Постанова

від 30.03.2011 по справі 2а-16972/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 30 березня 2011 року           10:08           № 2а-16972/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання  Паньків В. В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-Груп"

до

 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про

 визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 15.09.2010р. №0000942306/0,№0000932306/0

за участю представників сторін:

від позивача:  ОСОБА_1 дов. № 3-ІІ від 10.09.2010.

від відповідача:  ОСОБА_2 дов. № 22/9/10-011 від 04.01.2011 р.   

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.03.2011 року о 10 год. 08 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДМТ-Груп»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинним податкові повідомлення-рішення №0000932306/0; №0000942306/0 від 15.09.2010 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкові повідомлення-рішення винесене ДПІ у Голосіївському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позивні вимоги в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено, що ТОВ «ДМТ-Груп»згідно поданої декларації за березень 2010 р. та квітень 2010 р. було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по ПП «Бест-Сіті Вікторія», які на момент складання акту перевірки не встановлено факту передачі повару (надання робіт, послуг) від продавця до покупця в зв’язку з відсутністю поставок з боку ПП «Бест-Сіті Вікторія», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків.

Представник відповідача проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМТ-Груп»(надалі по тексту Позивач) з питань правових відносин з ПП  «Бест-Сіті Вікторія»(Код ЄРДПОУ 34913548), за період березень 2010 р., квітень 2010 р. та складено Акт від 30.08.2010 р. за  № 783/1-23-60-35840408 (надалі по тексту Акт перевірки).

Актом перевірки зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення по ТОВ «ДМТ-Груп»встановлено розбіжності між сумою задекларованого податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПП «Бест-Сіті Вікторія»за березень 2010 року та становить 583695,98 грн., в квітні 2010 р. становить на суму 1060500,00 грн. Причиною даної розбіжності в акті перевірки визначено, що згідно бази АІС ОР ПП «Бест-Сіті Вікторія»декларація з ПДВ за березень 2010 та квітень 2010р. до ДПІ де зареєстрований платник не подано. Крім того в Акті перевірки зазначено, що під час перевірки не встановлено факту передачі товару (надання робіт, послуг) від продавця до покупця в зв’язку з відсутністю поставки з боку ПП «Бест-Сіті Вікторія»(відсутні взаємовідносини з ТОВ «ДМТ-Груп»), що свідчить про укладання угод  без мети настання реальних наслідків.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок про те, що законодавчо обґрунтованого формування податкового кредиту підприємством ТОВ «ДМТ-Груп»на суму 1644195,98 грн., не задекларовану контрагентом ПП «Бест-Сіті Вікторія»в складі податкових зобов'язань, що не може надати права платнику на формування податкового кредиту звітного періоду.

Також відповідач дійшов висновків про нікчемність угоди, укладеної між позивачем  та ПП «Бест-Сіті Вікторія», як угоди, спрямованої на здійснення операцій пов’язаної з наданням податкової вигоди третіх осіб.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.09.2010 р. №0000942306/0, яким ТОВ «ДМТ-Груп», за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 та 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.09.2010 р. №0000942306/0, яким ТОВ «ДМТ-Груп», за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 та пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПП «ХУНХУЗ ЦЕНТР»було укладено договір купівлі-продажу №30-07-111 від 30.07.2009 р., на умовах даного договору ПП «ХУНХУЗ ЦЕНТР»зобов’язалось продати товар (побутову техніку), а ТОВ «ДМТ-Груп»прийняти та оплатити товар.

В липні 2010 р. ПП «ХУНХУЗ ЦЕНТР»було перейменовано в Приватне підприємство «Бест-Сіті Вікторія»

В матеріалах справи містяться видаткові накладні, податкові накладні, що підтверджує виконання сторонами договору купівлі-продажу №30-07-111 від 30.07.2009 р. та представником Позивача надано виписку по рахунку Позивача з якої вбачається, що Позивачем перераховувалися кошти за отриманий товар у відповідності до вищезазначеного договору.

Відповідачем зазначені обставини не перевірялися, обставини фактичного надання позивачу послуг, отримання даних послуг у зв’язку з господарською діяльністю позивача,  відображення операції контрагентом позивача у податковому обліку відповідачем не перевірялися.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем проведено невиїзну перевірку, у позивача та його контрагента документів не витребовувалося, обставини укладення та виконання договорів не перевірялися.    

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки та відзиві на позов не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача або несплати ним податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов’язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов’язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, порушенням кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідачем не спростовувалось, що реєстрація контрагента позивача, як платника податку на додану вартість, була здійснена податковим органом відповідно до діючого законодавства, а  на період проведення господарської операції контрагент позивача перебував на податковому обліку як платник ПДВ.

Сама по собі обставина неподання звітності з податку на додану вартість контрагентом позивача не вбачається судом підставою для визначення позивачу податкових зобов’язань, оскільки нормами спеціального Закону встановлено відповідальність за таке діяння.

Так, нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Для фізичних осіб, які займають посади, що підпадають під визначення суб'єктів корупційних діянь відповідно до закону, за неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи таких фізичних осіб, отриманих протягом зайняття такої посади, штраф застосовується у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. (підпункт 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону).

Крім того, неподання звітності нормами підпункту «а»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 вищезазначеного Закону визначено підставою для визначення податкових зобов’язань платника податків, який не подає таку декларацію, а не осіб, які мали правовідносини з таким платником податків.    

Суд звертає увагу, що у відповідності до Листа заступника голови ДПА України від 29.09.2010 р. №20289/7/16-1617, Державна податкова адміністрація України зобов’язує голів ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі забезпечити належний збір доказової бази для визнання нікчемними правочинів та припинити хибну практику складання довідок про начебто нікчемність правочинів, ґрунтуючись виключно на даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин справи та вимог законодавства.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.                          Керуючись ст. ст. 69-71, 94,  160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

           1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000932306/0 від 15.09.2010 р.

3. Визнати нечинним податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000942306/0 від 15.09.2010 р.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук