого імені правочин – угоду з продажу домовласності №1 по вул..Автотранспортній у м.Києві. За здійснення в інтересах Комітента угод на продаж майна та відшкодування витрат, комісіонер отримує плату на умовах цього договору ( п.1.3 договору комісії).

          Відповідно до наведених вище доказів укладення договору комісії відбулось на законних підставах без перевищення повноважень виконавчого органу Товариства.

          Відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов”язується за дорученням другої сторони ( комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

          У даному випадку положення договору комісії кореспондують із статтею 237 ЦК України, відповідально до якої представництвом є право відношення, в якому одна сторона ( представник) зобов”язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

           Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов”язки особи, яку він представляє.

          Станом на дату укладення угоди ВАТ „Украгротех” в особі Голови правління мало право укласти договір комісії та уповноважити АК „Украгроком” на здійснення від імені Товариства необхідних дій.

          Відповідно до статті 1025 ЦК України комітент має право  відмовитися від договору комісії (коли йому стало відомо про виникнення обставин, що обмежують повноваження посадової особи комітента).Якщо договір комісії укладено без визначення строку, комітент повинен повідомити комісіонера про відмову від договору комісії не пізніше ніж за тридцять днів ( п.2 цієї ж статті).

          Згідно із п.3 статті 1025 ЦК України у разі відмови комітента від договору комісії, він повинен у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений, негайно розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера. У разі невиконання комітентом цього обов'язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною.

          Але, ВАТ „Украгротех” не скористався зазначеним правом, хоча з прийняттям нового Статуту, умови розпорядження майном суттєво змінились.

          Однак, комітент не тільки не повідомив про наявні обмеження, які виникли з прийняттям нового Статуту ВАТ „Украгротех”( затверджений 24.03.2004 року), але під час укладення договору купівлі-продажу нотаріусу було надано попередню редакцію Статуту і про це свідчать матеріали, які надані у справу відповідачем-1, отримані та завірені нотаріусом, яким було посвідчено угоду купівлі-продажу ( нотаріус особистим підписом, печаткою свідчить про те, що саме Статут в редакції від 08.05.2003 року зберігається в архівній справі).

          Ні комісіонер, ні набувач майна не знали та не моли знати про наявність будь-яких обмежень і у цьому випадку відповідач-2 виступає добросовісним набувачем майна у розумінні статті 388 ЦК України, а комісіонер ( оскільки договір комісії був чинним) був належним чином уповноважений на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

          На момент укладення угоди, відчужувачем було надано нотаріусу Лист – згоду на відчуження майна НАК „Украгролізинг” від 17.03.2004р. ( яке вже відповідно до нового Статуту перебувало Вищим органом товариства) і зазначеного Листа щодо згоди на відчуження майна не відкликало.

          З огляду на викладене, комісіонер діяв на підставі повноважень наданих йому належним чином та у законному порядку, які не було скасовано чи відкликано, набувач майна, ДАК „Укрресурси” . маючи наданий продавцем Статут в редакції від 08.05.2003р. та листи - згоди НАК „Украгролізинг” та Міністерства аграрної політики України, не знала та не могла знати про те, що майно якимось чином вибуває з володіння власника неналежним  чином.

          Отже, спірне нерухоме майно було набуте у власність добросовісним набувачем. У зв'язку з тим, що договір комісії є дійсним, не скасований, не відкликаний, не спростований комітентом та відповідає нормам чинного на момент укладення угоди законодавства, договір купівлі-продажу є також  дійсним, а підстави для витребування та повернення нерухомого майна відсутні згідно із статтею 388 ЦК України.

          Продавцем – юридичною особою фактично схвалено таке виконання, оскільки здійснено дії щодо відчуження майна та розрахунків за договором. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов”язки з моменту вчинення цього правочину ( п.2 статті 241 ЦК України).

          Крім того, необхідно звернути увагу на те, що суд першої інстанції всупереч прямим вимогам статті 265 ЦК України, визнав поважними причини пропуску позовної давності з підстав повернення  позову без розгляду, однак відповідно до норм статті 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

          Фактично з позовною заявою до суду першої інстанції 08 червня 2007р. звернувся не прокурор, а представник ВАТ „Украгротех” за довіреністю Конопля А.М., який на той час був начальником юридичного управління НАК „Украгролізинг” і ,як встановлено ухвалою про повернення позовної заяви від  16.06.07. № 05-5-16/8298(Суддя Ярмак О.М) не мав належних повноважень на представництво.

          До того ж, предметом даного позову була тільки одна вимога – визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.06.2004р.,вимог же щодо визнання недійсним договору

комісії від 18.03.2004р., на підставі якого  був укладений договір купівлі-продажу, взагалі не заявлявся.

          Позовна заява В.о.прокурора Дніпровського району міста Києва  в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ВАТ НАК „Украгролізинг”, ВАТ „Украгротех” до АК „Украгроком”, ДАК „Укрресурси” про визнання договору комісії та договору купівлі-продажу недійсними та повернення майна була подана до Господарського суду міста Києва  лише 08.08.2007р. на підставі звернення НАК „Украгролізинг” до прокуратури Дніпровського району міста Києва від 26.07.07р. № 14-2-2/1748, тобто після того, коли ВАТ „Украгротех” вже був пропущений строк позовної давності.

          Отже, згідно із статтею 267 ЦК України позовна давність повинна бути застосована судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене,  колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з”ясовані обставини справи щодо витребування необхідних доказів (листів ВАТ „Украгротех”, які б могли достатньо повно індивідуалізувати майно), перевірки та встановлення порядку укладення договору купівлі-продажу; зроблено невірні висновки щодо належності майна ( спірне майно було колективною, а не державною власністю корпоратизованого товариства на момент укладення договору, навіть у випадку, якщо одноосібним вищим органом товариства була державна акціонерна компанія, а майно було передано до статутного фонду товариства; неправильно розтлумачено та застосовано норми пунктів 3.5 та 8.3.4 Статуту ВАТ „Украгротех” в редакції від 08.05.2003року; неправильно застосовано норми статтей 241, 388,1025 Цивільного кодексу України, у зв'язку з  чим рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у позові  слід відмовити у  повному обсязі.

Враховуючи те, що   Відповідач 1- Агротехнічна корпорація „Украгроком” фактично ліквідовано (виключено з ЄДРПОУ станом на 02.04.2008р.), що підтверджується витягом  з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України по Київській області ( вих. № 02/2-11/0291  від 02.04.2008р.) станом на 02.04.2008р., тому  по відношенню до АК „Украгроком” ( Відповідача-1) провадження у справі №47/207 підлягає  припиненню на підставі п.6 ст.80 ГПК України.

Колегія суддів вважає, що заслуговують  на увагу доводи апеляційної скарги ДАК „Укрресурси”, які є обгрунтованими та переконливими, у зв”язку з чим скарга  ДАК „Укрресурси” підлягає задоволенню, а також враховує доводи апеляційної скарги  АК „Украгроком” (Відповідача-1) при прийнятті даної постанови.

Керуючись ст.49, п.6 ст.80, ст.ст.99,101,103-105  Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії „Укрресурси”задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2008р. у  справі

№47/207 скасувати та  ухвалити нове рішення, яким -

          „ В позові відмовити повністю.          

          По відношенню до Відповідача-1 Агротехнічної корпорації „Украгроком”- провадження у справі № 47/207 припинити.”

          3.Матеріали справи № 47/207 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді