Постанова

від 21.05.2008 по справі 3/457

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/457

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 травня 2008 р.                                                                                    № 3/457  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Кравчука Г.А.

суддів:                                Мачульського Г.М.

                               Шаргала В.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарський ринок"

на постановуЛуганського апеляційного господарського суду

від14.02.2008р.

у справі №3/457

Господарського судуЛуганської області

за позовомКомунального підприємства "Ювілейне"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарський ринок"

простягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 14.12.2007р. (суддя Москаленко М.О.) позов задоволено частково, постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарський ринок" на користь Комунального підприємства "Ювілейне" заборгованість в сумі 12 774, 44 грн., пеню в розмірі 267, 33 грн., витрати зі сплати державного мита в сумі 130, 42 грн. а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 117, 87 грн. В решті позовних вимог постановлено відмовити. Також постановлено повернути Комунальному підприємству "Ювілейне" 2, 89 грн. зайво сплаченого державного мита.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 14.02.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Журавльової Л.І., суддів Бойченка К.І., Єжової С.С.) вказане рішення суду скасовано, прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарський ринок" на користь Комунального підприємства "Ювілейне" заборгованість у сумі 12 774, 44 грн., пеню в розмірі 267, 33 грн., витрати зі сплати державного мита у сумі 130, 42 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 117, 87 грн. У решті позовних вимог постановлено відмовити. Також постановлено повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Шахтарський ринок" зайве сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 04, 79 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Луганської області, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: ч.3 ст.33 Закону України "Про оренду землі", неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та розгляд господарським судом справи за відсутністю сторони, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.10.2006р. сторонами у справі був укладений договір №1/8 на вивезення, захоронення та розміщення побутових відходів, у відповідності з умовами  пункту 1.1 якого Замовник (відповідач у справі) доручив, а Виконавець (позивач у справі) прийняв зобов'язання  з надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від об'єктів Замовника, здійснення їх розміщення та захоронення на міському полігоні ТПВ.

Пунктом 1.2 Договору сторони визначили, що об'єкти Замовника знаходяться за адресою: с. Ювілейний, вул. Артема, 12 (ринок).

Пунктом 4.4 Договору сторони визначили, що оплата за договором здійснюється щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Щомісячна плата складає 1 977 грн. на місяць. Денний тариф –65 грн. на день.            Кінцевий розрахунок за договором здійснюється не пізніше 15 днів до закінчення строку дії договору - 01.10.07, що передбачено пунктом 6.1 договору.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що за невиконання та неналежне виконання умов договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми невиконаних у строк обов'язків.

Невиконання відповідачем, згідно висновків позивача, своїх обов'язків за Договором стосовно проведення оплати за надані послуги послужило причиною звернення останнього до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 9885 грн. 00 коп. боргу за надані позивачем послуги з вивезення, захоронення та розміщення побутових відходів,  пені у сумі 323 грн. 60 коп., витрат по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. 10 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. 00 коп.

Заявою про збільшення суми позову №01/2007-1 від 20 липня 2008 року позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 12774 грн. 44 коп., суму пені у розмірі 281 грн. 79 коп., державне мито у розмірі 130 грн. 56 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.  Суму державного мита у розмірі 02 грн. 89 коп. повернути позивачу як різницю між необхідною сумою державного мита та сумою фактично перерахованою до Державного бюджету України.

Місцевий господарський суд частково задовольняючи позов виходив з того, що матеріалами справи, зокрема, актами здачі –прийняття робіт (надання послуг), актами контрольного обстеження санітарного стану площі  ТБО ринку та автостоянки за адресою: с. Ювілейний, вул. Артема, 12, іншими документами підтверджений факт належного виконання позивачем у справі зобов'язань за укладеним сторонами договором; умови п.4.4 Договору щодо строку кінцевого розрахунку за договором  не виключають обов'язку відповідача у справі щодо щомісячної оплати наданих йому послуг, а стосуються  будь –яких інших випадків (додаткових  витрат, послуг Виконавця, зміни тарифів тощо); докази, які підтверджували б невиконання або неналежне виконання позивачем у справі взятих на себе за договором зобов'язань, під час судового розгляду справи відповідачем надані не були; договір до закінчення строку його дії сторонами розірваний не був; посилання відповідача на факт скорочення штату його працівників не може бути доказом того, що послугами позивача він не користувався; з урахуванням того, що у договорі сторонами був встановлений розмір щомісячної плати за послуги позивача,  а також того, що послуги позивача відповідачем були частково оплачені, сума заборгованості відповідача за період з 01.10.2007р. по 30.06.2007р. склала 12 774, 44 грн., що підтверджено відповідним розрахунком  позивача; з врахуванням цього належна до стягнення сума пені за прострочення відповідачем виконання зобов'язань за жовтень 2006 року складає 38, 53 грн. (за 182 дні), а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у частині стягнення 267, 33 грн.; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору, а відтак місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49 Господарського процесуального кодексу України, дійшов до висновків, що позовні вимоги підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам тому підлягають задоволенню у частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 12 774,   44 грн. та пені у розмірі 267, 33 грн.

Апеляційний господарський суд при винесенні оскарженої постанови виходив з того, що договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань); зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку; зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором; договір є обов'язковим для виконання сторонами; виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами; до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України; виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання, а відтак апеляційний господарський суд, посилаючись на приписи ст.ст. 11, 509, 525, 546, 548, 549, 598, 599, 629 Цивільного кодексу України, ст. 174, 193, 199 Господарського кодексу України, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, дійшов до висновків, що Господарським судом Луганської області було вірно задоволено позов в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 12 774, 44 грн. та пені у розмірі 267, 33 грн. з віднесенням на відповідача судових витрат у сумі 130,  42 грн. зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 117,  87 грн., а у решті на позивача.

При цьому скасовуючи рішення місцевого господарського суду апеляційний господарський суд зазначив, що підставою скасування є порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме: розгляд справи за відсутністю відповідача, який не був повідомлений належним чином про час і місце розгляду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

Статтею 111-10 цього кодексу визначено підстави для скасування або зміни рішення або постанови. Згідно цієї норми підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції таких підстав не встановив.

Відповідно до приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань) є договір, який, у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами, яке, з врахуванням приписів ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, може забезпечуватись неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

З врахуванням наведених приписів норм права, а також встановлених господарськими судами обставин справи, Вищий господарський суд України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій стосовно наявності правових підстав для стягнення з відповідача суми основної заборгованості та пені оскільки доказів того, що позивач не виконав своїх зобов'язань за договором, відповідачем судам попередніх інстанцій надано не було, а також з висновками апеляційного господарського суду стосовно того, що скорочення штату працівників відповідача не може бути доказом того, що відповідач не користувався послугами позивача.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, судові рішення постановлені відповідно до вимог закону і підстав для їх скасування не вбачається.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарський ринок" залишити без задоволення, а постанову Луганського апеляційного господарського суду від 14.02.2008р. у справі №3/457 Господарського суду Луганської області –без змін.

Головуючий суддя                                                                 Г.А. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г.М. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                            В.І. Шаргало