Постанова

від 05.08.2008 по справі 3757-7/63

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 05 серпня 2008 р.                                                                                   

№

3757-7/63 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Панової

І.Ю.-головуючого

Заріцької

А.О.,

Корбенко

Г.П.

розглянувши

касаційну скаргу

Української

державної інноваційної компанії в особі Сумського регіонального відділення

на

постанову

Харківського

апеляційного господарського суду від 13.05.2008

у

справі

№

3757-7/63 господарського суду Сумської області

за

заявою

Прокурора

Замостянського району в інтересах Вінницького державного підприємства

"Виробниче об'єднання "Хімпром"

до

Сумської

обласної оптово-торгівельної бази облспоживспілки

про

Визнання

банкрутом

ліквідатор

ОСОБА_1.

за участю представників

сторін:

від

Державної інноваційної фінансово-кредитної установи -Тарасенко Ю.І.

від

Сумської обласної спілки споживчих товариств -Бордаченко О.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою

господарського суду Сумської області  від

14.02.2008 у справі № 3757-7/63 ( суддя Костенко Л.А.)  в задоволенні вимог державної інноваційної

фінансово-кредитної установи Сумське регіональне відділення заявлених

відповідно до заяви від 20.11.2001 року про визнання  кредитором вимог в сумі 2 847 640 грн. 27

коп. відмовлено.  Затверджено звіт

ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута -Сумської обласної

оптово-торгівельної бази облспоживспілки. Ліквідовано Сумську обласну оптово-торгівельну

базу облспоживспілки,   як юридичну

особу.

Постановою

Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2008 у справі №

3757-7/63 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського

суду Сумської області  від 14.02.2008 у

справі № 3757-7/63 залишено без змін.

Не

погоджуючись з вказаними судовими актами, Українська державна інноваційна

компанія в особі Сумського регіонального відділення звернулась до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати  ухвалу господарського суду Сумської

області  від 14.02.2008 та постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2008  у справі № 3757-7/63, та прийняти нове

рішення, яким скасувати ліквідацію та виключення з ЄДРПОУ банкрута, поновити

провадження у справі, відсторонити ліквідатора від виконання обов'язків та

зобов'язати ліквідатора включити вимоги в сумі 2 847 640грн. до реєстру вимог

кредиторів.

Касаційна

скарга мотивована порушенням з боку судів попередніх інстанцій норм

ст.ст.589,590 ЦК України, п. 6 ст. 14 Закону України " Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Колегія

суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи,

обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин

справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування

місцевим  та апеляційним

господарськими  судами  норм процесуального та матеріального права

дійшла висновку, що касаційна скарга не   

підлягає  задоволенню, виходячи з

наступного.

Як

вбачається з матеріалів справи,  ухвалою

господарського суду Сумської області від 30.07.2001  порушено провадження у справі № 3757-7/63 за

заявою прокурора Замостянського району в інтересах кредитора   - Вінницького державного підприємства

“Виробниче обєднання “Хімпром” до боржника -Сумської обласної

оптово-торгівельної бази обспоживспілки, введено мораторій на задоволення вимог

кредиторів. 

В

газеті “Голос України” № 204 від 03.11.2001р. опубліковано оголошення про

порушення справи про банкрутство боржника.

Ухвалою

господарського суду від 23.07.2007р. затверджено у справі № 3757-7/63   уточнений реєстр вимог кредиторів.

Постановою

господарського суду Сумської області від 28.07.2003 у справі № 3757-7/63

боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено

ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2.

Місцевим

господарським судом   встановлено, що

звертаючись до суду з заявою від 20.11.2001 року про визнання кредитором з

майновими вимогами - 2 847 640 грн. 27 коп. -Українська державна інноваційна

компанія Сумське регіональне відділення свої вимоги обґрунтувала посилаючись

на  інноваційний договір від 12.08.1997

року, укладений між ним та ТОВ виробничо - комерційне підприємство

“Еко-продукт”, за яким останньому надавалася інноваційна позичка -загальна

вартість проекту  - 2 188 496 грн.

В

забезпечення зобов'язання інноваційної позики в розмірі 2 188 496 грн. був

укладений договір застави від 15.12.1997 року між кредитором, боржником

(заставодавцем) та  ТОВ виробничо -

комерційне підприємство “Еко-продукт”. Предметом договору застави є передача у

заставу належного боржнику-заставодавцю головного корпусу балансовою вартістю 6

268 771 грн., розташованої за адресою: 40020, м. Суми, вул.

Машинобудівельників, 4-А. Сума договору застави становила 3 282 000 грн. В

зв'язку з пролонгацією терміну дії інноваційного договору № 39 від 12.08.1997

року до 20.08.2002 року до договору застави від 15.12.1997 року  внесені зміни, стосовно предмету застави,  яким є головний корпус балансовою вартістю 5

730 392 грн., розташованого за адресою: м. Суми, вул. Машинобудівельників, 4-А.

Рішенням  господарського суду Сумської області  від 17.04.2003 року у справі № 5/69 за

позовом СП Сумська обласна оптово-торгівельна база облспоживспілки до

Української державної інноваційної компанії в особі Сумського регіонального

відділення та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційне

підприємство “Еко-продукт” визнано недійсним додаток № 1 від 26.07.2000 року до

договору застави від 15.12.1997 року.

Рішенням

господарського суду Сумської області, яке набрало законної сили від 20 лютого

2002 року у справі № 1935-11/129 за позовом прокурора Сумської області в

інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії в особі

Сумського регіонального відділення до Товариства з обмеженою відповідальністю

виробничо - комерційне підприємство “Еко-продукт”, Спільного підприємства

Охтирської міжрайбази Сумської облспоживспілки, Спільного підприємства Сумська

обласна оптово-торгівельна база облспоживспілки про стягнення з Спільного

підприємства Сумська обласна оптово-торгівельна база облспоживспілки, як з

майнового поручителя на користь Сумського регіонального відділення Української

державної інноваційної компанії грошових коштів в розмірі 2 188 496 грн. 00

коп. - в задоволенні позову відмовлено.

Як

вбачається з матеріалів справи,  вказаним

рішенням господарського суду  від

20.02.2002 року позов  прокурора

задоволений за рахунок ТОВ виробничо-комерційне підприємство "

Еко-продукт"

Як

встановлено господарським судом першої інстанції згідно плану повернення

платежів строк погашення в частині інноваційної позики настав у 1-му кварталі

1999 року. Відповідно до ст.194 ЦК України строк звернення до майнових

поручителів минув.

Місцевим

господарським судом в ухвалі від 14.02.2008 

встановлено, що право власності на майно, в тому числі і головний  корпус, що є предметом застави, зареєстроване

з 08.08.2001 року за дочірнім підприємством “Сумикоопоптторг”Сумської

облспоживспілки, про що вказано  в ухвалі

господарського суду Сумської області від 23.03.2006 року у справі № 8/204-05,

тобто боржнику воно не належить. Крім того, боржник не має грошових зобов'язань

перед кредитором, в розумінні ст. 1 Закону України " Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", такі зобов'язання

виникли у Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо -комерційного  підприємства 

“Еко-продукт”.

Постанова  Харківського апеляційного господарського суду

від 13 травня 2008 року у справі № 3757-7/63 мотивована тим, що  заставодержатель своєчасно у 2001 році

звернувся з вимогами до банкрута з підстав п.4.1.3 Договору застави від

15.12.1997 , згідно якого, у випадку неповернення в строк інноваційної позики

заставодежатель має право повернути заборгованість боржника та збитки, пов'язані

з її поверненням, шляхом звернення стягнення на майно предмету застави в

порядку, передбаченому Законом України " Про заставу".

Судом

другої інстанції встановлено, що заявник апеляційної скарги звернувся до суду з

кредиторськими вимогами і доказів звернення в позовному провадженні про

стягнення за рахунок заставленого майна суду не надав. При цьому кредитор також

вчасно звернувся з грошовими вимогами  що

виникли на підставі рішення суду від 20.02.2002 до фактичного боржника

-ТОВ  виробничо-комерційного підприємства

" Еко -продукт"  по іншій

справі № 7/76-04 про визнання його банкрутом. Доказів задоволення цих вимог

частково чи повністю заявник апеляційної скарги не надав.

Крім

того, судом апеляційної інстанції встановлено, що з наданої державною інноваційною

фінансово-кредитною установою в особі Сумського регіонального відділення, в

якості доказу копії рішення реєстратора комунального підприємства "

Сумське МБТІ" про відмову в реєстрації від 07.04.2006 не вбачається

реєстрації права власності на нерухоме майно в м. Суми по вул. Машинобудівників

4-а за боржником. Доказів права власності, зареєстрованого за боржником

нерухомого майна на час розгляду справу судом апеляційної інстанції заявником

не наведено.

Постанова

суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявник апеляційної скарги не

набув статусу кредитора та не може входити до складу комітету кредиторів

боржника і надавати пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого, а саме

ліквідатора боржника , такі вимоги суперечать ст. 16 Закону України " Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія

суддів Вищого господарського суду України вважає, що правові підстави для

скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду відсутні

виходячи з такого.

  Відповідно до вимог ст.  192 ЦК УРСР, яка була чинною на момент

існування правовідносин,які регулювалися договором інноваційної позики,  в  разі  невиконання 

зобов'язання  боржник   і   

поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше  не встановлено договором поруки. Поручитель

відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема, відповідає за  сплату 

процентів,  за  відшкодування 

збитків,  за сплату неустойки,

якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які разом поручились,  відповідають 

перед  кредитором солідарно, якщо

інше не встановлено договором поруки.

Судами

попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду  Сумської області від 20.02.2002 року у

справі  № 1935-11/129, яке набуло

законної сили, за позовом прокурора Сумської області  до солідарних боржників,  в позові до 3 відповідача -  Спільного підприємства Сумська обласна

оптово-торгівельна база облспоживспілки, 

про стягнення   на користь

Сумського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії

грошових коштів в розмірі 2188496 грн. 00 коп. боргу за інноваційним договором

від 12 серпня 1997,  як з майнового

поручителя було відмовлено, в зв'язку з чим 

господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність правових

підстав для задоволення заяви Української державної інноваційної компанії в

особі Сумського регіонального відділення  

та визнання  його фінансово -

майнових вимог до боржника за 

інноваційним договором від 12.08.1997.   

Відповідно

до вимог ст. 1 Закону України " Про заставу" застава -це спосіб

забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави

кредитор ( заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (

заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання  одержати задоволення з вартості заставленого

майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору,

закону або рішення суду.

Відповідно

до вимог ст. 20 Закону України " Про заставу" звернення

стягнення  на заставлене майно

здійснюється за рішенням суду або третейського 

суду на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено

законом або договором застави.

Виходячи

з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що

право застави є речовим, основою вимог в даному випадку є річ , яка належить

заставодавцю на праві власності 

Відповідно

до абзацу 5 ст.1 Закону України " Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом" кредитором у справі про банкрутство

є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені

документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Відповідно

до вимог п. 6 ст. 14 Закону розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до

реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх

заявами, а за їх відсутності -згідно з даними обліку боржника, а також внести

окремо до реєстру відомості про майно боржника яке є предметом застави згідно з

державним реєстром 

Судами

попередніх інстанцій встановлено, що боржник у справі №  3757-7/63 -Спільне підприємство Сумської

обласної оптово-торгівельна база 

був  майновим поручителем  позичальника -  ТОВ ВКП " Еко-продукт"  згідно 

договору застави від 15.12.1997 , який в свою чергу, на думку суду

касаційної інстанції,  є похідним

зобов'язанням від основного грошового зобов'язання -  договору інноваційної позики, в позові про

стягнення з Сумської оптово-торгівельної бази 

облспоживспілки, як солідарного 

боржника  по договору інноваційної

позики , за рішенням господарського суду Сумьської області від 20.02.2002 у

справі № 1935-11/129 було відмовлено.  

Враховуючи

викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України згодна з

висновками попередніх інстанцій стосовно того, що Українська державна

інноваційна компанія  в особі Сумського

регіонального відділення не мала грошових вимог до Спільного підприємства

Сумської обласної оптово-торгівельної бази облспоживспілки, в зв'язку з чим

правові підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції

відсутні. 

Керуючись

статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий

господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу Української державної інноваційної компанії в особі Сумського

регіонального відділення залишити без задоволення.

Постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2008 у справі №

3757-7/63 залишити без змін.

Головуючий                                                                          

І.Ю. Панова

Судді                                                                                                   А.О.

Заріцька

          Г.П. Коробенко