Рішення

від 30.06.2011 по справі 40/200

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/200 30.06.11

За позовом Товарист ва з обмеженою відповідальні стю «Основа»

до Товариства з обмеженою відповідальніст ю «УніКредит Лізинг»

про визнання ч астково недійсним договору ф інансового лізингу № 369-LD від 28. 01.2008

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: не з'я вився.

від відповідача: ОСО БА_1 - за довіреністю б/н від 03. 09.2010 р.

У судовому засіданні 30.06.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК Укра їни, оголосив вступну та резо лютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарськ ого суду м. Києва передані поз овні вимоги Товариства з обм еженою відповідальністю «Ос нова»позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»про визна ння частково недійсним дого вору фінансового лізингу №369-L D від 28.01.2008 р.

Позовні вимоги обґрунтова ні тим, що договір фінансовог о лізингу №369-LD від 28.01.2008 р. укладен ий між позивачем та відповід ачем, не відповідає вимогами чинного законодавства, оскі льки лізинговий платіж встан овлено у еквіваленті іноземн ої валюти, а тому є підстави дл я визнання його недійсним у в ідповідності до положень ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Ухвалою суду від 01.06.11 порушен о провадження у справі № 40/200 та призначено справу до розгля ду у судовому засіданні на 30.06 .11.

У судове засідання 30.06.11 з'яв ився представник відповідач а, вимоги ухвали суду виконав .

Позивача, що належним чином був повідомлений про час та м ісце слухання у судове засід ання не з'явився, вимог ухва ли суду про порушення провад ження у справі не виконав, под ав клопотання через канцеляр ію суду про відкладення розг ляду справи через неможливіс ть прибути у судове засіданн я уповноваженого представни ка.

Представник відповідача з аперечував проти задоволенн я вказаного клопотання

Приймаючи до уваги, що чинне законодавство України не об межує коло осіб, які можуть пр едставляти інтереси юридичн ої особи, в той час як процесуа льні строки, встановлені ст. 69 ГПК України, обмежені суд не в бачає підстав для задоволенн я поданої Відповідачем заяви . Окрім цього, слід зазначити, що позивачем не надано жодни х доказів на підтвердження п ідстав, згідно яких просить п ро відкладення розгляду спра ви.

Представник відповідача у судовому засіданні подав ві дзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задовол енні позову повністю.

Судом заслухані пояснення представника відповідача, д осліджені надані суду докази та матеріали. В результаті до слідження наданих суду доказ ів та матеріалів, суд встан овив.

28 січня 2008 року між товариств ом з обмеженою відповідальні стю «УніКредит Лізинг»(Лізин годавець) та між товариством з обмеженою відповідальніст ю «Основа»(Лізингоодержувач ) укладено договір фінансово го лізингу №369-LD (надалі - Догов ір).

У відповідності до п 1.1 Догов ору Лізингодавець бере на се бе зобов'язання придбати пр едмет лізингу у власність ві д продавця та передати предм ет лізингу у користування Лі зингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим дог овором, з урахуванням того, що продавець був обраний Лізин гоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівален т 147 000,00 доларів США.

Згідно з п.1.3 Договору строк л ізингу починається з дати пе редачі та закінчується в ост анню дату платежу, зазначену у додатку №2 до цього договору , якщо інше не передбачено умо вами цього договору. Лізинго одержувач не має права однос торонньо розірвати цей догов ір до закінчення строку лізи нгу.

Складові лізингових плате жів, їх суми та дати платежів в изначені в графіку лізингови х платежів у додатку № 2 до цьо го договору, який є його невід 'ємною частиною (7.1 Договору).

Додатком № 2 до Договору сто ронами погоджено графік лізи нгових платежів, які визначе ні у еквіваленті долару США.

Згідно умов п. 7.4 Договору вба чається, що сума лізингового платежу, що зазначається в по відомленні про лізинговий пл атіж, визначається по офіцій ному курсу обміну валюти Нац іонального банку України на дату повідомлення.

Відповідно до п. 7.5 Договору л ізингоодержувач сплачує на к ористь Лізингодавця лізинго ві платежі у гривнях на дати п латежів, вказані в додатку №2 д о цього договору на рахунок, з азначений в розділі 15 цього до говору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Положеннями 9.1 Договору вст ановлено, що всі платежі, що на лежать до сплати Лізингоодер жувачем за цим договором виз начені в еквіваленті і сплач уються у валюті, згідно з п. 7.5.

На виконання умов Договору лізингодавець передав, а ліз ингоодержувач прийняв у кори стування визначений Договор ом предмет лізингу, що підтве рджується актом прийняття-пе редачі від 13.02.2008 р.

За доводами позивача вказа ний Договір не відповідає ви могам чинного законодавства , оскільки лізинговий платіж встановлено у еквіваленті і ноземної валюти, а тому є підс тави для визнання його недій сним відповідно до ст.ст. 203, 215 Ци вільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім п ереконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об' єктивному розгляді в судовом у засіданні всіх обставин сп рави в їх сукупності, суд вваж ає, що вимоги позивача не підл ягають задоволенню з наступ них підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу Укра їни доказами у справі є будь-я кі фактичні дані, на підставі яких господарський суд у виз наченому законом порядку вст ановлює наявність чи відсутн ість обставин, на яких ґрунту ються вимоги і заперечення с торін, а також інші обставини , які мають значення для прави льного вирішення господарсь кого спору.

Оспорюваний договір є дого вором фінансового лізингу, а тому правове регулювання сп ірних правовідносин здійсню ється в т.ч. положеннями § 1 гла ви 58 ЦК України, ст. 292 Господарс ького кодексу України та Зак ону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч.1 ст. 292 Господ арського кодексу України ліз инг - це господарська діяльні сть, спрямована на інвестува ння власних чи залучених фін ансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізинг у однією стороною (лізингода вцем) у виключне користуванн я другій стороні (лізингооде ржувачу) на визначений строк майна, що належить лізингода вцю або набувається ним у вла сність (господарське відання ) за дорученням чи погодження м лізингоодержувача у відпов ідного постачальника (продав ця) майна, за умови сплати лізи нгоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно з положеннями ст. 806 ЦК України за договором лізинг у одна сторона (лізингодавец ь) передає або зобов'язується передати другій стороні (ліз ингоодержувачеві) у користув ання майно, що належить лізин годавцю на праві власності і було набуте ним без попередн ьої домовленості із лізингоо держувачем (прямий лізинг), аб о майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (по стачальника) відповідно до в становлених лізингоодержув ачем специфікацій та умов (не прямий лізинг), на певний стро к і за встановлену плату (лізи нгові платежі). До договору лі зингу застосовуються загаль ні положення про найм (оренду ) з урахуванням особливостей , встановлених цим параграфо м та законом. До відносин, пов' язаних з лізингом, застосову ються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо ін ше не встановлено законом.

У відповідності до ч 2 ст. 1 За кону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансо вого лізингу лізингодавець з обов'язується набути у власн ість річ у продавця (постачал ьника) відповідно до встанов лених лізингоодержувачем сп ецифікацій та умов і передат и її у користування лізингоо держувачу на визначений стро к не менше одного року за вста новлену плату (лізингові пла тежі).

Передача відповідачем пре дмету лізингу в лізинг позив ачу не заперечується сторона ми.

Як свідчать матеріали спра ви Договір містить визначені ст. 6 Закону України «Про фіна нсовий лізинг»істотні умови .

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК Укра їни підставою недійсності пр авочину є недодержання в мом ент вчинення правочину сторо ною (сторонами) вимог, які вста новлені частинами 1-3 та 5 ст. 203 ць ого кодексу.

Недійсним є правочин, якщо й ого недійсність встановлена законом (нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом н е вимагається.

Якщо недійсність правочин у прямо не встановлена закон ом, але одна із сторін або інша заінтересована особа запере чує його дійсність на підста вах, встановлених законом, та кий правочин може бути визна ний судом недійсним (оспорюв аний правочин).

Частинами 1-3 та 5 ст. 203 ЦК Украї ни встановлено, що зміст прав очину не може суперечити цьо му Кодексу, іншим актам цивіл ьного законодавства, а також інтересам держави і суспіль ства, його моральним засадам ; особа, яка вчиняє правочин, п овинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; вол евиявлення учасника правочи ну має бути вільним і відпові дати його внутрішній волі; пр авочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним .

З матеріалів справи вбачає ться, що Договір підписано уп овноваженою особою, а в позов ній заяві зазначається про н епогодження позивача із визн аченням лізингових платежів в еквіваленті долару США. Поз ивач вказує на незаконність визначення лізингових плате жів в еквіваленті долару США .

Договір є обов'язковим для в иконання сторонами, а зміст с т. 16 Закону України «Про фінан совий лізинг»та норми Догово ру передбачають обов'язок п озивача сплачувати на корист ь відповідача в т.ч. лізингові платежі, порядок обчислення яких погоджено сторонами пр и підписанні Договору (ст. 629 ЦК України).

Сторони Договору визначил и, що термін еквівалент означ ає будь-яку суму в доларах США , яка підлягає перерахунку в г ривню із застосуванням певно го курсу.

Зокрема, з тексту Договору т а додатку №2 до нього (графік л ізингових платежів) вбачаєть ся, що сторонами погоджено сп лата лізингових платежів у е квіваленті долару США.

У відповідності до положен ь ст. 99 Конституції України гр ошовою одиницею України є гр ивня.

Разом з тим, визначаючи прав овий статус гривні, вказана н орма Конституції України не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можл ивості використання в Україн і грошових одиниць іноземних держав.

Згідно зі ст. 192 ЦК України за конним платіжним засобом, об ов'язковим до приймання за но мінальною вартістю на всій т ериторії України, є грошова о диниця України - гривня. Інозе мна валюта може використовув атися в Україні у випадках і в порядку, встановлених закон ом.

Статтею 524 ЦК України передб ачено, що зобов'язання має бут и виражене у грошовій одиниц і України - гривні. Сторони мож уть визначити грошовий еквів алент зобов'язання в іноземн ій валюті.

З огляду на зазначені вище н орми, визначення в Договорі (п .п. 7.4, 7.5, 9.1 та додаток № 2 (графік лі зингових платежів)) правомір но еквівалент в іноземній ва люті не суперечить чинному з аконодавству.

Відповідно до ст. 533 Цивільно го кодексу України грошове з обов'язання має бути виконан е у гривнях. Якщо у зобов'язанн і визначено грошовий еквівал ент в іноземній валюті, сума, щ о підлягає сплаті у гривнях, в изначається за офіційним кур сом відповідної валюти на де нь платежу, якщо інший порядо к її визначення не встановле ний договором або законом чи іншим нормативно-правовим а ктом. Використання іноземної валюти, а також платіжних док ументів в іноземній валюті п ри здійсненні розрахунків на території України за зобов'я заннями допускається у випад ках, порядку та на умовах, вста новлених законом.

Статтею 198 Господарського к одексу України передбачено, що платежі за грошовими зобо в'язаннями, що виникають у гос подарських відносинах, здійс нюються у безготівковій форм і або готівкою через установ и банків, якщо інше не встанов лено законом. Грошові зобов'я зання учасників господарськ их відносин повинні бути вир ажені і підлягають оплаті у г ривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в інозе мній валюті лише у випадках, я кщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрах унки між собою в іноземній ва люті відповідно до законодав ства. Виконання зобов'язань, в иражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Окрім іншого, ст. 3 Декрету К абінету Міністрів України ві д 19.02.1993 р. №15-93 «Про систему валютн ого регулювання і валютного контролю»визначено, що валют а України є єдиним законним з асобом платежу на території України, який приймається бе з обмежень для оплати будь-як их вимог та зобов'язань.

Так, згідно зі ст. 35 Закону Ук раїни «Про Національний банк України»гривня (банкноти і м онети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території Україн и.

Положеннями п.п. 7.4, 7.5, 9.1 Догово ру та Графіком лізингових пл атежів передбачено здійснен ня платежу в гривні, а з поясне нь представника відповідача вбачається, що платежі за Дог овором здійснювалися у гривн і.

Отже, з огляду на наведене, с уд приходить до висновку, що ч инним законодавством Україн и не забороняється визначенн я розміру зобов'язання в гр ивні як грошового еквівалент у цього зобов'язання в іноз емній валюті.

Також, не містить приписів щ одо заборони вираження розмі ру лізингових платежів у екв іваленті іноземної валюти і Закон України «Про фінансови й лізинг», який є спеціальним щодо регулювання правовідно син, які виникають з договорі в фінансового лізингу.

Посилання позивача на пост анову Кабінету Міністрів Укр аїни «Про удосконалення поря дку формування цін»від 18.12.1998 р. №1998 відхиляється судом, оскіл ьки відповідно до ч. 1 ст. 92 Конс титуції України виключно зак онами України встановлюютьс я, зокрема, статус національн ої валюти, а також статус іноз емних валют на території Укр аїни.

Незважаючи на те, що розмір лізингових платежів за Догов ором встановлюється у еквіва ленті іноземної валюти, спла та лізингових платежів за До говором здійснюється саме у гривнях, а тому посилання поз ивача на невідповідність Дог овору положенням чинного зак онодавства є безпідставним.

Судом встановлено, що право ві підстави для визнання дог овору фінансового лізингу № 369-LD від 28.01.2008 недійсним відсутні .

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу Укра їни господарський суд прийма є тільки ті докази, які мають з начення для справи. Обставин и справи, які відповідно до за конодавства повинні бути під тверджені певними засобами д оказування, не можуть підтве рджуватись іншими засобами д оказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процес уального кодексу України роз поділяється між сторонами ви ходячи з того, хто посилаєтьс я на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги т а заперечення.

Це стосується позивача, яки й мав довести наявність тих о бставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, п озовні вимоги позивача є нео бґрунтованими та такими, що н е підлягають задоволенню пов ністю.

Витрат по сплаті державног о мита та витрати на інформац ійно-технічне забезпечення с удового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процес уального кодексу України, по кладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господа рського процесуального коде ксу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову То вариства з обмеженою відпові дальністю «Основа»відмовит и повністю.

Рішення господарського су ду набирає законної сили піс ля закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апе ляційну скаргу не було подан о. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не с касовано, набирає законної с или після розгляду справи ап еляційним господарським суд ом.

Суддя Пу кшин Л.Г.

Дата підписання рішення 01.07.2011 р.