Постанова

від 20.05.2008 по справі 7/708-16/167

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/708-16/167

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 травня 2008 р.                                                                                    № 7/708-16/167  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової –головуючого

Н. Волковицької Л. Рогач

за участю представників:

позивачаКрасильникової В.В. дов. від 02.06.2006 року

відповідачаГаврилюка В.М. дов. від 05.11.2007 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Керченський морський торговельний порт"

на постанову від 31.01.2008 року Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 7/708-16/167 господарського суду міста Києва

за позовомДержавного підприємства "Керченський морський торговельний порт"

до

Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"

простягнення 32397,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" про стягнення заборгованості в сумі 17618,34 грн. за договором від 07.09.2001 рок у№ Т 21-23 про надання портом послуг при проходженні суден відповідача Керч-Єнікальським каналом.

Відповідно доповнень до позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 32397,59грн. заборгованості, з яких 31069,00грн. - заборгованість з урахуванням індексу інфляції за період з 2003 по 2005 рік, 1328,59грн. - річні.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2005 року у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 15.11.2006 року рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2005 року скасував, позов задовольнив.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2007 року рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2005 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи місцевий суд рішенням 30.10.2007 року позовні вимоги задовольнив частково в сумі 23833,08 грн.

За апеляційною скаргою Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 року скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" відмовив повністю.

Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт".

Скаржник посилається на те, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме: статей 8, 67, 92 Конституції України, Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про систему оподаткування".

Заслухавши суддю –доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи і повноти їх встановлення в рішенні та постанові суду, а також правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України,  касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є розрахунки за надані послуги.

Судами встановлено, що 07.09.2001 року між сторонами у справі укладено договір № Т 21-23, предметом якого є надання позивачем послуг при проходженні суден відповідача Керч - Єнікальським каналом під українським прапором; здійснення розрахунків відповідачем (судновласником) за послуги, надані силами та засобами позивача суднам відповідача та порядок оплати портових зборів: канального, за послуги ЦРДС, маячного (п.п.1.1, 1.2 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що відповідач зобов'язаний сплачувати позивачеві збори та плати за послуги по кожному судну, яке прямує КЄК, згідно з нормативними документами та місцевими тарифами у відповідності до діючого законодавства України.

Відповідно пункту 4.2. договору розрахунки здійснюються шляхом 100% передплати до підходу судна до КЄК в розмірі згідно діючих нормативних документів. Відповідач здійснює кінцевий розрахунок по рахунках, які виставляє позивач, протягом п'яти днів з дати їх отримання.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив із того, що згідно з пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 року № 1544 "Про портові збори" із сум портових зборів, що справляються у валюті України, податок на додану вартість сплачується відповідно до законодавства. При цьому, якщо в порту надаються послуги суднам каботажного плавання, сума зборів, визначена відповідно до цього Положення, збільшується на суму податку на додану вартість, а в інших випадках - сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, обчислюється із суми зборів,  нарахованих і сплачених порту без такого збільшення.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України  наявні  докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з постанови, апеляційна інстанція не досліджувала обставин справи, пов'язаних із тим, в якому режимі здійснювали плавання судна щодо послуг по яких виник спір.

Крім того, відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року "Про судове рішення" мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

В порушення вказаної норми апеляційний суд не навів жодного доводу, з якого він не приймає зауваження сторін, а також в порушення пункту 8 статті 105 Господарського процесуального кодексу України доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухваленої у справі постанови та передачі справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 року у справі № 7/708-16/167 господарського суду міста Києва скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" задовольнити частково.

Головуючий суддя                                         Т. Дроботова

С у д д і          Н. Волковицька

Л. Рогач