Постанова

від 25.01.2011 по справі 2а-15114/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 25 січня 2011 року           16:20           № 2а-15114/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання  Савчук Г. П.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами

до

 Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

про

 визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2010р. №0000304040/0

за участю представників сторін:

від позивача:  ОСОБА_1  дов. № 1-4д від 27.03.08р.

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №1625/9/10-206 від 20.09.10р.   

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.01.11 року о 16 год. 20 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Державне видавництво «Преса України»Державного управління справами звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спецеалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним, недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010р. №0000304040/0 Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків з моменту прийняття оскаржуваного рішення.    

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 30.09.2010р. №0000304040/0 стали матеріали документальної невиїзної Перевірки Державного видавництва «Преса України»Державного управління справами (код за ЄДРПОУ 05905668) з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за березень, квітень, травень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Оріяна»(код за ЄДРПОУ 20416139).

Відповідач зазначає, що в ході перевірки Державного видавництва «Преса України»Державного управління справами встановлено порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон №168), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 227 823 грн. у тому числі: за березень 2010 р. в сумі 19 407 грн., за квітень 2010р. в сумі 144 171 грн., за травень 2010р. в сумі 64 245 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено документальну невиїзну перевірку Державного видавництва «Преса України»Державного управління справами в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах, з ТОВ "Оріяна" за березень, квітень, травень, 2010 року. За результатами перевірки складено Акт від 20.09.2010р. №466/40-40/05905668 (надалі –Акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовано допущення позивачем порушень вимог  - пп. 7.2.3 п.7.2.6, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2010 р. в сумі 19407 грн., квітень 2010 р. в сумі 144 171 грн., травень 2010 року в сумі  64 245 грн. на загальну суму 227 823 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, Державне видавництво "Преса України" до СДШ у м. Києві по роботі з ВПП було подано заперечення від 23.09.2010р. №103-1027-к.

За результатами розгляду заперечень, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП прийнято рішення від 28.09.2010р.№12891/10/42-411 про залишення висновків Акту перевірки від 21.09.2010р. №12914/10/40-413 без змін.

На підставі висновків Акту перевірки, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення  № №0000304040/0 від 30.09.2010 р., яким за позивачем визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 337 251 грн. в тому числі за основним платежем 227 823 грн. та 109 428 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.01.2010р. між Позивачем та ТОВ «Оріяна»було укладено договір поставки №9 (надалі по тексту Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Оріяна»зобов’язувалося поставити Позивачу газетний папір (надалі по тексту товар), а Позивач зобов’язувався приймати і оплачувати поставлений товар в порядку, установленому Договором (копія Договору залучена до матеріалів справи).

Відповідно до умов Договору, впродовж березня, квітня, травня 2010р. ТОВ «Оріяна»передавало Позивачу товар окремими партіями, а Позивач в порядку, встановленому Договором, у повному обсязі оплатив поставлений ТОВ «Оріяна»товар, в тому числі нарахований на вартість товару ПДВ (копії видаткових накладних, податкових накладних, витяги з реєстрів отриманих податкових накладних, витяг з банківських виписок залучені до матеріалів справи).

В судовому засіданні було досліджено платіжні доручення з яких вбачається, що Позивач перераховував ТОВ «Оріяна»вартість поставленого товару, Позивач окремо зазначив розмір ПДВ, включений до вартості оплачуваного товару.

Таким чином, Позивач у складі вартості товару фактично у повному обсязі сплатив ПДВ, нарахований на ціну товару, придбаного у ТОВ «Оріяна». Даний факт Відповідачем не заперечується (копії платіжних доручень залучені до матеріалів справи).

Разом з партіями товару ТОВ «Оріяна»передало Позивачу податкові накладні на кожну поставлену партію товару. Всі податкові накладні, передані ТОВ «Оріяна»Позивачу, були оформлені належним чином у повній відповідності до вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно до порядку їх заповнення, передбаченого Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165 (далі - Порядок №165).

На підставі виданих ТОВ «Оріяна»податкових накладних Позивач у відповідних звітних періодах відніс до податкового кредиту суми ПДВ, фактично сплаченого Позивачем у складі вартості товару, який (ПДВ) було нараховано на ціну поставленого ТОВ «Оріяна»товару: за березень 2010р. - 19 407 грн.; за квітень 2010р. - 144 171 грн.; за травень 2010р. - 64 245 грн.

          Судом залучено до матеріалів справи: копії видаткових накладних; копії податкових накладних; акти прийому товару; копії платіжних доручень за перевіряємий період.

Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст.7 цього ж Закону  визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

З пояснень представника відповідача, що були надані ним в судовому засіданні, та наявної в матеріалах справи копії акту перевірки, судом встановлено, що під час проведення перевірки податковим органом предметом дослідження перевіряючих були лише декларації з податку на додану вартість з розшифровками податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагента та дані «АІС співставлення ПЗ та ПК», при цьому будь-яких відомостей, в тому числі і податкових накладних на підставі яких позивачем у перевіряємому періоді віднесено суми до податкового кредиту, податковим органом при здійсненні перевірки не витребовувалось.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Лист ДПІ у Малинському районі від 21.10.2010 р. з якого вбачається, що ДПІ у Малинському р-ні проводить інвентаризацію транзитних файлів, які надійшли на адресу ДПІ протягом 2010 року та станом на 20.10.2010 обліковуються як не відпрацьовані.

В матеріалах справи міститься Постанова від 19.11.2010р., яка була винесена начальником відділення ПНВПДВ Відділу податкової міліції Коростенської ОДПІ за результатом перевірки звернення Позивача про притягнення службових осіб ТОВ «Оріяна»до відповідальності за виявлені Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків  нібито порушення ТОВ «Оріяна»законодавства про оподаткування при здійсненні операцій з продажу Позивачу у березні - травні 2010 року паперу.

В Постанові від 19.11.2010 р відображено, що в ході перевірки Відділом податкової міліції Коростенської ОДПІ було встановлено: ТОВ «Оріяна»здійснювало протягом березня-квітня 2010р. реалізацію Позивачу паперу для графічних робіт не крейдованого згідно укладеного між Позивачем і ТОВ «Оріяна»Договору поставки №9 від 27.01.2010р.; папір, поставлений ТОВ «Оріяна»Позивачу протягом березня-квітня 2010р., був імпортований з Російської Федерації, на підтвердження чого ТОВ «Оріяна»Відділу податкової міліції Коростенської ОДПІ були надані вантажні митні декларації; операції по поставці ТОВ «Оріяна»Позивачу паперу у березні-квітні 2010р., всупереч наведеному Відповідачем у акті перевірки від 20.09.2010р. №466/40-40/05905668, були належним чином і своєчасно відображені ТОВ «Оріяна»в деклараціях з податку на додану вартість за вказаний період і ці декларації були своєчасно направлені ТОВ «Оріяна»до податкового органу в електронному вигляді, на підтвердження чого ТОВ «Оріяна»Відділу податкової міліції Коростенської ОДПІ були надані квитанції з «Бест-Звіт плюс»; в діях керівник ТОВ «Оріяна»відсутній умисел направлений на порушення законодавства у вигляді неподання податкової звітності, а отже підстави для порушення кримінальної справи відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.2 закону України «Про Державну податкову службу в Україні»завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі). Відповідно до ст. 3 цього ж Закону органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Згідно ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. №509/ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій виконують функції по здійсненню контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, та ін.  

У відповідності до ст. 11 цього ж Закону передбачені права державних податкових інспекцій якими вони наділені для виконання покладених функцій, а саме : здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів; 3) одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу; 4) запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків); 5) одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України та комерційних банків у порядку, встановленому Законом України "Про банки і банківську діяльність", довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності та ін.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивача фактично притягнуто до відповідальності за віднесення сум до податкового кредиту, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями або іншими подібними документами, однак, як вже встановлено судом вище, відповідачем під час проведення документальної перевірки не досліджувалось первинних документів на підставі яких позивачем формувався податковий кредит, усі висновки викладені у акту перевірки ґрунтуються лише на даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов’язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Крім того  п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 10.2 ст. 10 цього ж Закону платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи та пояснень сторін, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання про безпідставність висновків податкового органу про неможливість віднесення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ в разі не сплати контрагентом податкових зобов’язань, а тому податкове повідомлення-рішення №0000304040/0 від 30.09.2010 р. підлягає скасуванню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин справи та вимог законодавства.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.                Керуючись ст. ст. 69-71, 94,  160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

           1. Позов задовольнити повністю.

          2. Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010р. №0000304040/0 Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків з моменту прийняття оскаржуваного рішення.

          3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) присудити на користь  Державного підприємства Державного видавництва «Преса України»Державного управління справами  за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук