Постанова

від 20.05.2008 по справі 3757-7/63

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3757-7/63

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2008 року                                                                  Справа № 3757-7/63

Колегія суддів у складі: головуючого судді Олійника В.Ф.,                                                                   судді Гончар Т.В., судді Кравець Т.В.

при секретарі –Бігун О.В.

за участю представників:

Державної інноваційної фінансово-кредитної установи Сумського регіонального відділення  - Мельника  В.М. - директора  

ліквідатора  - Маляра М.В.

?...боржника -  Алфімова В.В. (дов. б/н від 10.10.06р.)

розглянувши апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи Сумського регіонального відділення (вх. № 608 С/2-5) на ухвалу    господарського   суду   Сумської   області   від  14.02.2008 р.   

по   справі  № 3757-7/63 (суддя Костенко Л.А.)

за заявою  Прокурора Замостянського р-ну в інтересах Вінницького державного підприємства «Виробниче об'єднання «Хімпром», м. Вінниці  

до   Спільного підприємства Сумської обласної оптово-торгівельної бази облспоживспілки, м.Суми

про визнання банкрутом

в с т а н о в и л а:

 Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.02.2008 р. в задоволенні вимог Державної інноваційної фінансово-кредитної установи Сумського регіонального відділення (далі - ДІФКУ), заявлених  відповідно до заяви  від 20.11.01р. про визнання кредитором вимог в сумі 2 847 640,27 грн., відмовлено. Затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - Сумської обласної оптово-торгівельної бази облспоживспілки. Ліквідовано Сумську обласну оптово-торгівельну базу облспоживспілки, як юридичну особу. Вимоги кредиторів, не задоволені за недостатністю майна,  визнані такими, що погашені.

 В апеляційній скарзі Державна інноваційна фінансово-кредитна установа Сумського регіонального відділення ( перейменована назва Української державної інноваційної компанії ) порушує питання про скасування зазначеної ухвали та прийняття нового рішення, яким скасувати ліквідацію та виключення з ЄДРПОУ банкрута–СП Сумська обласна оптово-торгівельна база Сумської  облспоживспілки, поновити провадження у даній справі та відсторонити від виконання обов'язків ліквідатора банкрута –арбітражного керуючого Маляра М.В. і призначити ліквідатором арбітражного керуючого Шевченко І.В. Зобов'язати ліквідатора банкрута  включити до реєстру вимог кредиторів вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи Сумського регіонального відділення у розмірі 2 847 640,27 грн. В скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий М.В.Маляр у відзиві на апеляційну скаргу ДІФКУ просить суд залишити її без задоволення, а ухвалу суду від 14.02.08р. залишити без змін, як таку, що прийнята у відповідності до норм чинного законодавства України. В обгрунтування доводів вказує, що розгляд заяв кредиторів з вимогами до боржника та включення їх до реєстру вимог здійснюється в процедурі розпорядження майном, а ліквідатор не має таких повноважень,  що під час судової процедури банкрутства боржник виконав усі зобов'язання перед  кредиторами, чиї вимоги були визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів. Крім того скаржник не має статусу кредитора і тому не може надавати пропозиції щодо кандидатури ліквідатора у справі № 3757-7/63 про банкрутство боржника.

Сумська обласна спілка споживчих товариств у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу такою, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а скаргу  безпідставною, посилаючись на те, що вимоги  Української Державної інноваційної компанії, які виникли до порушення провадження у іншій справі №2430-06 /111про банкрутство цього ж боржника є погашеними в силу вимог ст. ст. 21,22 Закону України “Про банкрутство”. Строк погашення позики ТОВ ВКП “Еко-продукт”( отримувачем коштів ) згідно плану повернення платежів за інноваційним договором настав у 1 кварталі 1999р., тому звернення  до боржника, як до майнового поручителя згідно  договору застави від 15.12.97р., в силу ст. 194 ЦК УРСР минув. В стягненні з боржника, як з майнового поручителя на користь кредитора грошових коштів рішенням господарського суду Сумської області від 20.02.2002 у справі №1935-11/129 відмовлено. В силу ст.80 ГПК України суд припиняє провадження.

         Дослідивши матеріали справи, а також викладені  у апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи сторін та учасників провадження, заслухавши пояснення уповноважених представників, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги  з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив того, що після визнання  ухвалою суду від 04.08.2005 вимог кредитора –УДІК в особі Сумського регіонального відділення до боржника у розмірі 2 847 640 грн. 27 коп. та включення до реєстру вимог кредиторів, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2005 року, яка залишена без змін постановою ВГС України від 28.02.2006 року та ухвалою Верховного суду України від 25.05.2006 року відмовлено в порушенні касаційного провадження, встановлено, що подана 20.11.2001 року заява Української державної інноваційної компанії ( далі- УДІК ) про включення до реєстру вимог конкурсних кредиторів зазначених грошових вимог до боржника господарським судом Сумської області не розглядалась.

Провадження за заявою цього кредитора  від 12.05.2005 року про визнання його грошових вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів припинено апеляційним судом з посиланням на ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»( далі- Закон ), згідно якої у ліквідатора та суду під час ліквідаційної процедури відсутнє право розглядати заяви конкурсних кредиторів з грошовими вимогами, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Крім того Постановою ВГС України від 18.09.2007 року, ухвала господарського суду Сумської області від 22.05.2007 року, якою затверджений звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс банкрута та ліквідовано останнього, як юридичну особу, скасована, справа направлена на розгляд до суду першої інстанції. В Постанові зазначено, що не розглянуті по суті та не надана правова оцінка характеру грошових вимог кредитора, які подані в порядку ст. 14 Закону  20.11.2001 року

Вимоги від 20.11.2001 року кредитор обґрунтував, посилаючись на інноваційний договір від 12.08.1997 року, укладений між ним та ТОВ виробничо - комерційне підприємство «Еко-продукт»( отримувачем коштів ), за яким останньому надавалася інноваційна позичка -  2 188 496 грн. В забезпечення повернення  інноваційної позики був укладений договір застави від 15.12.1997 року між кредитором, боржником (заставодавцем) -СП Сумською обласною оптово-торгівельною базою облспоживспілки  та ТОВ виробничо - комерційне підприємство «Еко-продукт». Предметом договору застави є передача у заставу належного боржнику-заставодавцю головного корпусу, розташованого за адресою: 40020, м. Суми, вул. Машинобудівельників, 4-А.

         В зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань по іноваційному договору, рішенням господарського суду Сумської обл. від 20.02.2002 року у справі № 1935-11/129, яке набрало законної сили, за позовом прокурора Сумської області в інтересах держави в особі УДІК Сумського регіонального відділення до ТОВ виробничо - комерційне підприємство «Еко-продукт», СП Охтирської міжрайбази Сумської облспоживспілки, СП Сумська обласна оптово-торгівельна база облспоживспілки про стягнення з СП Сумська обласна оптово-торгівельна база облспоживспілки, як з майнового поручителя на користь Сумського регіонального відділення грошових коштів в розмірі 2 188 496 грн. 00 коп. - в задоволенні позову відмовлено.

        Строк погашення інноваційної позики, згідно  плану повернення платежів, настав у 1-му кварталі 1999 року. Тому в силу ст.194 ЦК України строк звернення до майнових поручителів минув.

Право власності на майно, що є предметом застави, зареєстроване з 08.08.2001 року за дочірнім підприємством «Сумикоопоптторг»Сумської облспоживспілки, тобто боржнику воно не належить.

Боржник (заставодавець) не має грошових зобов'язань перед кредитором. Такі зобов'язання  виникли у ТОВ виробничо - комерційного підприємства «Еко-продукт», виходячи з приписів ст. 1 Закону, відповідно до якої  кредитором є юридична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Грошове зобов'язання –зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що  вимоги кредитора –УДІК компанії в особі Сумського регіонального відділення не підлягають задоволенню.

З такими висновками погоджується колегія суддів апеляційної інстанції враховуючи наступне.

По-перше: згідно ч.1 Договору застави від 15 грудня 1997 року,  СП Сумська обласна оптово-торгівельна база облспоживспілки ( заставодавець ) дійсно діяло як майновий поручитель на підставі ст.ст.191-194 Цивільного кодексу УРСР.

В силу ст.194 ЦК УРСР порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений, або визначений моментом вимоги, то при відсутності іншої угоди відповідальність поручителя припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору поруки.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор Сумської області, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі УДІК Сумського регіонального відділення до ТОВ виробничо-комерційне підприємство „Еко-продукт", СП Охтирської міжрайбази Сумської облспоживспілки, СП Сумська обласна оптово-торгівельна база облспоживспілки про стягнення з СП Сумська обласна оптово-торгівельна база облспоживспілки  грошових коштів в розмірі 2188496,00 грн. та з СП Охтирська міжрайбази Сумської облспоживспілки, грошових коштів в розмірі 997110,00 грн, як з майнових поручителів на користь Сумського регіонального відділення УДІК та в разі неможливості стягнення боргу з майнових поручителів, стягнути з ТОВ ВКП „Еко-продукт" грошові кошти в розмірі 3844750,27 грн. визнав, що відповідно до ст.194 ЦК України строк звернення до майнових поручителів минув.

Рішенням господарського суду Сумської обл. від 20.02.2002р., у справі №1935-11/129  за позовом прокурора Сумської обл.  з першого відповідача - ТОВ ВКП „Еко-продукт" на користь позивача стягнено 3185606 грн. боргу, 638373,14грн. індексу інфляції та 3% ріних. В іншій частині позову відмовлено. Постановою ХАГС від 10.09.03р. рішення скасовано в частині стягнення 50000грн. основного боргу та провадження в цій частині припинено. В решті  рішення залишено без змін.

Враховуючи строк погашення боргу, який  згідно плану повернення платежів (додаток до договору) в частині інноваційної позики настав у 1 кварталі 1999 р.,  ТОВ ВКП „Еко-продукт", як зазначено в рішенні, визнав позов у цій справі. Стягуючи з ВКП „Еко-продукт" борг, суд цим рішенням  встановив,  що строк звернення до майнових поручителів минув.

Однак колегія суддів зазначає, що  встановлений ст. 194 ЦК України строк для подання позову до поручителя не застосовується до правовідносин заставодавця (майнового поручителя) і заставодержателя за договором застави.

Порука і застава є різними самостійними способами забезпечення  виконання зобов*язань, тому встановлений цією статтею ЦК України  строк для подання позову до поручителя не може застосовуватись до правовідносин заставодавця (майнового поручителя) і заставодержателя за договором застави.

Апелянт, враховуючи зазначене, не надав суду доказів, що свідчать про наявність у нього права на реалізацію заставного майна боржника , а саме  рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно, не надав також і докази пред'явлення до виконання  виконавчого напису нотаріуса.

Натомість апелянт звернувся  20.11.2001р. до суду з заявою до боржника в процедуру банкрутства про визнання його  фінансово-майнових вимог у розмірі 2847640,27,85 грн., які не є грошовим зобов'язанням і, як правомірно встановив   суд першої інстанції боржник не має таких зобов'язаннь перед кредитором.

По-друге: заставодержатель дійсно своєчасно у 2001 році звернувся з вимогами до банкрута. З підстав п. 4.1.3  Договору  застави   від   15.12.1997 р.,  передбачено, що у випадку неповернення в строк інноваційної позики заставодержатель має право повернути заборгованість боржника та збитки,  пов'язані з її поверненням, шляхом звернення стягнення на майно предмету застави  в порядку, передбаченому Законом України "Про заставу".

          Однак апелянт звернувся до суду з кредиторськими вимогами і доказів  звернення  в позовному провадженні  про стягнення за рахунок заставленого майна  суду не надав.

При цьому кредитор також вчасно звернувся з грошовими вимогами, що виникли на підставі рішення  суду від 20.02.02р.,  до фактичного боржника –ТОВ виробничо-комерційного підприємства «Еко-продукт»по іншій справі № 7/76-04 про визнання його банкрутом,  Доказів задоволення цих вимог частково чи повністтю апелянт в обгунтування доводів апеляційної скарги та в спростування висновків оскаржуваної ухвали не надав, що виключає в загалі  можливість розгляду вимог кредитора.  

По-третє: матеріали справи не містять доказів провадження по  іншій справі № 2430-6/111 процедури  банкрутства  заставодавця –Сумської обласної оптово-торгівельної бази облспоживспілки, яке відбулося 29.12.1997 р. (оголошення в газеті  "Голос   України"  від  23.09.1998  р.  №  182), окрім ухвали  арбітражного суду Сумської області від 13.12.2000р. по справі № 2430-6/111 про припинення провадження у даній справі, тому висновок суду в оскаржуваній ухвалі про визнання  погашеними заявлених кредитором УДІК Сумського регіонального відділення вимог  є передчасним.

       По-четверте: з наданої апелянтом, в якості доказу  копії рішення реєстратора комунального підприємства “Сумське МБТІ” про відмову в реєстрації від 07.04.2006р. не вбачається реєстрації права власності на нерухоме майно в м. Суми по вул. Машинобудівників, 4-А за боржником.

         Право власності за боржником було визнано у справі № 8/204  (т.4 а.с. 99), але рішення скасовано Постановою  Вищого господарського суду  від 22.11.2005р. і справу повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою господарського суду Сумської обл.  від 23.03.2006р. провадження у даній справі було припинено.

         Доказів права власності , зареєстрованого за боржником нерухомого майна на час розгляду справи судом апеляційної інстанції апелянтом не наведено.

А  надані, в якості доказу, копії Довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об*єктів нерухомого майна про відсутність заборони/арешту та Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (т. 10 а.с 13-14)  за адресою: м. Суми, вул.Машинобудівників, 4, не є належними  доказами.

По-п*яте: при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції були враховані висновки Вищого господарського суду України  постанови від 18.09.2007 р., щодо  не відповідості реєстру вимог  кредиторів  боржника  фактичному розміру   кредиторської заборгованості боржника, і того, що судом не розглянуті по суті та не надана правова оцінка характеру грошових вимог УДІК в особі Сумського регіонального відділення.

По-шосте: порушення  кримінальної справи № 05790044, за ознаками злочину, передбаченого ст. 221 Кримінального кодексу  не може бути сприйняте як належний доказ, оскільки для господарського суду обов'язковим, відповідно до приписів ст. 35 ГПК України, є тільки вирок суду  в кримінальній справі.

       По-сьоме: вимоги апелянта про відсторонення від виконання обов'язків ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Маляра М.В. та призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Шевченка І.В. не підлягає задоволенню, оскільки кредитор не набув статусу кредитора та не може входити до складу комітету кредиторів боржника і надавати пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого, а саме ліквідатора боржника і такі вимоги суперечать приписам ст.16 Закону.

Враховуючи вищевикладене апеляційна скарга кредитора, Державної інноваційної фінансово-кредитної установи Сумського регіонального відділення  залишається без задоволення, прийнята судом ухвала від  14.02.2008 р.  підлягає залишенню без змін, а справа - направленню на розгляд до господарського суду Сумської області.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103,  ст. 105, ст. 106 ГПК України, -

постановила:

Апеляційну скаргу кредитора, Державної інноваційної фінансово-кредитної установи Сумського регіонального відділення залишити без задоволення.

        Ухвалу господарського   суду   Сумської   області   від  14.02.2008 р.   по   справі  № 3757-7/63 залишити без змін.

Справу направити для подальшого розгляду до господарського суду Сумської обл.

                Головуючий суддя                                           Олійник В.Ф.

                   Суддя                                           Гончар Т.В.

                                                Суддя                                          Кравець Т.В.