Постанова

від 03.06.2008 по справі 9/255-07-7675

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/255-07-7675

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 червня 2008 р.                                                                                    № 9/255-07-7675  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

Голова ліквідаційної комісії  ТОВ "Шуттер України"

на постанову від 05.02.08 Одеського апеляційного господарського суду

у справі№9/255-07-7675  господарського суду Одеської області

за позовомТзОВ "М енд Сюрвейс"

доТзОВ "Шуттер України"

простягнення 31717,18 грн.

У справі взяли участь представники сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідачів: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.11.2007 позовні вимоги задоволено, на користь позивача стягнуто 29171 грн. 19 коп. боргу з урахуванням інфляції, 3% річних в сумі 545 грн. 99 коп.; 2000 грн. –оплата юридичних послуг. Рішення обгрунтоване ст. ст. 193, 526, 527, 625, 629 ЦК України та ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (суддя Н. Бакланова).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2008 рішення місцевого суду скасовано. Позов задоволений частково. На користь позивача стягнуто 25927 грн. 53 коп. боргу; 1607 грн. 51 коп. втрати від інфляції, 97 грн. 79 коп. –3% річних та 392 грн. 09 коп. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено. Постанову обгрунтовано ст. 530 ЦК України, оскільки відсутні докази виставлення позивачем рахунків на оплату послуг. Судом безпідставно застосована ст. 44 Господарського процесуального кодексу України щодо стягнення 2000 грн. - оплата юридичних послуг. Відповідно ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначається в порядку, встановленому ЗУ "Про адвокатуру" (колегія суддів: В. Бєляновський, М. Мирошніченко,  В. Шевченко).

Відповідач у поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційної інстанції і винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Скарга мотивована тим, що застосування судом ч.2 ст. 530 ЦК України не відповідає обставинам справи, оскільки відповідач не отримував вимог про оплату і тому відсутня дата отримання відповідачем рахунку, з якої починається відлік семиденного строку для оплати виконаних робіт. Як наслідок, стягнення судом втрат від інфляції є порушенням ч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки кредитор (позивач) не заявляв вимогу про сплату боргу.

Судом порушені норми ст. 92 ЦК України, Наявність на актах прийому-передачі печатки відповідача не є доказом того, що ті акти підписані особою, уповноваженою діяти від імені юр. особи відповідно до установчих документів.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню   з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом апеляційної інстанції встановлене наступне.

04.01.2006 між ТОВ "М Енд  Сюрвейс" та  ТОВ "Шуттер Україна " було укладено договір № 012/2006 МС, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець проводить інспекцію експортованих і імпортованих вантажів, товарів, сировини, обладнання, стану суден, визначення кількості вантажу і судових запасів згідно з обумовленими умовами. Обидві сторони можуть виступати одна для другої як замовником, так і виконавцем.

Умовами п.3.1 даного договору визначено, що замовник оплачує роботу по проведенню інспекції банківським переказом протягом 7-ми банківських днів після отримання рахунку, підписаного виконавцем.

На виконання своїх зобов'язань за цим договором позивачем за період з жовтня 2006 року по березень 2007 року включно були надані відповідачу відповідні послуги на загальну суму 25927 грн. 53 коп., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт від 25.10.2006, від 12.11.2006, від 25.12.2006, від 30.01.2007, від 19.03.2007, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та засвідчені їх печатками.

Оплата наданих позивачем послуг відповідачем проведена не була.

Листом № 01/20/07/2007 від 20.07.2007 позивач повідомив відповідача про існування простроченої заборгованості за надані послуги згідно з вищевказаними актами здачі-приймання виконаних робіт та виклав вимогу  протягом тижня здійснити оплату цих послуг. Доказом надсилання відповідачеві зазначеного листа є копія розрахункової квитанції від 20.07.2007, виданої відділенням поштового зв'язку Одеса-1 про відправлення рекомендованого листа із зазначенням в ній найменування відповідача та міста, в якому він знаходиться. Проте, цей лист відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Вказані обставини відповідач не спростовував.

Позивач просить господарський суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з урахуванням індексу інфляції в розмірі 29171 грн. 19 коп. та 3% річних –545 грн. 99 коп. З наявних у справі розрахунків позивача випливає, що заборгованість відповідача розрахована з урахуванням індексу інфляції за період з листопада 2006 року по серпень 2007 року включно, а три проценти річних від простроченої суми за період з листопада 2006 року по вересень 2007 року включно.

Умовами п.3.1 договору від 04.01.2006 передбачено, що замовник оплачує роботу по проведенню інспекції банківським переказом протягом 7-ми банківських днів після отримання рахунку, підписаного виконавцем.

Належних доказів, які б свідчили про те, що відповідач отримував від позивача рахунки на оплату наданих послуг згідно з підписаними сторонами актами здачі-приймання виконаних робіт, позивачем до суду не надано і таких доказів у справі не міститься.

Між тим, оплата наданих послуг на підставі підписаних сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт договором від 04.01.2006 не передбачена, що не було враховано місцевим господарським судом при прийнятті рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України та за відсутності доказів виставлення позивачем відповідачеві рахунків на оплату наданих послуг за період з жовтня 2006 року по березень 2007 року, обов'язок останнього оплатити такі послуги настав після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, що містилася у листі від 20.07.2007, тобто з 01 серпня 2007 року, з урахуванням часу поштового обігу.

Оскільки протягом семиденного строку від дня пред'явлення позивачем вимоги відповідач не оплатив існуючу заборгованість за надані йому послуги, то з останнього на користь позивача підлягає стягненню 25927 грн. 53 коп. боргу, 1607 грн. 51 коп. –втрат від знецінення грошових коштів за серпень 20078 року та 97 грн. 79 коп. –3% річних за серпень-вересень 2007 року, а в решті частини позову має бути відмовлено у зв'язку з необгрунтованістю позовних вимог в цій частині.

Твердження скаржника, що акти здачі-приймання виконаних робіт від 25.10.2006 та від 12.11.2006 підписані від його імені неуповноваженою особою об'єктивно нічим не підтверджено та спростовується змістом цих актів, в котрих зазначено, що виконані позивачем роботи прийняті представником замовника –директором ТОВ "Шуттер Україна" Пасенченко Олексієм Олександровичем. На вказаних актах міститься підпис посадової особи та печатка ТОВ "Шуттер Україна".

Зазначені акти не викликають у суду будь-яких сумнівів в їх достовірності, оскільки саме господарське товариство несе відповідальність за засвідчення своєю печаткою підпису своїх уповноважених осіб.

Недоведеними також визнаються твердження скаржника про здійснення платежів на користь позивача за період з жовтня 2006 року по серпень 2007 року. Належних доказів, які б підтверджували проведення оплати наданих позивачем послуг відповідачем в процесі апеляційного перегляду справи не подано.

З огляду на встановлене апеляційною інстанцією доводи скаржника про безпідставне застосування судом ч.2 ст. 530 та ч.2 ст. 625 ЦК України  (відповідач не отримував вимог про оплату), - колегія суддів до уваги не приймає. Ці доводи спростовуються обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції. Судом встановлено, що позивач пропанував відповідачу листом від 20.07.2007 протягом тижня здійснити оплату заборгованості. Додатково перевіряти обставини справи і повторно досліджувати докази у справі виходить за межі компетенції касаційної інстанції, встановлені ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України. Це стосується і доводів скаржника, відносно неналежного оформлення актів прийому-передачі з боку відповідача.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянути судом апеляційної інстанції всебічно, об'єктивно. Діючі норми матеріального права до встановлених обставин справи застосовані правильно.

Підстави для скасування постанови апеляційного суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                        ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Голови ліквідаційної комісії ТОВ "Шуттер Україна" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2008 у справі № 9/255-07-7675 –без змін.

Головуючий, суддя                                                                                                          В.Овечкін

Судді:                                                                                                 Є. Чернов

                                                                                                               В. Цвігун