Постанова

від 03.06.2008 по справі 04/4889

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

04/4889

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 червня 2008 р.                                                                                    № 04/4889  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

Фермерського господарства "Чорнявка"

на постанову від 05.02.08 Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 04/4889 господарського суду Черкаської області

за позовомФермерського господарства "Чорнявка"

доСільськогосподарського ТзОВ "Нива"

простягнення 8285,06 грн.

У справі взяли участь представники сторін:

від позивача: Лонський В.М.- адвокат , довір. від 01.03.08, Ворона Л.В. - засновник

від відповідача: Мальцев Дм.Павл., довір. від 01.03.08

                                        ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06 листопада 2007 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто на користь позивача 8285 грн. 06 коп. заподіяної шкоди в результаті самовільного зайняття земельної ділянки та 2500 грн. витрат за послуги адвоката. Рішення мотивоване ст. 124, 125, 126, 152 ЗК України, оскільки відповідачем не доведено, що спірні земельні ділянки він отримав у користування у встановленому порядку. Стягнення витрат за послуги адвоката обгрунтоване ст. 49 Господарського процесуального кодексу України  (суддя І. Упир).

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2008 рішення місцевого суду скасоване, в задоволенні позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що спірні земельні ділянки відповідач орендував у 28 громадян; його поведінка в період весняно-польових робіт не була неправомірною. Місцевий суд у порушення ст. 1166 ЦК України визнав суму збитків без належних доказів та в порушення Порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (зі змінами від 14.01.2004). Судом не досліджувалося питання наявності безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями і самими збитками, що є  умовою відшкодування збитків (колегія суддів: Г. Мостова, Т. Писана, І. Фаловська).

Позивач у справі в поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Всупереч вимогам ст. 1166 ЦК України відповідач не довів в суді відсутність своєї вини у заподіянні шкоди внаслідок обробки спірних земельних ділянок і не надав суду 06.12.2007 документи, які підтверджують правомірність їх обробки.

Судом безпідставно не застосована ст. 125 ЗК України і неправильно застосована ст. 1166 ЦК України. Постановою КМУ № 284 визначаються збитки, що заподіяні внаслідок тимчасового зайняття земельних ділянок для розвідувальних робіт. В даному випадку відповідач використовує спірні землі з 2005 року без будь-яких правових підстав. Розмір шкоди складається з суми орендної плати за 2007 рік, яку повинен був сплатити відповідач, якби користування було законним, а сплатив позивач. Відповідно ст. 1212 ЦК України така шкода стягується незалежно від вини відповідача.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню   з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом апеляційної інстанції встановлене наступне.

Позивач 27.03.2007 уклав 31 типовий договір оренди землі у громадян. Відповідно до п.15.4 типових договорів, договори набирають чинності після їх підписання сторонами та державної реєстрації. Договори оренди землі були зареєстровані у Черкаському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" відповідно 19.05.2007 та 15.06.2007. Відповідно до п.2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (п.2 ст. 124 ЗК України). Згідно до ст. 125 зазначеного кодексу право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право  власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Право на оренду вказаних земельних ділянок виникло у позивача з моменту державної реєстрації договорів оренди, тобто: 19.05.2007 та 15.06.2007, а не з дня укладення договорів оренди і передачі земельних ділянок 27.03.2007.

Поведінка відповідача в березні-квітні 2007 року не є неправомірною, оскільки позивач мав право приступати до використання земельних ділянок лише після державної реєстрації договорів оренди, тобто 19.05. 2007 та 15.06.2007.

Місцевий суд у порушення норм матеріального права (ст. 1166 ЦК України), визнав доведеною суму збитків без належних для цього доказів та прийняв до уваги розрахунок збитків, проведений позивачем, не зважаючи на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (із змінами, внесеними Постановою КМ України від 14.01.2004 № 21) затверджений  спеціальний "Порядок  визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", згідно якого розмір збитків повинен визначатися спеціальними комісіями, створеними державними адміністраціями, надалі результати роботи комісій повинні оформлятися відповідними актами та затверджуватися органами, які створили ці комісії.

Факт проведення позивачем  розрахунку за  договорами, укладеними ним з фізичними особами, що володіють земельними ділянками загальною площею 39,26 га, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими касовими ордерами тощо.

Колегія апеляційного суду дійшла висновку, що позивачем розмір завданої шкоди не доведено.

Місцевим судом у порушення норм матеріального права (ст. 1166 ЦК України) не досліджувалося питання наявності безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями і самими збитками, що є умовою відшкодування збитків.

Додатково досліджувати докази та обставини справи не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Доводи скаржника про те, що шкода заподіяна в результаті незаконного набуття майна або збереження його у себе за рахунок іншої особи (ст. 1212 ЦК України)  стягується незалежно від вини відповідача, колегія суддів вважає безпідставними. Особа, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи, зобов'язана не лише повернути це майно в натурі, а також доходи, які вона отримала в результаті збагачення, а й відшкодувати збитки, спричинені безпідставним збагаченням. Відшкодування збитків відбувається в загальному порядку, встановленому ст. 1166 ЦК України. Термін "майно" в контексті ч.1 ст.1212 ЦК включає в себе не лише поняття майна в розумінні ст. 190 ЦК, а й поняття усіх матеріальних благ, що захищаються правом.

Судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що відповідальність особи, яка завдала шкоду, може застосовуватися судом при доведеності всіх умов цивільно-правової відповідальності: наявності шкоди для позивача; протиправності поведінки відповідача; безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою, наявності вини. Апеляційним судом встановлено, що факт самовільного зайняття земельних ділянок відповідачем належними і допустимими доказами позивачем не доведений. Натомість між сторонами була домовленість, що СТОВ "Нива" залишає для використання під посів сільськогосподарських культур площу розміром 42га і отримує повернення затрат, які понесло господарство на осінній обробіток землі та внесення мінеральних добрив (том 1, арк. 176, 210). Судом неправомірність поведінки відповідача в березні-квітні 2007 року в період весняно-польових робіт не встановлена. Натомість встановлено, що договори позивача з громадянами на оренду землі набрали чинності 19.05.2007 та 15.06.2007.

Позивач не надав витребуваний апеляційним судом акт комісії, яким оформлені результати її роботи по визначенню розмірів збитків позивача внаслідок тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюється з підстав та в порядку, передбаченому ст. ст. 156, 157 Земельного кодексу України. Порядок визначення та відшкодування збитків землекористувачам  встановлюється Кабінетом Міністрів України. Скаржник безпідставно стверджує, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою КМУ № 284 від 19.04.1993 зі змінами від 14.01.2004 застосовується у разі тимчасового зайняття земельних ділянок для розвідувальних робіт. В п.3 Порядку вказано, що підлягає відшкодуванню і в тому числі збитки орендарів, включаючи неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані.

З огляду на вищевикладене апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку, що сума збитків позивача не встановлена і не оформлена у відповідності до діючого Порядку, а розрахована самим позивачем, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спираються на матеріали справи та діючі норми матеріального права, і не можуть бути підставою для скасування постанови апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

                                         ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства "Чорнявка" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2008 у справі № 04/4889 –без змін.

Головуючий                                                                           В.Овечкін

Судді:                                                                                       Є.Чернов

                                                                                                  В.Цвігун