Постанова

від 03.06.2008 по справі 01/60-92

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01/60-92

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

03.06.08                                                                                           Справа  № 01/60-92

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                  Краєвської М.В.

суддів:                                                                                                         Галушко Н.А.    

                                                                                                            Орищин Г.В.    

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ “Ініціал” від 21.03.2008 р. № 57/01

на рішення Господарського суду Волинської області від 06.03.2008 р.

у справі № 01/60-92

за позовом Прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Регіонального відділення ФДМ України по Волинській області, м.Луцьк,

Державної служби з питань національної культурної спадщини, м.Київ,

Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації, м.Луцьк

до відповідача-1 ТзОВ “Ініціал”, м.Луцьк

до відповідача-2 Управління Волинської єпархії УПЦ КП, м.Луцьк

про визнання недійсним договору оренди (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а.с.96)

За участю представників:

від прокуратури Львівської області –не з”явився;

від позивача-1 –не з”явився,

від позивача-2 –не з”явився,

від позивача-3 –Стрільчук В.В. (головний спеціаліст-юрист, довіреність від 25.04.2008 р. № 450/1-6 в матеріалах справи);

від відповідача-1 - Федосюк В.Є. (директор, наказ № 9 від 18.11.1997 р. в матеріалах справи, а.с.42),

                              Єлов В.А. (адвокат, довіреність без номера від 24.12.2007 р. в матеріалах справи, а.с.43),

від відповідача-2 –Спіріна Ю.П. (юрисконсульт, доручення від 05.05.2008 р. № 89 в матеріалах справи)

Представникам сторін роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

Оскільки жодна зі сторін не заявляла клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перегляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від від 06.05.2008 р.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.03.2008 р. у справі № 01/60-92 (суддя Якушева І.О.) позов задоволено за підставністю та доведеністю, визнано недійсним на майбутнє договір оренди нежитлового приміщення № 01/2003 від 01.06.2003 р., укладений між Луцько-Волинською єпархією УПЦ КП і ТзОВ “Ініціал”.

Відповідач-1 з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, з підстав неправильного застосування норм матеріального права –спливу позовної давності. Вимоги апеляційної скарги базуються в основному на тому, що прокурором пропущено строк позовної давності; Регіональному відділенню ФДМ України по Волинській області було відомо про існування спірного договору; прокурор не є стороною у справі, ними є позивачі, а прокурор лише представляє інтереси держави.

У відзивах на апеляційну скаргу прокурор, позивач-1, позивач-3 просять рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу –без задоволення з підстав, викладених у їхніх відзивах на апеляційну скаргу.

Відповідач-2 підтримує вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.06.2003 р. між Луцько-Волинською єпархією УПЦ КП, правонаступником якого є Волинська єпархія УПЦ КП (орендодавець за договором, відповідач-2 у справі), і ТзОВ “Ініціал” (орендар за договором, відповідач-1 у справі) укладено договір оренди № 01/2003, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину приміщення Єпархіального управління –колишнього монастиря бернардинів, пл. 340 кв. м, розміщене за адресою: м.Луцьк, пр.Волі, 2 (а.с.20-21).

Відповідно до п.9.1 договору останній укладено строком на 3 роки та діє з 01.06.2003 р. по 31.05.2006 р. включно.

Згідно з п.9.7 договору у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення чи зміну цього договору протягом одного місяця після закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ТзОВ “Ініціал” слід задоволити повністю, рішення Господарського суду Волинської області від 06.03.2008 р. у справі № 01/60-92 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

При цьому колегія виходила з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) (далі - рішення Конституційного суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі ч.1 ст.21 ГПК України є стороною в господарському процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 ГПК України.

Відповідно до ч.3 резолютивної частини рішення Конституційного суду України під представництвом прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статей 2 і 29 Арбітражного процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Згідно з ст.69 Закону України „Про Конституційний Суд України” рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Відповідно до п.п.6, 7 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України правила останнього про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (01.01.2004 р.).

До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Оскільки строк пред”явлення позову про визнання недійсним договору оренди від 01.06.2003 р. не сплив до 01.01.2004 р., то спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК України.

Стаття 268 ЦК України встановлює перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. Як вбачається зі змісту даної норми, вимога про визнання договору недійсним не входить до цього переліку, іншими законодавчими актами не передбачена. Тому до вимоги про визнання договору недійсним застосовується загальний строк позовної давності.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила        (ст.261 ЦК України). Закон не пов”язує початок перебігу позовної давності з наявністю (відсутністю) порушень вимог закону на час пред”явлення позову.

Частиною 3 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою зацікавленої строни, причому така заява може бути зроблена лише під час розгляду справи до винесення рішення. Отже, з прийняттям нового ЦК України інститут позовної давності набуває ознак диспозитивності.

На думку колегії суддів, помилковим є висновок місцевого господарського суду про те, що перебіг строку позовної давності починається з моменту проведення прокурорської перевірки. Цей висновок суперечить положенням статті 261 ЦК України, згідно з якими перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа (позивач у справі, а не прокурор) дізналася про порушення свого права, тобто в даному випадку з моменту укладення спірного договору оренди –01.06.2003 р.

Як зазначалося вище, прокурор не є стороною у справі, він лише вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження.

Таку правову позицію наведено також і в постанові Вищого господарського суду України від 11.12.2007 р. у справі № 15/402, яка долучена скаржником до матеріалів справи.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, 27.11.2007 р. подано позов про визнання недійсним договору оренди від 01.06.2003 р., укладеного між Луцько-Волинською єпархією УПЦ КП, правонаступником якого є Волинська єпархія УПЦ КП, і ТзОВ “Ініціал” (а.с.2-3).

У додаткових поясненнях ТзОВ “Ініціал”, зареєстрованих канцелярією Господарського суду Волинської області 06.05.2008 р. (до початку судового засідання, винесення рішення по справі) (вх. № 01-28/3768), відповідач-1 просить застосувати у даному господарському спорі позовну давність (а.с.94-95).

Як прослідковується з матеріалів справи, поважних причин для поновлення строку позовної давності немає, і з таким клопотанням позивачі до господарського суду не зверталися.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи відсутність підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності та клопотання позивачів щодо його поновлення, апеляційний господарський суд вважає за необхідне скасувати рішення Господарського суду Волинської області повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог  відмовити повністю, з підстав неправильного застосування норм матеріального права –пропуску строку позовної давності.

Керуючись ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ “Ініціал” задоволити повністю.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 06.03.2008 р. у справі № 01/60-92 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3. Судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на позивачів порівну.

Доручити Господарському суду Волинської області видати відповідний наказ.

          4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя                                                                                                        М.В.Краєвська

Суддя                                                                                                         Н.А.Галушко     

Суддя                                                                                                      Г.В.Орищин