Ухвала

від 10.02.2014 по справі 2а-15114/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

10 лютого 2014 року м. Київ В/800/559/14

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

судді-доповідача суддів Ланченко Л.В. Бившевої Л.І. Нечитайла О.М. Пилипчук Н.Г. Цвіркуна Ю.І

розглянувши заяву Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.10.2013

у справі № 2а-15114/10/2670 (К/9991/33594/11)

за позовом Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» державного управління справами

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платинками податків

про скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

МГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників подано заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.10.2013, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права: пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в ухвалі щодо якої подана заява про перегляд, та постанові Вищого адміністративного суду України від 10.12.2009 у справі за позовом ПП «ТНіК» до ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст.237 КАС України, заява про перегляд судового рішення може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвала Вищого адміністративного суду від 30.10.2013, щодо якої подано заяву про перегляд, мотивована тим, що виникнення права позивача як платника ПДВ на податковий кредит є наслідком фактичного здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування, за наявності податкових накладних, виписаних його контрагентом, який у свою чергу був включений до відповідного державного реєстру та мав свідоцтво платника ПДВ. Чинне законодавство не є право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій та фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету.

Постанова Вищого адміністративного суду України від 10.12.2009, наведена заявником як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права, мотивована формуванням платником податкового кредиту на підставі податкових накладних, які оформлені з порушенням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції не дає підстав вважати, що ним було неоднаково застосовано норми матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних, відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права.

Неоднакове застосування норм процесуального права, які визначають межі повноважень адміністративного суду при перевірці правильності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень та встановлення обставин справи, не може бути підставою для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Міжрегіональному головному управлінню Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників у допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.10.2013.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Л.В. Ланченко Л.І.Бившева О.М.Нечитайло Н.Г.Пилипчук Ю.І.Цвіркун